Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/769/21
1-кп/287/284/21
05 липня 2021 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань матеріали кримінального провадження № 12019060260000471 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України,-
В провадженні Олевського районного суду Житомирської області перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12019060260000471 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України.
Ухвалою суду від 21.05.2021 року зазначене кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.
У підготовчому судовому засіданні захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору , оскільки на його думку, обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а саме невірно вказано дату вчинення кримінального правопорушення, що унеможливлює призначення обвинувального акту до судового розгляду .
Обвинувачений клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору підтримує повністю.
Представник юридичної особи, яка є потерпілим ДП «Олевське лісове господарство»у підготовче судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що стверджується матеріалами справи.
Прокурор відносно повернення обвинувального акту заперечує. При цьому повідомив, що в матеріалах кримінального провадження є висновок експерта від 21.10.2020 року, який не вказаний у реєстрі матеріалів досудового розслідування. Також прокурор зазначив, що обвинувальний акт затверджував не він, а інший прокурор, тому він не може пояснити наявність таких розбіжностей, хоча підтвердив, що входить до групи процесуальних прокурорів до даному кримінальному провадженню.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд прийшов до наступних висновків.
Як вбачається з обвинувального акту, на першій сторінці акту зазначається, що відомості про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2019 за № 12019060260000471, тобто на рік раніше вчинення кримінального правопорушення, яке як зазначається у обвинувальному акті вчинене 10.12.2020 року.
На другій сторінці обвинувального акту у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення зазначено, що правопорушення вчинене 10.12.2020 року, тобто на рік пізніше, ніж відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань .
Також у доданому до обвинувального акту реєстру матеріалів досудового розслідування зазначено, що відомості до ЄРДР внесені 11.12.2019 року, огляд місця події проводився 11.12.2019 року, свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 допитані 12.12.2019 року, постанова про призначення процесуального прокурора та постанова про визнання та долучення до справи речових доказів винесені 11.12.2019 року, тобто на рік раніше вчинення кримінального правопорушення, яке вчинене 10.12.2020 року.
Крім того, у доданих до обвинувального акту письмових розписках підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 зазначено, що кримінальне провадження за № 12019060260000471 зареєстроване у ЄРДР 11.12.2019 року, тобто на рік раніше, ніж було вчинено кримінальне правопорушення.
Отже, з обвинувального акту та додатків неможливо встановити, коли саме було вчинене кримінальне правопорушення, що суперечить вимогам п. 5 ч. 2 та п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України, тому зазначене слід уточнити.
Також, як встановлено в підготовчому судовому засіданні зі слів прокурора, у реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено висновок експерта від 21.10.2020 року, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України.
Крім того, суд дійшов висновку, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_4 , слідчим, який складав обвинувальний акт, та прокурором, який його затвердив, порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 (далі - Конвенція), положення якої підлягають застосуванню відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 9 КПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Пунктом 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Частина 5 ст. 17 КПК України (відповідно до якої поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою) встановлює механізм втілення презумпції невинуватості під час здійснення кримінального провадження, якого з огляду на вимоги ч. 1 ст. 9 КПК України повинні дотримуватися не тільки суд, а й прокурор, слідчий, інші службові особи органів державної влади, зокрема, і під час складання та затвердження обвинувального акту.
Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції в обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, що є тотожнім визнанню його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення до ухвалення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили.
Так, в обвинувальному акті у формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_4 зазначено: «Своїми умисними діями, які виразились у вчиненні незаконної порубки дерев, що заподіяло істотну шкоду, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України».
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що слідчим під час складання обвинувального акту та прокурором при його затвердженні, всупереч вимог ч. 5 ст. 17 КПК України в обвинувальному акті допущено порушення презумпції невинуватості, оскільки у формулюванні обвинувачення та при викладенні правової кваліфікації діяння, міститься твердження, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України, що не відповідає поводженню з невинуватими особами.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.
Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинувачених та не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Оскільки в контексті примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.
Зазначена правова позиція збігається з правовою позицією Верховного Суду України у справі №5-50кс15 від 09.07.2015 року, в якій зокрема зазначено, що при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків. Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , даний обвинувальний акт належним чином не затверджений прокурором у даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 , оскільки підпис в графі «Затверджую» нескріплений печаткою.
Ст.314КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення будь-яких додаткових відомостей до обвинувального акту після його надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
На думку суду, залишення у матеріалах кримінального провадження обвинувального акту з недоліками є неприпустимим, оскільки може призвести до необ'єктивного та неповного встановлення всіх обставин у справі та позбавить можливості ухвалити справедливе судове рішення.
Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що обвинувальний акт в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 був складений із порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України, що унеможливлює призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акта та порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, і право на справедливий суд, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього документами підлягає поверненню прокурору для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статей 291 КПК України, впродовж розумного строку, який буде об'єктивно достатнім для усунення цих недоліків.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 109, 291, 314-316 КПК України, суд,-
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12019060260000471 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України - повернути прокурору Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України, впродовж розумного строку, який буде об'єктивно достатнім для усунення цих недоліків.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1