Справа № 761/21652/18
Провадження № 1-кп/761/619/2021
21 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11
за присутності:
запасних присяжних: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 120 171 000 000 001 77, у якому
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
До обвинувачених застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого рішенням суду від 31.03.2021 продовжений по 29.05.2021.
Водночас, до зазначеної дати закінчити судовий розгляд провадження неможливо через його складність, що у силу ч. 3 ст. 331 КПК України покладає на суд обов'язок вирішити питання доцільності продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу.
Прокурор вважав, що ризики неналежної поведінки обвинувачених, зокрема, переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшилися та продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_10 вважала позицію прокурора необґрунтованою, зазначені ним ризики недоведеними, тому просила суд відмовити у продовженні строку застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу, просила змінити ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_11 також заперечувала проти продовження тримання її підзахисного під вартою, вважаючи позицію прокурора необґрунтованою через недоведеність ризиків непроцесуальної поведінки ОСОБА_9 .
Обвинувачені просили у продовженні строку застосовуваного до них запобіжного заходу відмовити.
Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.
У силу ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу. За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Глава 18 КПК, визначаючи порядок вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу, передбачає, що на стадії досудового розслідування встановленню та оцінці підлягає низка обставин: чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Водночас, Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом. Тобто, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії судового провадження виключається.
Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватись вимог КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
У своїй практиці ЄСПЛ, досліджуючи строк, протягом якого підозрюваний обмежується у свободі у зв'язку з його триманням під вартою, зазначає, що тримання під вартою особи має відповідати меті п. 1 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тобто продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності певного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості.
У рішенні «Сергій Волосюк проти України» ЄСПЛ визначив, що тривалість попереднього ув'язнення особи у відповідній справі не має перевищувати розумного строку, для визначення якого необхідно дослідити факти на користь та проти існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи особи.
З викладеного витікає, що досліджуючи такі факти, суд, має дослідити обставини відповідної справи, виходячи з наданих сторонами кримінального провадженнями матеріалів щодо обставин вчинення інкримінованих особі дій, оцінки її моральних якостей, а також наявності чинників, які можуться стримати обвинуваченого від вчинення дій з метою перешкоджання судового розгляду кримінального провадження.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ладент проти Польщі» тримання під вартою у відповідності до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності.
Принцип пропорційності визначений у рішенні Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 та передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.
Таким чином, наявність наведених прокурором ризиків непроцесуальної поведінки обвинувачених свідчить про існування суспільного інтересу у його захисті від вчинення аналогічних злочинів чи продовження особами злочинної діяльності.
Відповідно до обвинувального акту, обвинуваченим інкриміноване вчинення за попередньою змовою групою осіб на замовлення умисного вбивства.
З викладеного витікає, що наявність ризиків непроцесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , наведених прокурором, свідчить про існування суспільного інтересу у його захисті від вчинення аналогічних злочинів чи продовження особами злочинної діяльності.
Суд, оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинувачених від суду, крім суворості покарання, враховує також складність справи і судового розгляду, оскільки інкриміновані обвинуваченим дії кримінальним законом віднесені до категорії особливо тяжкого злочину, що спричинив загибель людини.
Отже, враховуючи суспільну небезпечність, серйозність наслідків інкримінованих обвинуваченим дій, суд вважає обґрунтованим висновок про наявність високої ймовірності вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначених прокурором поза процесуальних дій з метою створення перешкод судовому розгляду, зокрема, шляхом переховування від суду.
Відповідно до ст. 178 КПК суворість покарання, яка загрожує обвинуваченим у разі доведення їх винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, є обов'язковою для оцінки судом обставин під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Інкримінований ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочин за п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115КК передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі, що свідчить про реальне існування ризику вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду.
Крім того, актуальним є ризик вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_8 має не зняту та непогашену судимість, відносно ОСОБА_9 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 296 та ч. 1, 2 ст. 263 КК України.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя людини, який призвів до її загибелі, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити їх належної процесуальної поведінки.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 180, 194, 331 КПК України, суд
У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відмовити.
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 19 липня 2021 року включно.
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 19 липня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня проголошення судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2
Присяжні:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5