Справа № 761/21652/18
Провадження № 1-кп/761/619/2021
25 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
за присутності:
запасних присяжних: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 120 171 000 000 001 77, у якому
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Рішенням суду від 21.05.2021 строк застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжений по 19.07.2021, однак завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не є можливим.
У зв'язку з цим, у силу ч. 3 ст. 331 КПК України на суд покладений обов'язок поставити на обговорення сторін судового провадження питання доцільності продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу.
Державний обвинувач зазначив, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, оскільки не виключено, що суворість покарання, яке загрожує останнім у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих дій, може спонукати обвинувачених до вчинення таких дій, а також не виключений ризик вчинення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 іншого суспільно-небезпечного діяння, тому наполягав на необхідності продовження строку тримання обвинувачених під вартою.
Захисник ОСОБА_11 заперечувала проти продовження тримання її підзахисного під вартою, вважаючи позицію прокурора необґрунтованою через недоведеність ризиків непроцесуальної поведінки ОСОБА_9 .
Захисник ОСОБА_10 також вважала позицію прокурора необґрунтованою, зазначені ним ризики недоведеними, тому просила суд відмовити у продовженні строку застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_9 просив у продовженні строку застосовуваного до нього запобіжного заходу відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_8 утримався від висловлення своєї думки.
Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.
У силу ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу. За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Порядок вирішення наведеного вище питання визначений Главою 18 КПК та передбачає, що на стадії досудового розслідування встановленню підлягає низка чинників: чи є підозра обґрунтованою; чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
У той же час Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом. Тобто, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії судового провадження виключається.
Отже, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватись вимог КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
У рішенні «Сергій Волосюк проти України» ЄСПЛ визначив, що тривалість попереднього ув'язнення особи у відповідній справі не має перевищувати розумного строку, для визначення якого необхідно дослідити факти на користь та проти існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи особи.
У цьому контексті ЄСПЛ наголосив, що органи державної влади зобов'язані захищати права фактичних і потенційних потерпілих від насильницьких нападів відповідно до статей 2, 3 та пункту 1 статті 5 Конвенції.
З викладеного витікає, що досліджуючи такі факти, суд, має дослідити обставини відповідної справи, виходячи з наданих сторонами кримінального провадженнями матеріалів щодо обставин вчинення інкримінованих особі дій, оцінки її моральних якостей, а також наявності чинників, які можуть стримати обвинуваченого від вчинення дій з метою перешкоджання судовому розгляду кримінального провадження.
Крім того, у своєму рішенні у справі «Мерчеп проти Хорватії» ЄСПЛ, зазначив, що в деяких випадках стосовно особливо тяжких злочинів великого значення набувають характер і тяжкість обвинувачень, висунутих обвинуваченому, які свідчать проти його звільнення та на користь тримання його під вартою.
З викладеного витікає, що досліджуючи такі факти, суд, має дослідити обставини відповідної справи, виходячи з наданих сторонами кримінального провадженнями матеріалів щодо обставин вчинення інкримінованих особі дій, оцінки її моральних якостей, а також наявності чинників, які можуться стримати обвинуваченого від вчинення дій з метою перешкоджання судового розгляду кримінального провадження.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ладент проти Польщі» тримання під вартою у відповідності до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності.
Принцип пропорційності визначений у рішенні Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 та передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.
Суд зазначає, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину - умисне протиправне заподіяння смерті іншій особи, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб.
Таким чином, з огляду на суспільну небезпечність інкримінованих обвинуваченим дій, характер їх наслідків, суд вважає не безпідставним висновок про наявність високої ймовірності вчинення обвинуваченими зазначених прокурором позапроцесуальних дій з метою створення перешкод судовому розгляду або ж загрози суспільству.
Наявність у обвинувачених певних сімейних зв'язків, постійного місця реєстрації не зменшує вищевикладений ризик до такого ступеню, щоб повністю виключити їх.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК суворість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі доведення їх винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, є обов'язковою для оцінки судом обставин при вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Також, актуальним є ризик вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_8 має не зняту та непогашену судимість, відносно ОСОБА_9 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 296 та ч. 1, 2 ст. 263 КК України.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя людини, який призвів до її загибелі, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити їх належної процесуальної поведінки.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 180, 194, 331 КПК України, суд
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 23 серпня 2021 року включно.
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 23 серпня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня проголошення судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2
Присяжні:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5