02.07.2021 Справа № 756/9674/21
Унікальний №756/9674/21
Провадження №2/756/5123/21
02 липня 2021 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Шевчук А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві власності, -
встановив:
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 у якій просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
За приписами ч. ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Всупереч вищевказаним законодавчим нормам, позивачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів поданих ним письмових доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
У відповідності до Закону України «Про судовий збір» від 04.08.2011 року визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
У відповідності до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року "Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності" вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Згідно ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру яка подана фізичною особою складає 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Таким чином, позивачу слід надати доказ про сплату ним судового збору в розмірі, який визначений нормами чинного законодавства України, а саме сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру з огляду на заявлену позовну вимогу та реальну ринкову вартість майна.
Позивачем до суду не подано документів, що підтверджують сплату судового збору у належному розмірі.
При цьому, ОСОБА_1 зазначає що є учасником бойових дій, а тому на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від його сплати.
При цьому, суд зауважує, що судовий збір - це грошова сума, яку сплачує особа, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), правовідносин, з яких він виник, і предмету позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Водночас ця норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їхнього життєзабезпечення та членів їхніх сімей встановлені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Статтею 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їхнім соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг, наданих учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 цього Закону.
Однак спори щодо правовідносин, пов'язаних з визнанням права власності не стосуються порядку, обсягу соціальних гарантій чи соціального і правового захисту ветеранів війни. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674 - VI слід враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав такої особи з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551 - XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 та в постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 240/934/20.
Отже, аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством, саме через набуття такого статусу. Але статус учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати судового збору з усіх спорів.
Враховуючи викладене, оскільки вимоги позивача в даній справі не пов'язані з порушенням його прав на соціальний захист саме як учасника бойових дій, тому судовий збір має бути сплачено на загальних підставах.
Ч. 1 ст. 185 ЦПК України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст. ст. 175, 177 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
За таких обставин, з огляду на зміст позовних вимог, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, ст. ст. 4, 6 ЗУ «Про судовий збір», -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві власності, - залишити без руху, та надати строк для усунення вказаних недоліків до 12.07.2021 року, але не більше п'яти днів з часу отримання даної ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Шевчук