Справа № 755/20852/19
"24" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретарів - Міроненко С.П., Булгакової Є.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представників позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Десята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частину спільного майна, визнання права на спадкування, зміну черговості у спадкуванні та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
24.12.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частину спільного майна, визнання права на спадкування, зміну черговості у спадкуванні та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, у якому просить:
- встановити факт проживання як дружини та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачки із ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 04.04.1992 року по день смерті ОСОБА_6 ;
- визнати кв. АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю позивачки та померлого ОСОБА_6 ;
- визнати за позивачкою право власності на Ѕ частину кв. АДРЕСА_1 , яка є спільною сумісною власністю позивачки та померлого ОСОБА_6 ;
- змінити черговість у спадкуванні прав та обов'язків після смерті ОСОБА_6 шляхом визнання за позивачем права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 як спадкоємиці першої черги;
- визнати за позивачем право власності на ј частину кв. АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 як спадкоємиці першої черги.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що на початку 1992 року позивачка познайомилась з ОСОБА_6 . На той час позивачка проживала в смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області. У березні 1992 року позивачка по власних справах знаходилась в м. Києві та зупинила таксі водієм якого виявився ОСОБА_6 - її майбутній чоловік. ОСОБА_6 довіз позивачку до автобусної зупинки ВДНХ в м. Києві, а по дорозі вони між собою розговорились та обмінялись номерами телефонів. Через 5 днів після цього ОСОБА_6 зателефонував позивачці та запропонував зустрітись, на що вона погодилась. Після цього позивачка та ОСОБА_6 почали зустрічатись, у них зав'язались відносини і на початку 1992 року позивачка та ОСОБА_6 почали проживати разом. З 04.04.1992 року позивачка та ОСОБА_6 почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу в кв. АДРЕСА_2 . Позивачка та ОСОБА_6 почали вести спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю як чоловік і жінки без реєстрації шлюбу. На момент знайомства позивачки з ОСОБА_6 , позивачка була вдовою, а ОСОБА_6 вже був розлучений, тому реєструвати шлюб не поспішили, оскільки в цьому не було потреби. Мати ОСОБА_6 - ОСОБА_7 була не проти сумісного проживання позивачки та ОСОБА_6 як чоловіка та дружини і періодично чим могла їм допомагала. На початку спільного проживання ОСОБА_6 не мав постійної роботи, але позивачка не зважаючи на це переїхала проживати до нього і для можливості нормального життя і побудови міцних сімейних стосунків позивачка переїхавши до м. Києва була змушена змінити роботу та пішла працювати на ринок біля мікрорайону «Березняки», де працює і до теперішнього часу. Після переїзду до м. Києва позивачка почала вести домашнє господарство в оселі ОСОБА_6 , доглядала за своїм чоловіком та за квартирою у якій вони проживали разом. Позивачка стверджує, що у неї та ОСОБА_6 був спільний бюджет, спільний побут та дозвілля, тобто вони проживали фактично як одна сім'я. Під час сумісного проживання вони разом ходили в крамниці, на ринок, відвідували знайомих, купляли необхідні для сім'ї речі, проживали як єдина родина, піклувались один про одного та опікувались один одним. До початку спільного проживання з позивачкою ОСОБА_6 був одружений, але 29.08.1991 року шлюб було розірвано. В офіційному шлюбі у ОСОБА_6 народилась донька ОСОБА_8 . Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_6 лишилась проживати зі своєю матір'ю, а у 2000 році в неї народилась дитина - ОСОБА_9 . У 2001 році ОСОБА_8 залишили свою дитину на матір та виїхала до Німеччини, вийшла заміж і змінила прізвище на « ОСОБА_10 ». ОСОБА_8 переїхавши до Німеччини почала влаштовувати своє особисте життя і своїм батьком не цікавилась взагалі. Після початку спільного проживання позивачки та ОСОБА_6 , мати ОСОБА_8 спочатку негативно до цього ставилась, але з часом зрозуміла, що її колишній чоловік має право на особисте життя, на спілкування з донькою, а тому кожного року влітку на частину літа віддавала ОСОБА_8 її батьку ОСОБА_6 . Так продовжувалось на протязі 5-6 років. Позивачка, її чоловік ОСОБА_6 та його донька від першого шлюбу ОСОБА_8 постійно їздили разом на батьківщину позивачки до смт. Глеваха, де в батьків позивачки є будинок та земельна ділянка. В селищі Глеваха позивачка разом зі своїм чоловіком обробляли город, збирали врожай, готували консервацію, чоловік ходив на рибалку, разом ходили по гриби та на різні свята, як то дні народження, весілля, а донька ОСОБА_6 відпочивала разом з ними, їла домашні продукти, засмагала з батьком на р. Дніпро та набиралась сил до наступного навчального року. Так продовжувалось до того моменту поки ОСОБА_8 не виповнилось 14 років після чого вона перестала їздити разом з позивачкою та своїм батьком. Час минав і позивачка з ОСОБА_6 проживали разом однією сім'єю більше 10 років, позивачка та ОСОБА_6 працювали, сумісних дітей не мали, а тому їм вдалося заощадити певну суму коштів. Ці кошти вирішили витратити на придбання нерухомості. 10.01.2003 року за спільною згодою та за спільні кошти була придбана і оформлена на ім'я чоловіка - ОСОБА_6 , кв. АДРЕСА_1 . Під час придбання квартири позивачка разом з ОСОБА_6 знаходилась у приватного нотаріуса Оніщенко В.С. Після проведення спільними зусиллями та за спільні кошти необхідного ремонту у придбаній квартирі (позивачка пофарбувала стелі, разом з чоловіком переклеїли шпалери у всій квартирі, придбали за сумісні кошти меблі) в травні 2003 року позивачка разом з ОСОБА_6 переїхали жити в цю оселю і проживали там разом до дня смерті ОСОБА_6 . 20.02.2003 року ОСОБА_6 зареєструвався у кв. АДРЕСА_1 , натомість позивачка залишалась зареєстрованою у смт. Глеваха, потреби змінювати реєстрацію не мала і лише 17.10.2018 року була здійснена реєстрація місця проживання позивачки за адресою: кв. АДРЕСА_1 . Факт спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка і жінки більше 27 років до часу відкриття спадщини можуть підтвердити числення свідки. Крім цього, на підтвердження своїх вимог позивачка надає суду фоти із зображенням спільного дозвілля з друзями та рідними. З моменту придбання квартири та оформлення її на ОСОБА_6 , позивачка регулярно здійснювала оплату комунальних послуг з 2005 року і до теперішнього часу. У 2006 році тяжко захворіла сестра позивачки і вона разом з ОСОБА_6 постійно їй допомагали, позивачка купляла їй продукти та ліки, ОСОБА_6 возив її до лікарні, як то до інституту раку та в інші медичні заклади для проведення хіміотерапії і все це робилось до смерті сестри. Сам ОСОБА_6 помер у віці 62 роки - ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з гострим повторним інфарктом міокарда. Після смерті ОСОБА_6 позивачка продовжує жити у кв. АДРЕСА_1 , стосовно якої відкрилась спадщина. У визначений законом строк позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 . Крім позивачки із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулась його донька ОСОБА_11 , як спадкоємиця першої черги. Позивачка вважає себе такою, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, оскільки на час смерті спадкодавця проживала разом із ним у громадянському шлюбі як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу більше 27 років і набула всіх прав та обов'язків як його дружина. Проте, нотаріус повідомив позивачці, що для оформлення спадщини необхідно в судовому порядку встановити факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, оскільки офіційний документ як то свідоцтво про реєстрацію шлюбу для підтвердження такого факту відсутній. Позивачка також вказує, що саме вона, як дружина померлого, отримувала дозвіл на його поховання, після чого здійснила поховання і розпорядилась речами померлого як його дружина.
Ухвалою суду від 28.12.2019 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 08.05.2020 року задоволені клопотання сторін про виклик свідків.
Ухвалою суду від 08.05.2020 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 24.06.2021 року постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати відмолено у задоволенні клопотання представника позивача про визнання обов'язкової явки відповідача в судове засідання.
В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги своєї позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що вона познайомилась з ОСОБА_6 у 1992 році, коли їхала додому зупинила автомобіль, його водієм був ОСОБА_6 , який її підвіз, обмінялись номерами телефонів, почали зустрічатись, а потім почали разом жити. З квітня 1992 року по час смерті ОСОБА_6 проживали разом. ОСОБА_6 познайомив позивачку зі своєю мамою, жили, працювали, вели спільне господарство, ОСОБА_6 підробляв в таксі, а позивачка працювала на ринку. У 1992 році із відповідачкою познайомилась, вона все літо жила з ОСОБА_6 та позивачкою, десь до 15 років. Позивачка зазначає, що вона була зареєстрована в смт. Глеваха і разом з ОСОБА_6 та відповідачкою систематично їздили туди. ОСОБА_6 та позивачка часто бували у селі, займались городом, він рибалив, гриби збирали. Коли захворіла сестра позивачки, остання разом з ОСОБА_6 по 2 рази на тиждень їздили до неї, а ОСОБА_6 також возив сестру позивачки в інститут раку. Все робили у двох, ходили в гості і до них в гості приходили сусіди, разом святкували, бували на шашликах. Спочатку жили в кв. АДРЕСА_3 , позивачка працювала на ринку, а ОСОБА_6 в охороні, підсобирали коштів і купили квартиру на АДРЕСА_5 , але оформили її на ОСОБА_6 , оскільки боялись, що позивачка матеріально відповідальна особа. Про реєстрацію шлюбу якось не думали, але три роки тому подали заяву на реєстрацію шлюбу, однак в день розпису ОСОБА_6 випив з друзями і у такому вигляді йти до РАГСу вже не можна було. Через рік після цього ОСОБА_6 зареєстрував позивачку у квартирі, а на її 60 років хотів розписатись та подарувати позивачці квартиру, але так не сталось бо ОСОБА_6 помер. Коли разом проживали на ОСОБА_12 позивачка постійно няньчила відповідачку, але її ловила міліція, дзвонили чоловіку, тож надалі вже з відповідачкою не були. Потім відповідачка поїхала в Німеччину, спочатку дзвонила позивачці, потім рідше, а потім навіть батькові на день народження не дзвонила. Коли ОСОБА_6 помер позивачка зателефонувала відповідачці, однак вона навіть на похорон не приїхала і позивачка сама ховала ОСОБА_6 . Позивачка стверджує, що проживала з ОСОБА_6 однією родиною, були спільні кошти, по першій квартирі то позивачка, то ОСОБА_6 оплачували, а у квартирі на АДРЕСА_5 оплати здійснювала позивачка, ОСОБА_6 оплачував десь 2-3 рази. У 2003 році за спільні кошти у сумі 11400,00 доларів США придбали квартиру, робили у ній ремонт пофарбували, поклеїли шпалери, відремонтували балкон. Сам ОСОБА_6 ремонту не робив, оскільки не вмів, а за спільні кошти ремонтували робітники. Позивачка та ОСОБА_6 разом були на дні народження його матері, один про одного піклувались та лікували. Жили добре, конфлікти були лише тоді коли ОСОБА_6 випивав. Коли почали спільно проживати позивачка вже була вдовою, а ОСОБА_6 був розведений. Кожної ночі ОСОБА_6 ночував вдома, нікого крім позивачки в нього не було, ніякої іншої жінки не було. Позивачка вказує, що вона та ОСОБА_6 все завжди робили вдвох, у позивачки були жіночі обов'язки, а що робити ОСОБА_6 казала сама позивачка. У ОСОБА_6 боліло серце і позивачка з ним звернулись до лікарні та там знайшли, що у нього збільшене серце, сказали, що це не страшно, а вийшло що стався інфаркт і після другого гострого інфаркту він помер. На Дніпровській набережній жили разом десь до 97-98 року, потім переїхали на АДРЕСА_5 , а потім у нову квартиру переїхали. Десь 5-6 років разом збирали кошти на квартиру. Квартиру, яка була на АДРЕСА_5 а ОСОБА_6 продав щоб розрахуватись по боргах за ДТП. Позивачка зазначає, що жила з ОСОБА_6 багато років, а відповідачка батьком не цікавилась, на поховання не приїхала, на його прохання по гроші не реагувала, казала, що коштів немає, а сама на відпочинок їздила, єдиний раз передала кошти в розмірі 90 доларів США. Позивачка вказує, що доглядала ОСОБА_6 , безпорадного стану в нього не було, але позивачка водила його в лікарню. До самої своєї смерті ОСОБА_6 працював. До першої квартири ОСОБА_6 позивачка відношення не має, але потім та квартира була продана, позивачка заробляла більше на ринку, не офіційно, тож квартира є спільним майном. Разом з ОСОБА_6 подавали заяву на реєстрацію шлюбу, але у цей день ОСОБА_6 прийшов випивши, тож до РАГСу не пішли, він почував себе винним, тому щоб згладити провину зареєстрував позивачку у квартирі. Саме позивачка поховала ОСОБА_6 , а відповідачці дзвонила, вона казала, що приїде, але не приїхала, лише трохи коштів передали. Відповідачка просила з похороном почекати до вівторка, а приїхала лише осінню.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просив позов задовольнити і додатково пояснив суду, що в матеріалах справи наявні докази спільного проживання, придбання спільного майна. Позивачка детально описала суду всі обставини, її відносини з ОСОБА_6 та його відносини з донькою. Саме позивачка поховала ОСОБА_6 та вони були разом зареєстровані у одній квартирі. Відповідні факти підтверджуються і показами свідків. Оскільки він помер від інфаркту, у нього була ішемічна хвороба серця і саме позивачка піклувалась про нього та доглядала. Після першого інфаркту необхідно встановлювати групу інвалідності, але через місяць він від другого інфаркту помер, тож групу інвалідності оформити не встигли, однак цю хворобу можна прирівняти до безпорадного стану.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що позивачка та ОСОБА_6 проживали разом однією сім'єю з 1992 року. Вони два рази продавали квартири, перша квартира дійсно була власністю ОСОБА_6 , але після продажу квартири наступну квартиру позивачка та ОСОБА_6 набули спільно. При цьому, позивачка більше заробляла коштів і відповідно більше коштів вклала у її придбання та вкладала кошти у спільне майно. Відповідач говорить неправду, що тільки останні два роки знає позивачку. Квартира є спільно набутим майном, вони разом цю квартиру купили, тож позивачка має на неї право. Також ОСОБА_6 та позивачка купляли автомобіль, разом робили ремонт у квартирі. Свідки підтвердили факт спільного проживання, а також цей факт підтверджується письмовими доказами, наявні фотокартки. ОСОБА_6 постійно приїжджав до онуків позивачки та зареєстрував позивачку у квартирі. На думку представника, свідки сторони відповідача належних пояснень не дали. Позивачка та ОСОБА_6 жили однією сім'єю 28 років, позивачка вкладала кошти у набуття квартири, вкладала своє життя та здоров'я.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що на початку 90-х років батьки відповідачки розлучились і відповідачка проживала зі своєю мамою, а з батьком час від часу спілкувалась. При цьому, батько відповідачки полюбляв жінок. За 2-3 роки до смерті відповідачка побачила позивачку на святі у батька, який часто випивав. Квартиру на Дніпровський набережній ОСОБА_6 продав та купив квартиру на АДРЕСА_5 , потім і її продав і купив вже цю спірну квартиру, він просто скотився зі своїм способом життя. Представник вказує, що батьки відповідачки підтримували теплі стосунки, пересилали один одному кошти за потреби. Представник стверджує, що лише на новий рік у 2018 році батько відповідачки сказав, що прописав позивачку у себе і вони спробують жити разом, але до цього вона з ним постійно не жила. Відповідачка прохала позивачку відтермінувати поховання батька щоб відповідачка встигла приїхати, однак позивачка їй відмовила. При цьому, мати відповідачки на похованні була. ОСОБА_6 працював до самої смерті, тож не можна говорити про наявність у нього безпорадного стану. Представник вважає, що належних доказів для встановлення факту проживання стороною позивача не надано, у квартирі позивачка зареєстрована лише з 2018 році, та й сама по собі реєстрація не є достатнім доказом для встановлення такого факту. Відсутні докази дійсного вкладання позивачкою коштів для придбання квартири. Фото з застілля не можуть бути доказом спільного проживання. Інші вимоги позивача щодо зміни черговості спадкування взагалі нічим не підтверджені.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявні клопотання третьої особи про розгляд справи за їх відсутності.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду показав, що він є двоюрідним братом померлого. Коли брат одружився свідок товаришував з ним та його дружиною, у 1979 році цілий рік у них жив, оскільки не мав власного житла. Після одруження ОСОБА_6 та його дружина довго жили разом, народили доньку. В подальшому контактів з ОСОБА_6 було вже мало, спілкувались телефоном. Ховати брата допомагав сам свідок. З пліток свідок знає, що у ОСОБА_6 після розлучення було багато жінок. Позивачку свідок особливо не знає, оскільки десь три роки стосунків з братом взагалі не підтримував. Позивачку бачив на похованні і колись бачив на стоянці де брат працював охоронцем, а вона поряд на ринку торгувала рибою. Саме там один раз зустрілись і брат познайомив свідка з позивачкою. Коли це точно було свідок не пам'ятає, приблизно років 5 тому. Брат сказав щось таке: чи живе з нею, чи дружить. Дружиною позивачку не називав. Квартиру на Дніпровський набережній ОСОБА_6 продав, придбав іншу, по чутках він любив випити.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 суду показав, що позивачку він не знає, лише раз бачив її на похороні ОСОБА_6 . Відповідачка є двоюрідною племінницею свідка, а померлий ОСОБА_6 був його двоюрідним братом. Десь років 3 тому свідок був у квартирі брата, вони там були удвох, більше нікого у квартирі не було. У квартирі повний безлад, тож свідок не вважає, що там жила жінка, чи були в квартирі жіночі речі свідок не звернув уваги. Свідок часто приїздив на стоянку до брата і той часто знайомив свідка з різними жінками, але не з позивачкою. Позивачку свідок побачив тільки на похованні брата. Брат часто пив, любив жінок, міняв їх і всіх представляв «моя женщина». На Дніпровській набережній у брата була 2-на квартира, він її продав і купив на АДРЕСА_5 1-ну квартиру та автомобіль, потім і цю квартиру продав та купив третю 1-ну квартиру, яка була сама хужа з-поміж трьох. Після розлучення ОСОБА_6 весь час спілкувався зі своєю колишньою дружиною, вона йому допомагала, а також донька кошти йому висилала.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 суду показала, що позивачку вона бачила рідко, останній раз на похороні. Відповідачка є донькою свідка, а померлий був її колишнім чоловіком. Свідок вказує, що вона є першою і єдиною дружиною померлого. Десь за 1,5 роки до своєї смерті ОСОБА_6 сказав свідку, що хоче прописати в своїй квартирі позивачку. ОСОБА_6 одну за одною продавав квартири і переїжджав у все більш і більш погані умови. Свідок стверджує, що ОСОБА_6 завжди хотів залишити квартиру дочці. За твердженням свідка ОСОБА_6 хотів оформити субсидію і для цього хотів прописати позивачку в квартирі. Десь у 2016 році померлий познайомив свою доньку з позивачкою та сказав, що її звуть ОСОБА_17 і вона іноді в нього живе. Позивачка в нього ночувала, їм так зручно було, але в нього багато було жінок і вони теж в нього жили по декілька днів. Особисто свідку відомі жінки, які також проживали з ОСОБА_6 . Свідок бувала у квартирі ОСОБА_6 , у свідка з ним були близькі стосунки, до останнього дружили, і в квартирі ознак жінки свідок не бачила. В квартирі свідок бувала десь 1 раз на пів року. Про наявність позивачки свідок дізналась зі слів доньки десь у 2016 році, а побачила її тільки на похороні. Донька була за кордоном, тому на похороні не була, але вона прохала позивачку зачекати її, однак вона цього не зробила та сказала, що вона його дружина. ОСОБА_6 пив не перестаючи не дивлячись на болі в серці. ОСОБА_6 продав квартиру на АДРЕСА_6 , купив іншу та автомобіль, потім і цю квартиру продав та у 2003 році переїхав в гостинку і на той час ніякої позивачки в нього не було, постійної жінки не було, адже свідок проводила з ним деякий вільний час. З донькою у ОСОБА_6 були дружні, теплі стосунки, по попередній квартирі він навіть заповіт на доньку склав. Свідок зазначає, що завжди з ОСОБА_6 один одному кошти позичали.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 суду показала, що відповідачку вона не знає, а позивача знає давно, бо вони сусіди і товаришують. Позивачка та ОСОБА_6 жили разом цивільним шлюбом, свідок багато раз їх разом бачила, вони разом приїздили до дочки позивачки в смт. Глеваха. Який період позивачка та померлий проживали разом свідок вказати не може, але вони були разом дано, десь років 10. Де вони жили в Києві свідку не відомо. Відповідачка в смт. Глеваха не приїжджала, а позивачка разом з ОСОБА_6 майже кожен місяць їздили, він допомагав по господарству. З самим ОСОБА_6 свідок особливо не знайома: «Привіт - Привіт». Чи зловживав померлий спиртними напоями свідок не бачила і позивачку у стані алкогольного сп'яніння теж не бачила. Свідку відомо, що позивачка та ОСОБА_6 жили на ОСОБА_12 , але у них в квартирі свідок не була. Донька позивачки казала свідку, що позивачка та ОСОБА_6 подали заяву для реєстрації шлюбу, коли це було свідок не знає. Зі слів доньки позивачки, саме позивачка поховала ОСОБА_6 . Свідок постійно разом бачила позивачку і ОСОБА_6 та вважає, що це була родина. Десь 5 років тому ОСОБА_6 у селі допомагав робити гараж та якийсь ремонт. Свідок стверджує, що позивачка постійно працювала, заробляла кошти, але ким та де вона не знає. Три роки тому ОСОБА_6 допомагав робити кухню, у нього були добрі стосунки із донькою позивачки та її зятем.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 суду показала, що позивачку вона не знає, а відповідачка донька її подруги, із якою вони товаришують з 5 класу. ОСОБА_6 свідок знала з його весілля на її подрузі. ОСОБА_6 жив на Дніпровській набережній спочатку, випивав, змінював квартири та автомобілі. Після розірвання шлюбу з мамою відповідачки свідку не відомо з ким жив ОСОБА_6 . Спочатку ОСОБА_6 жив на АДРЕСА_6 , потім продав квартиру та купив на АДРЕСА_5 і цю квартиру також продав, купив авто. На пр. Тичини квартира була однокімнатна, а на АДРЕСА_6 кімнати було. Навіть після розлучення ОСОБА_6 та його колишня дружина зустрічались, разом святкували день народження відповідачки десь 2000-2003 роках. Коли ОСОБА_6 третю квартиру поміняв, то це вже була гостинка, у цій квартирі свідок також була і ніякого жінки там не бачила. В цій останній квартирі свідок була десь 1-2 рази приблизно у 2017 році. ОСОБА_6 підтримував теплі стосунки з донькою та колишньою дружиною. ОСОБА_6 любив випити, останніми роками працював в Біокон.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 суду показала, що позивачку вона не знає, а відповідачка донька її подруги. З ОСОБА_6 свідок познайомилась десь у 75-76 роках, оскільки він дружив із братом свідка. Свідок була свідком на весіллі ОСОБА_6 та матері відповідачки, усю молодість дружила з ними. У ОСОБА_6 була двокімнатна квартира, потім він її продав та купив меншу квартиру і автомобіль, потім знов продав квартиру і купив гостинку. Свідок стверджує, що ОСОБА_6 працював. Після розірвання шлюбу колишнє подружжя часто та близько спілкувались. У них були дружні відносини. ОСОБА_6 любив випити і це скоріш за все стало причиною розірвання шлюбу. ОСОБА_6 любив жінок, але постійної жінки в нього не було. Після розлучення свідок зустрічалась з ОСОБА_6 1-2 рази на рік. У гостинці свідок була десь 2 рази, це конура, холостяцьке житло, ніякої жінки там не було і жіночих речей також не було. На свята до свідка ОСОБА_6 приходив або сам, або з колишньою дружиною. ОСОБА_6 допомагав коштами колишній дружині і вона йому теж. Про якусь іншу жінку ОСОБА_6 ніколи не казав, постійної жінки в нього не було. На Дніпровській набережній в нього була 2-на квартира, він її продав і десь у 92-93 році купив 1 кімнатну квартиру на АДРЕСА_5 та автомобіль. Потім продав і цю квартиру десь у 2003 році і купив гостинку теж на АДРЕСА_5 . ОСОБА_6 працював охоронцем на стоянці у якійсь фірмі. У гостинці свідок була приблизно 3-4 рази.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21 суду показав, що з ОСОБА_6 він рибалив разом все життя, десь 30 років. Відповідачку свідок не знає, а позивачку знає років 25. ОСОБА_6 та позивачка багато років жили разом і свідок їх багато років знає. У 2000 році свідок перестав пити і в цьому ж році ОСОБА_6 запропонував йому влаштуватись на фірму Біокон. Позивачка піклувалась про ОСОБА_6 і він добре про неї відзивався. Свідок якось бачив ОСОБА_6 в автомобілі, він та пив та боявся йти додому щоб дружина не сварила. Вперше свідок потрапив до оселі ОСОБА_6 та позивачки коли вони жили ще у двокімнатній квартирі, потім вони квартиру продали та купили меншу. ОСОБА_6 та позивачка жили як дружина та чоловік, завжди були разом, вона йому готувала їжу, і сварились і мирились, різне бувало. На рибалці ОСОБА_6 казав: «Ось дружина мені бутерброди дала». Потім свідок потрапив і до квартири на АДРЕСА_5 , але скільки там було кімнат він не пам'ятає. Коли свідок познайомився з ОСОБА_6 у нього вже був автомобіль ОСОБА_22 . Колишню дружину ОСОБА_6 свідок не знає і його доньку теж не бачив. В розмові ОСОБА_6 розповідав про свою доньку, казав, що вона живе за кордоном, а допомоги на придбання автомобіля не надала.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_23 суду показав, що позивачку він знає давно, відповідачку менше бо вона не часто з'являлась. ОСОБА_6 та позивачку свідок знає як сім'ю більше 20 років, вони жили разом. Разом з ОСОБА_6 свідок працював 15 років і 20 років дружили та весь цей час свідок бачив їх разом. ОСОБА_6 та позивачки жили недалеко від свідка на АДРЕСА_5 по двох адресах. Свідок вказує, що ОСОБА_6 та позивач були чоловіком та жінкою, свідок не раз бував у них в гостях. Позивачка готувала, прала, у всьому допомагала ОСОБА_6 . Він казав свідку, що якби не ОСОБА_17 він би вже опустився. На АДРЕСА_5 квартирі свідок був давно, десь 18 років тому. Потім ОСОБА_6 цю квартиру продав і купив гостинку. ОСОБА_6 та позивачка робили у гостинці ремонт, особисто свідок допомагав ремонтувати балкон. В квартирі свідок бував 1 раз десь 1-6 місяців. Колишню дружину ОСОБА_6 свідок бачив пару разів, до неї разом з ОСОБА_6 свідок їздив на побачення з дитиною. У ОСОБА_6 були товариські стосунки з колишньою дружиною, але один одному вони не допомагали, розірвали шлюб і все. З донькою у ОСОБА_6 були теплі відносини. ОСОБА_6 дещо випивав. Разом ходили на рибалку, бувало разом свята проводили, на природі були, але без ОСОБА_24 .
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 суду показала, що вона є донькою позивачки, а відповідачку кілька разів бачила. Позивачка з ОСОБА_6 30 років разом жили, мали спільний побут. Відповідачці не було ніякого діла до свого батька. Відповідачку десь років 28-30 тому вперше побачила, мала була, років 10. Свідок познайомилась з відповідачкою у квартирі на Дніпровській набережній. Останній раз свідок бачила відповідачку десь 5 років тому, вона в гості приходила. Свідку було десь 13-14 років як вона познайомилась з відповідачкою. Останній час позивачка та ОСОБА_6 жили в гостинці, а до цього 1-кімнатна квартира була теж на АДРЕСА_5 . Свідок бувала в усіх трьох квартирах. Як купляли гостинку свідку не відомо, але квартири були у власності ОСОБА_6 , а також був автомобіль. Позивачка працювала на ринку, а ОСОБА_6 в ОСОБА_26 охоронцем. Чи пив померлий свідок не бачила. Свідок стверджує, що разом проводили свята, ОСОБА_6 няньчив її дитину, свідок та її родина вітали ОСОБА_6 з днем народження, приїжджали до них на свята та просто так приїжджали.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та покази свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (Т. 1, а.с. 18).
Згідно довідки про причину смерті, причиною смерті ОСОБА_6 став гострий повторний інфаркт міокарда (Т. 1, а.с. 19).
Відповідно до копії паспорту ОСОБА_6 , він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 з 20.02.2003 року (Т. 1, а.с. 16).
За змістом копії паспорту позивачки, вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 з 17.10.2018 року (Т. 1, а.с. 24).
Зі змісту наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу квартири від 10.01.2003 року, який зареєстрований у Бюро технічної інвентаризації 05.02.2003 року, вбачається, що ОСОБА_6 був власником кв. АДРЕСА_1 , відповідне також підтверджується інформаційною довідкою КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 05.11.2019 року (Т. 1, а.с 30, 85).
18.09.2019 року із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_6 звернулась ОСОБА_11 (Т. 1, а.с. 61).
24.12.2019 року позивачка звернулась до державного нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого цивільного чоловіка - ОСОБА_6 (Т. 1, а.с. 96).
Своїм листом від 24.12.2019 року державний нотаріус повідомив позивачку, що оскільки нею не доведено родинні стосунки з померлим, заповіту померлий не залишив, то згідно ст. 1217 ЦК України немає підстав для видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину (Т. 1, а.с 39, 99).
На підтвердження факту проживання однією сім'єю стороною позивача додано до позовної заяви три світлини зі спільного перебування, а в подальшому надано дві світлини місця поховання ОСОБА_6 (Т. 1, а.с. 37, 131).
Згідно договору-замовлення №1.113796К від 14.06.2019 року на організацію та проведення поховання ОСОБА_6 , цей договір був укладений з позивачкою, як замовником відповідних послуг (Т. 1, а.с. 22) та позивачка сплатила послуги з кремації ОСОБА_6 (Т. 1, з.б.а.с. 22).
Сторона відповідача на підтвердження наявності у ОСОБА_6 власного доходу та періоду його роботи (з 10.11.2009 року по 13.06.2019 року) надала суду довідку ТОВ «Аптека Біокон» про те, що ОСОБА_6 працював на посаді диспетчера та за вказаний період отримав дохід у розмірі 196742,26 грн. (Т. 1, а.с. 134-135). Також надано роздруківки руху коштів і банківські квитанції, які свідчать про деякі перерахування коштів від ОСОБА_6 на адресу його колишньої дружини та навпаки, а також від колишньої дружини ОСОБА_6 на ім'я позивачки у день смерті ОСОБА_6 (Т. 1, а.с. 136-141).
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
За змістом положень статті 74 СК України у разі пред'явлення позову про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, позивач повинен довести початок і кінець такого проживання, а також набуття в цей період спірного майна. Обставини проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, існування між ними відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, а також набуття ними спільного майна у цей період має бути підтверджено належними і допустимими доказами.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суд має встановити факт створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
У частині першій статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №645/1601/16-ц, від 15.08.2019 року у справі №588/350/15.
При цьому, інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство СК України, який набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України. Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР, який діяв до 1 січня 2004 року, таких положень не містив. Тому вказаний факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу взагалі може бути встановлений лише з 1 січня 2004 року.
Отже, факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу можна встановити лише після 1 січня 2004 року (після набуття чинності СК України), а крім того, одного лише встановлення такого факту недостатньо для того, щоб визнати майно таким, що є спільною сумісною власністю та має ділитися порівну.
Наведені висновки відповідають сталій практиці Верховного Суду викладеній у численних постановах суду касаційної інстанції, зокрема, відповідні положення містяться у постанові КЦС ВС від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц.
Поряд із цим, позивач просить встановити факт проживання однією сім'єю починаючи з 04 квітня 1992 року, що відповідно протирічить законодавству України.
При цьому, із матеріалів справи вбачається, що спірна квартира набута у власність ОСОБА_6 у 2003 році, тобто момент набуття права власності на спірну квартиру перебуває поза межами законодавчо визначеної дати (01.01.2004 року), із якої можливим є встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а відтак навіть встановлення відповідного факту з 01.01.2004 року по час смерті ОСОБА_6 не призведе до набуття квартирою статусу спільної сумісної власності, як майна, що набуте за час спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири, як спільного майна.
Також суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, які б в сукупності давали підстави для безспірного висновку про дійсне проживання позивачки з ОСОБА_6 однією сім'єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.
Фактично на підтвердження наявності такого факту суду надано кілька фото з місця поховання ОСОБА_6 та з місць спільного перебування із ним, копію договору-замовлення на організацію поховання, наявні дані про реєстрацію позивачка у квартирі померлого з 2018 року та покази свідків.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Крім власне факту спільного проживання, обов'язковою умовою для визнання факту проживання однією сім'єю, є несення спільних витрат, ведення спільного бюджету, спільне харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин та наявність прав і обов'язків притаманних подружжю.
На переконання суду, лише покази свідків не можуть бути достатніми доказами для встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки наявність такого факту та його період мають підтверджуватись і іншими засобами доказування, адже покази кожного свідка є суб'єктивним сприйняттям кожною особою власного розуміння сім'ї та подружжя, до того ж в даному випадку свідки сторони відповідача дали суду покази протилежні показам свідків сторони позивача.
Крім того, не доведено і участі позивачки у придбанні спірної квартири, ураховуючи відсутність будь-яких офіційних даних про її доходи, а також з огляду на те, що ОСОБА_6 двічі продавав належні саме йому квартири та придбавались інші, у тому числі і спірна квартира.
Стосовно вимог позивача про зміну черговості права на спадкування та визнання за нею ј частини спадкової квартири суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 1215 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Із матеріалів справи та встановлених судом обставин не вбачається жодних даних та доказів на підтвердження наявності будь-яких обставин передбачених ч. 2 ст. 1259 ЦК України для зміни черговості спадкування, а саме, що позивачка протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Встановлені судом обставини навпаки свідчать про те, що померлий у безпорадному стані не перебував, до дня смерті працював та отримував власний дохід.
Оскільки відсутні будь-які підстави для зміни черговості спадкування, відсутні і підстави для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, адже такий факт надає право на спадкування в четверту чергу, при цьому спадщина після смерті ОСОБА_6 прийнята спадкоємцем першої черги - його донькою.
Незалежно від того, в якому порядку розглядається справа про встановлення факту, що має юридичне значення, у заяві чи позовній заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити, з якою метою і причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.
Саме мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
За умови відсутності підстав для зміни черговості спадкування, встановлення факту проживання однією сім'єю не досягає юридичної мети його встановлення, тобто такий факт не є юридичним і не тягне відповідних правових наслідків, поскільки спадщина прийнята спадкоємцем першої черги, що виключає можливість спадкування спадкоємцем четвертої черги.
Крім того, на підставі вище наведеного обґрунтування стосовно відсутності належного підтвердження факту проживання однією сім'єю, суд не вбачає і дійсного належного підтвердження факту проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.
Здійснюючи у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат відповідачки понесених у зв'язку із отриманням професійної правничої допомоги, що заявлені до стягнення у загальному розмірі 26000,00 грн., суд вбачає, що не всі заявлені судові витрати пов'язані з розглядом справи.
За змістом ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Суд вважає, що витрати на участь в судовому засіданні 03.04.2020 року в сумі 2500,00 грн. не пов'язані з розглядом справи, оскільки у цей день судове засідання не відбулось, крім того, саме представником відповідача 30.03.2020 року до суду було подане клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 03.04.2020 року.
Також не можна віднести до розгляду справи витрати на усну консультацію у сумі 500,00 грн. після судових дебатів, адже таким чином розгляд справи завершено і наступні витрати на правову допомогу можуть бути віднесені лише до витрат понесених на стадії перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Отже, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають судові витрати понесені у зв'язку з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 23000,00 грн. (26000 - 2500 - 500).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 60, 74 СК України, ст.ст. 368, 1215, 1217, 1223, 1258, 1259, 1261, 1264 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Десята Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частину спільного майна, визнання права на спадкування, зміну черговості у спадкуванні та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 23000 (двадцять три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 02.07.2021 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора (м. Київ, вул. Бажова, 13/9).
Суддя -