Справа № 559/543/21
Провадження № 1-кп/559/167/2021
05 липня 2021 року м. Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
перекладача ОСОБА_9
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 358 КК України,
встановив:
у Дубенському міськрайонному суді Рівненської області знаходиться обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_12 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб з підстав наявності та не втрати ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1ст. 177 КПК України. Мотивуючи вказане клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не має будь-якого зареєстрованого місця проживання, під час затримання повідомив про себе неправдиві дані, надавши документи на ім'я ОСОБА_13 , не працює, не має міцних соціальних зв'язків, притягався до кримінальної відповідальності, будучи засудженим Сихівським районним судом м. Львова та Шевченківським районним судом м. Львова та востаннє із іспитовим строком, який не закінчився на час вчинення інкримінованих злочинів, а Дарницьким районним судом м. Києва оголошений у розшук за кримінальним провадженням по обвинуваченню за ч. 3 ст. 185 КК України, а відтак наявні ризики переховування від суду та вчиненні іншого кримінального правопорушення. Щодо ОСОБА_11 , то будучи обвинуваченим у вчиненні тяжкого злочину, не має зареєстрованого місця проживання, при затриманні повідомив про себе неправдиві відомості, вказавши, ім'я ОСОБА_14 , не працює, відсутні міцні соціальні зв'язки, неодноразово судимий, зокрема ухилився від виконання вироку, через що був оголошений у розшук, а відтак наявні ризики переховування від суду та вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_8 підтримала прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 , якого підтримав обвинувачений, вказав, що доказів вчинення правопорушення нема, тому просив зменшити застосовану до ОСОБА_11 заставу.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_10 , заперечив щодо поданого клопотання, вказавши, що відсутня обгрунтована підозра, а посилання на докази не витримують критики та не підтверджують вини обвинуваченого, тому просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Заслухавши прокурора, потерпілу, обвинувачених і їх захисників, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, суд зробив такі висновки.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, відповідно до вимог ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , який спливає 10.07.2021, судом встановлено наявність ризиків, визначених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки суд вважає, що останній, будучи обвинуваченим за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 358 КК України, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на тяжкість інкримінованих йому злочинів, зокрема за ч. 3 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, за відсутності зареєстрованого місця проживання, за наявності обвинувачення у використанні під час затримання неправдивих даних, шляхом надання документів на ім'я ОСОБА_13 , за відсутності офіційної роботи, відсутності міцних соціальних зв'язків, враховуючи, що наявні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, будучи засудженим Сихівським районним судом м. Львова та Шевченківським районним судом м. Львова та востаннє із іспитовим строком, який не закінчився на час вчинення інкримінованих йому злочинів, за наявності відомостей, що Дарницьким районним судом м. Києва оголошений у розшук за кримінальним провадженням по обвинуваченню за ч. 3 ст. 185 КК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, випливає зі змісту ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу.
Із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.
Суд зазначає, що на даний час здійснюється розгляд обвинувального акту, а тому саме на цій стадії визначається обгрунтованість, не підозри у вчиненні даних кримінальних правопорушень, а обвинувачення у таких, що є тривалим у часовому розмірі, доказів ще не було досліджено, не заслухано обвинувачених, щоб робити висновки про обгрунтованість чи необгрунтованість такого обвинувачення.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.
А відтак доводи захисника ОСОБА_6 щодо необгрунтованості підозри є не спроможними.
А відтак, суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків. З огляду на що, у клопотанні захисника ОСОБА_10 щодо зміни запобіжного заходу на особисте зобов'язання слід відмовити, при цьому суд зазначає про відсутність будь-яких підтверджень про наявність у останнього неповнолітньої дитини, місця проживання, роботи. Разом з тим, суд звертає увагу на встановленні кількох обставин, які досліджені та оцінені в сукупності, на яких грунтуються ризики, а не лише тяжкості покарання.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 , який спливає 10.07.2021, судом встановлено наявність ризиків, визначених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки суд вважає, що останній, будучи обвинуваченим за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 358 КК України, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на тяжкість інкримінованих йому злочинів, зокрема за ч. 3 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, за відсутності зареєстрованого місця проживання, за наявності обвинувачення у використанні під час затримання неправдивих даних, шляхом надання документів на ім'я ОСОБА_14 , за відсутності офіційної роботи, відсутності міцних соціальних зв'язків, при цьому пояснення про наявність цивільної дружини не спростовують такого висновку, враховуючи, що наявні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, при цьому суд не бере до уваги відомості про ухилення від виконання вироку суду, як такого, що не підтверджене стороною, яка заявила клопотання. А відтак, суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_11 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків. З огляду на що, у клопотанні захисника ОСОБА_11 щодо зменшення розміру застави слід відмовити. Разом з тим, суд звертає увагу на встановленні кількох обставин, які досліджені та оцінені в сукупності, на яких грунтуються ризики, а не лише тяжкості покарання.
Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Окрім того, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Суд вважає, що суспільний інтерес в даному випадку полягає у необхідності забезпечення виконання завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Тому, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_4 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини, за наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою на шістдесят днів, а у клопотанні захисників обвинувачених - відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 177, 178, 183, 197, 331, 369-372 КПК України, суд
ухвалив:
задовольними клопотання прокурора та продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 строком на шістдесят днів, а саме по 02 вересня 2021 включно.
Задовольними клопотання прокурора та продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 строком на шістдесят днів, а саме по 02 вересня 2021 включно.
Відмовити у клопотанні захисника ОСОБА_7 щодо зменшення розміру застави відносно ОСОБА_15 .
Відмовити у клопотанні захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_10 на особисте зобов'язання.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та надіслати до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1