Справа № 564/1775/21
05 липня 2021 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Костопільського районного суду Рівненської області кримінальне провадження №62020240000000790 від 14 липня 2020 року по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Калініно Первомайського району Автономної Республіки Крим, українець, громадянин України, неодружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, із середньою освітою, раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за контрактом Збройних Сил України, водій-електрик медичного пункту артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , солдат,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 Кримінального кодексу України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
ОСОБА_3 , в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.11, 16, 127, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, із метою ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, 18 червня 2020 близько 08 год. 00 хв. самовільно залишив місце служби - військову частину НОМЕР_1 , що тимчасово дислокувалась на НОМЕР_2 загальновійськовому полігоні у АДРЕСА_1 та проводить час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби, припинивши виконувати конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Такими діями ОСОБА_3 вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.408 КК України.
У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, надав показання на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті.
Прокурор, враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просить суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обвинувачений та захисник не заперечили щодо визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи думку учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.408 Кримінального кодексу України, кваліфікується як тяжкий злочин.
Відповідно до ст.66 КК України, як пом'якшуючі покарання ОСОБА_3 обставини суд враховує щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину.
Відповідно до ст.67 КК України, суд враховує, що обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено.
Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 характеризується добре, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Санкція ч.3 ст.408 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про доцільність призначення покарання у вигляді позбавлення волі, однак вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без реального позбавлення волі, але в умовах нагляду за ним та звільнити його від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов'язків відповідно до ч.1 ст.76 КК України.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу суд враховує, що ухвалою слідчого судді ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 серпня 2021 року.
Під час вирішення питання про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу судом встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Разом з тим, з огляду на особу обвинуваченого та його спосіб життя, обставини вчинення кримінального правопорушення, обрання судом міри покарання зі звільненням від його відбування з покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків, суд вважає за доцільне застосувати щодо ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Керуючись ст.ст.118, 124, 129, 202, 369-374 КПК України, суд-
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п'ять/ років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 /один/ рік.
Відповідно до п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч.4 ст.76 КК України, здійснення нагляду за ОСОБА_3 покласти на уповноважений орган з питань пробації.
Обрати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід до вступу вироку в законну силу у виді особистого зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1