Справа № 265/4767/21
Провадження № 2/265/1252/21
05 липня 2021 року місто Маріуполь
Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Вайновський А.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
треті особи: Мангушський районний відділ Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з даною позовною заявою, якою просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 28792 від 02 грудня 2020 року, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.
Ознайомившись із даним позовом та додатками до нього, суддя приходить до висновку.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 4 ст.175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Позивач в позовній заяві зазначає підставою звільнення її від сплати судового збору ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Однак, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення поняттю «послуга», закріпленому пунктом 17 статті першої, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до пункту 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
За пунктом 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно достатті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відтак, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Враховуючи вищенаведене, на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норма Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється і тому посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є безпідставними.
Згідно ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 2 ст.4 того ж Закону за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, позивачу слід сплатити судовий збір в сумі (2270 грн. х 0,4) = 908,00 гривень та подати належний документ до суду.
Також зазначена позовна заява містить вимоги забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., вчиненого 02.12.2020 року за № 28792.
Відповідно ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви про забезпечення доказів або позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно п. 4 ч. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви про забезпечення доказів або позову, яка подана фізичною особою встановлюється судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, позивачу слід сплатити судовий збір в сумі (2270 грн. х 0,2) = 454,00 гривень та подати належний документ до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне залишити дану заяву без руху та надати строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.175,177,185 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: Мангушський районний відділ Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених в мотивувальній частині недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
Дана ухвала на підставі ч. 2 ст. 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду в частині, що стосується визначення розміру судових витрат, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.
Ухвалу складено та підписано 05 липня 2021 року.
Суддя А.М. Вайновський