Справа №705/856/21
2/705/1359/21
05 липня 2021 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Гудзенко В.Л.
при секретарі Юрченко А.І.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Умань матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно,
Адвокат Кравченко Р.М., діючий від імені та в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду позовну заяву до Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно. В позовній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і після її смерті відкрилася спадщина. Позивач ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець після смерті бабусі фактично прийняла спадщину та звернулася до нотаріуса з відповідною заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину та отримала Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 3,3357га, з кадастровим номером 7124388000:04:000:19111, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області. Проте, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.01.2021, їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , який залишився після смерті ОСОБА_2 , у зв?язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вищезазначений житловий будинок та відсутністю реєстрації права власності на вказане майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Оскільки правовстановлюючі документи на будинок були втрачені власницею ОСОБА_2 ще при її житті, іншим шляхом дане питання вирішити неможливо, то позивач з позовом вимушена звернутися до суду, оскільки не може набути права власності на майно в порядку спадкування у встановленому законом порядку.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кравченко Р.М., будучи повідомленими належним чином про підготовче засідання у справі - не з'явилась, проте надали до суду письмові заяви, в яких вказали, що позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити. У заяві також вказали, що просять прийняти рішення в підготовчому засіданні та розглянути справу у їх відсутність.
Представник відповідача - Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, в підготовче засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання. Однак на адресу суду подав заяву, в якій вказано, що він просить розглянути справу у відсутність представника і проти задоволення позову не заперечує.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим виконавчим комітетом Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина, до якої входить земельна ділянка площею 3,3357га, з кадастровим номером 7124388000:04:000:19111, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, та житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , як зазначено у спадковій справі № 68/2020, заведеній після її смерті, про що відображено у Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.01.2021.
Позивач ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину та звернулася до нотаріуса з відповідною заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину та отримала Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 3,3357га, з кадастровим номером 7124388000:04:000:19111, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Проте, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.01.2021, їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , який залишився після смерті ОСОБА_2 , у зв?язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вищезазначений житловий будинок та відсутністю реєстрації права власності на вказане майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до Довідки № 241 від 28.02.2019 та Довідки № 617 від 12.11.2020, виданих Сушківською сільською радою Уманського району Черкаської області, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_2 , відповідно до відомостей у по господарській книзі №5(особовий рахунок № НОМЕР_2 , сторінка 22).
Правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок були втрачені власницею ОСОБА_2 ще при її житті,тому іншим шляхом дане питання вирішити неможливо.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Для прийняття спадщини спадкоємцями встановлено строк у шість місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).
Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку у шість місяців, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з п.3.1. Роз'яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» - визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втирати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно п.23 постанови Пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
За частиною 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Підстав для неприйняття визнання позову - не встановлено.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 76-78, 81, 83, 141, 200, 206, 258, 264-265 ЦПК України, суд,
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя Валентина Леонідівна Гудзенко