Справа № 761/35578/20
Провадження № 2/761/4435/2021
(заочне)
20 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Самійленко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
04 листопада 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява.
В позовній заяві позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №CL-128287 від 16.08.2018 рокуу розмірі 104 214,4 грн..
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.08.2018 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №CL-128287, згідно з яким відповідачу було надано кредит у сумі 60 000 грн.
Як зазначає позивач, з його боку були виконані умови договору та перераховані кошти, а відповідач їх отримав. Але відповідач свої зобов'язання за кредитним договором порушив та кошти згідно умов договору не повернув.
А тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась станом на 22.09.2020 року по кредитному договору в загальному розмірі 104 214,44 грн., а саме: 58 963,64 грн. - сума заборгованості за кредитом, 42 202,07 грн. - сума заборгованості за відсотками, 3 048,73 грн. - пеня.
В судове засідання представник позивача не з'явилася. Надійшла заява, в якій представник позивача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст.ст. 223 та 280 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу без участі сторін та ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 16.08.2018 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №CL-128287, згідно з яким відповідачу було надано кредит у сумі 60 000 грн. строком користування до 15.08.2023 року, сплатою 47,69% річних.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується меморіальним ордером №45692559 від 16.08.2018 року та випискою руху коштів по рахунку НОМЕР_1 .
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
При цьому, відповідно до п.4.1 Договору передбачено, що відповідач сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 47,69% річних. В той же час, як вбачається з п.4.5 Договору, реальна процентна ставка становить 59,6% річних.
Згідно з п. 6.1 Договору, відповідач зобов'язнаний повернути позивачу кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені кредитним договором та/або додатками до нього.
Відповідно до п. 7.1 Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, але сума пені не може перевищувати 15% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання.
Згідно п. 10.4 Договору шляхом підписання цього кредитного договору, Позичальник підтверджує, що він до видачі кредиту ознайомився з діючими Тарифами Банку та Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк»; ознайомився із реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту, а також іншою інформацією про споживчий кредит та інше.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання перед позивачем за кредитним договором, про що свідчить розрахунок суми боргу відповідача, що станом на 22.09.2020 року становить 104 214,44 грн., з яких: 58 963,64 грн. - сума заборгованості за кредитом, 42 202,07 грн. - сума заборгованості за відсотками, 3 048,73 грн. - пеня.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не надав суду доказів, що заборгованість є меншою чи відсутня.
Також на адресу відповідача Банком було направлено повідомлення-вимогу вих..№135329 від 04.03.2020 року щодо дострокового погашення заборгованості.
На адресу відповідача Банком було направлено повторне повідомлення-вимогу вих..№135329 від 04.06.2020 року щодо дострокового погашення заборгованості.
Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Отже, оскільки відповідач належним чином не виконував зобов'язання за договором, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 104 214,44 грн.
Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 102,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на обгрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, а саме відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відсутні докази сплати витрат на правничуу допомогу, а тому вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» - витрат на правничу допомогу в розмірі 13 547,00 грн. не підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.525,526,549, 1054 ЦК України, ст.ст.4,77-81,141, 263, 265, 280-283, 287 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» (місцезнаходження: вул. Сахарова, 78, м. Львів, код ЄДРПОУ 09807862) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованостіза кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором №CL-128287 від 16.08.2018 року в загальному розмірі 104 214,44 грн. та судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.Г. Притула