СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11671/19
пр. № 2/759/354/21
01 липня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Петренко Н.О.,
при секретарі Заставнюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням ( викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного порталу «Антикор», третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,
У червні 2019 р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Національного антикорупційного порталу «Антикор», 3-я особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 год. 40 хв. в мережі інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2, де ОСОБА_4 розмістив статтю під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_3», яка в собі містить неправдиву ( недостовірну) інформацію у вигляді доступному для ознайомлення для необмеженого кола осіб. Так в даній статті відносно ОСОБА_1 було розповсюджено недостовірну інформацію наступного змісту: « Директор ТОВ «Ковальская Житло Сервис» ОСОБА_1 и его зам ОСОБА_2, сотрудники промышленно-строительной группы «Ковальская» придумали простую до безобразия схему отъема денег у честных граждан и активно собирают долларовый гешефт. Эти двое делков узнают, где в новом построенном доме есть паркинг, потом при помощи своего личного регистратора из села Кукуева дорисовывают несколько новых паркомест, вносят их в реестр имущественных прав и продают. Добросовестные граждане, приехав на законно приобретенное за несколько десятков тысяч долларов, но несуществующее паркоместо оказываются в весьма затруднительном положении. Ведь по документам место, например, 237А существует, но физически его нет и быть не может, то есть машину ставить некуда. Потом конечно начинается откровенная война между теми, чьи места есть и чьих не оказалось, люди перекрывают друг другу проезд, портят автомобили, блокируют чипованные карты для въезда. Но это уже совсем другая история, которая наших героев не интересует. Они свое получили и спокойно отправляются на поиски нового паркинга. Так случилось и с домом по адресу Кахи Бендукидзе 2 , в его паркинге случайным образом появились 4 новых места: 232А, 257А, 433А, 457А. Право собственности на эти машиноместа зарегистрировал государственный регистратор ОСОБА_6 , который является сотрудником филиала коммунального предприятия «Доробут» Литвиновской сельской рады Киевской области. Путем нехитрых манипуляций - перепродаж, перерегистраций заверенных киевскими нотариусами эти места были проданы обычным людям. И теперь ОСББ вместе с кооперативом парковки вынуждены разгребать эту ежедневную войну автовладельцев. Написано бесконечное множество исков в суд и жалоб во все инстанции. Но пока все безрезультатно. Жители собираются обращаться уже в Генеральную прокуратуру к ОСОБА_10, в МВД к ОСОБА_11, в Администрацию Президента и даже к самому ОСОБА_8 , чтобы им помогли восстановить справедливость, прекратить деятельность этого гастролирующего дуэта двоих мошенников ОСОБА_1 и ОСОБА_2 и наказать виновных. Что же молчат акционеры промышленно-строительной группы «Ковальская»? А может соучредитель ТОВ «Ковальская Житло Сервис» ОСОБА_9 не в курсе чем промышляют директор и зам его предприятия?», що є поширенням неправдивої (недостовірної) інформації, що порочить його честь, гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2019 р. було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін.
Представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.
Представник відповідача Національного антикорупційного порталу «Антикор» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не подав.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не подав.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, 18.10.2019 р. подав до суду відзив яким просить задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 год. 40 хв. в мережі інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2, було розміщено статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» наступного змісту: « Директор ТОВ «Ковальская Житло Сервис» ОСОБА_1 и его зам ОСОБА_2, сотрудники промышленно-строительной группы «Ковальская» придумали простую до безобразия схему отъема денег у честных граждан и активно собирают долларовый гешефт. Эти двое делков узнают, где в новом построенном доме есть паркинг, потом при помощи своего личного регистратора из села Кукуева дорисовывают несколько новых паркомест, вносят их в реестр имущественных прав и продают. Добросовестные граждане, приехав на законно приобретенное за несколько десятков тысяч долларов, но несуществующее паркоместо оказываются в весьма затруднительном положении. Ведь по документам место, например, 237А существует, но физически его нет и быть не может, то есть машину ставить некуда. Потом конечно начинается откровенная война между теми, чьи места есть и чьих не оказалось, люди перекрывают друг другу проезд, портят автомобили, блокируют чипованные карты для въезда. Но это уже совсем другая история, которая наших героев не интересует. Они свое получили и спокойно отправляются на поиски нового паркинга. Так случилось и с домом по адресу Кахи Бендукидзе 2 , в его паркинге случайным образом появились 4 новых места: 232А, 257А, 433А, 457А. Право собственности на эти машиноместа зарегистрировал государственный регистратор ОСОБА_6 , который является сотрудником филиала коммунального предприятия «Доробут» Литвиновской сельской рады Киевской области. Путем нехитрых манипуляций - перепродаж, перерегистраций заверенных киевскими нотариусами эти места были проданы обычным людям. И теперь ОСББ вместе с кооперативом парковки вынуждены разгребать эту ежедневную войну автовладельцев. Написано бесконечное множество исков в суд и жалоб во все инстанции. Но пока все безрезультатно. Жители собираются обращаться уже в Генеральную прокуратуру к ОСОБА_10, в МВД к ОСОБА_11, в Администрацию Президента и даже к самому ОСОБА_8 , чтобы им помогли восстановить справедливость, прекратить деятельность этого гастролирующего дуэта двоих мошенников ОСОБА_1 и ОСОБА_2 и наказать виновных.
Что же молчат акционеры промышленно-строительной группы «Ковальская»? А может соучредитель ТОВ «Ковальская Житло Сервис» ОСОБА_9 не в курсе чем промышляют директор и зам его предприятия?», що є поширенням неправдивої (недостовірної) інформації, що порочить його честь, гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до частин 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав та основних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
Відповідно до частини 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, наддавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Європейської конвенції з прав людини захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.
Так, рішенням від 21 лютого 2012 року у справі «Тушалп проти Туреччини» Європейський суд встановив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».
Відповідну правову позицію наведено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Лінгенс проти Австрії» (12/1984/84/131), у пункті 41 якого зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи; за умови додержання пункту 2 статті 10 цієї Конвенції свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій; такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року (заява № 72713/01) у справі «Українська Прес-Група проти України» зазначено: «41. У своїй практиці суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. 42. Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя».
Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що висловлювання вказані у статті опублікованій 12.06.2019 р. завдали шкоди його діловій репутації, принизили честь та гідність та, що ці слова є образливими і принизливими з точки зору їх тлумачення та розуміння.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. 277, 297 ЦК України; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного антикорупційного порталу «Антикор», третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О. Петренко