Справа №295/787/20
Категорія 30
2/295/246/21
24.06.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
Головуючого судді Чішман Л.М.,
за участю секретарів судового засідання Козакевич І.В., Лайчук В.В.,
позивача та її представника Макарської К.О , відповідача та її представника Горопашина С.С. , третьої особи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_13 про визнання правочину недійсним, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень від 06.07.2020 року, просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 02.08.2018 року, підписаний між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_13 02.08.2018 року та зареєстрований в реєстрі за №317 в наслідок помилки та недодержання в момент вчинення правочину вимог закону. В обгрунтування позовних вимог вказано, що укладаючи договір дарування, позивач помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, квартиру обдаровуваній не передавала, продовжувала проживати в спірній квартирі й після укладення спірного договору, тому наявні правові підстави для визнання недійсним договору дарування. ОСОБА_3 зазначає, що вона є особою пенсійного віку, інвалідом другої групи по зору, тяжко хворіє, частково нездатна до самообслуговування та потребує стороннього догляду, а спірна квартира за адресою АДРЕСА_1 є її єдиним житлом. Позивач стверджує, що дану квартиру не мала жодного наміру відчужувати, в момент укладення договору 02.08.2018 року вважала, що укладає довічного утримання, а не договір дарування, а відтак помилялася щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між сторонами. Крім того, позивач стверджує, що договір дарування від 02.08.2018 року не було прочитано нотаріусом ОСОБА_13 вголос, а зважаючи те, що позивач є інвалідом 2 групи по зору, то не змогла ознайомитись зі змістом даного договору правами та обов'язками(т. 1, а.с. 134-136).
Відповідач направила до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позовних вимог, пояснила, що ОСОБА_3 була обізнана про природу правочину, який між ними було укладено. Відповідач пояснила, що позивач укладала договір довічного утримання з іншою своєю дочкою - ОСОБА_5 , який надалі був розірваний на вимогу позивача, за їх взаємною згодою, а причиною розірвання договору довічного утримання стало те, що відносини між ними зіпсувалися. Відповідач зазначає, що ОСОБА_3 , знаючи, що відповідач зі своїм чоловіком власного житла не має, перебуває на черзі на отримання житла, запросила проживати у квартиру та саме за ініціативою позивача був укладений саме договір дарування. На твердження позивача про те, що вона не могла прочитати текст договору відповідач заперечувала тим, що у договорі дарування підпис матері, власноручно написані нею власне прізвище, ініціали чіткі та розбірливі, написані чітко у відповідній графі, без виходу за її межі або збивання у і тексту. Відповідач стверджує, що по даній справі, договір дарування був укладений при вільному волевиявленні, він був усвідомленим і відповідав внутрішній волі сторін, умови договору були зрозумілі і відповідають домовленості сторін та дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки. Таким чином, відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1, а.с. 34-37).
В судовому засіданні позивач та її представник - адвокат Макарська К.О. підтримали позовні вимоги та просили задовольнити. ОСОБА_3 надавала пояснення, в ході чого пояснила, що у 2018 році налагодились відносини з дочкою - відповідачем, вона довго думала та вирішила пожаліти доньку і переписати квартиру, проте мала укласти договір довічного утримання, а не договір дарування. Зазначила, що у нотаріуса вона була впевнена, що укладає договір довічного утримання, нотаріусу казала що хоче переписати квартиру, її нічого не пояснювали. Наголосила, що має катаракту ока та не могла прочитати договір, про що повідомила нотаріуса. Довіряла нотаріусу, тому і підписала договір. Про те, що уклала договір дарування дізналась, як прийшла дому та взяла збільшувальне скло та уважно прочитала договір, розхвилювалась, розсердилась, але вирішила що це її дитина та хай так буде. Пояснила, що нотаріус позивачу роз'яснювала, що «донька може продати квартиру разом з позивачем». Нотаріус читала статті кодексу, але їх не роз'яснила. Наголосила, що, нотаріус не читала договір, хоча позивач повідомила її, що не баче бо в неї катаракта. З нотаріусом та дочкою- відповідачем умови договору довічного утримання не обговорювали. Позивач повідомила, що у неї конфліктні відносини з зятем, і остання не може з ним та донькою проживати. До укладення договору позивач повідомила, що була у нотаріуса, адресу дала подруга, була без відповідача, документи показувала нотаріусу сама. Позивач наголосила, що 02.08.2018 року вона помилилась, що не повідомила нотаріусу, що має намір укласти договір довічного утримання. ОСОБА_3 пояснила, що пообіцяла онуку меншої дочки та онучці іншої доньки-відповідачу вказану квартиру, оскільки останні дали гроші на операцію про оці, укласти договір дарування її умовила відповідач. Договір довічного утримання позивач оформляла раніше на меншу дочку, який в подальшому розірвала. Позивач зазначила, що зверталась до суду з аналогічним позовом, але залишила без розгляду, бо хтіла щоб передали справу іншому судді, оскільки обідилась на суддю Ледньова Д.М.
Представник позивача, пояснила, що її довірительці не роз'яснили що укладає договір дарування, остання сплачує комунальні послуги, у позивача не склались відносини з дочкою, позивач не розуміла природу договору при його укладанні. Відповідач та її представник - адвокат Горопашин С.С. заперечували проти позовних вимог та просили відмовити у їх задоволенні. Відповідач зазначила, що не погоджувалась з матір'ю щодо укладання договору дарування, оскільки мати неодноразово укладала договори з іншими доньками, потім були скандали, договори розривались. Нотаріус призначив дату та час укладання договору, сторони прийшли, мати нервувала що невчасно, роз'яснення нотаріуса було дуже велике, повідомила, що мати лишається без квартири, мати сказала, що моя дочка потім нічого поганого не зробить. Пізніше мати її запросила, хотіла розірвати договір переписати одну кімнату онуці ОСОБА_6 , потім дочці відповідача, яка має групу інвалідності, відповідач не погодилась. Чотири рази мати відкривала газ і забувала закрити. Мати включає світло у всіх кімнатах вночі, включає надмірно воду. Комунальні послуги, а саме світло та воду сплачує відповідач з чоловіком, оскільки мати не має пільг на вказані послуги, а решту платить мати бо має субсидію, сусіди бачили як мати кидається на чоловіка відповідачки, мати зробила їм життя неможливим. Розмови про договір довічного утримання не було. Після дарування мати просила її не приписуватись, оскільки мала субсидію. Відповідач зазначила, що її відмовили реєстрації в квартирі, оскільки квартира арештована вз"язку з судовими спорами, крім того, відповідач вказала за відсутності реєстрації не може скористатись пільгами, її чоловік Чорнобилець . Мати читає без окулярів, має гарний зір, послугами помічника не користується, дуже гарно готує, їжу носить онукам та інші дочці.
Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_13 по суті позовних вимог була допитана в якості свідка, пояснила, що ОСОБА_3 було детально роз'яснено всі наслідки з приводу того, який договір укладався між сторонами. Позивач не повідомила, що має проблеми з зором, чітко все читала сама.
Заслухавши сторін, їх представників, третю особу, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані сторонами докази, суд дійшов такого висновку.
Встановлено, що 02.08.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування квартири квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_13 02.08.2018 року та зареєстрований в реєстрі за №317 (т. 1, а.с. 4).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 встановлено безстроково другу групу інвалідності по зору (т. 1, а.с. 12).
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Статтею 744 ЦК України передбачено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно ст. 750 ЦК України набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.
Відповідно до частин 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом ; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Обставинами, які вказують на помилку - неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення, є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 27.04.2016 року у справі № 6-372цс16, Верховний Суд у постановах від 12.03.2018 року у справі № 335/8252/14-ц та від 06.03.2019 року у справі № 2-761/06.
Суд не приймає пояснення позивача з приводу того, що остання не розуміла природу укладання договору дарування, та вважала, що уклала договір довічного утримання, оскільки остання раніше укладала спадковий договір. який вподальшому розірвала та обізнана щодо правового значення договору довічного утримання, не надала суду жодного доказу та не зазначала взагалі про те, що між нею та відповідачем обговорювались умови договору довічного утримання, та не зазначала, які саме обов"язки будуть покладені на відповідача при укладанні договору довічного утримання. Не зазначила, що відповідачем не виконуються умови за яких мав бути укладений договір. Натомість зазначила, що договір вирішила визнати недійсним після погіршення відносин між нею, донькою та зятем.
Згідно ст. 76 ЦПК України докази встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно части 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В ході розгляду справи було допитано свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , приватного нотаріуса ОСОБА_13
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що є подругою ОСОБА_3 , в квартирі позивача була неодноразово, білила, купалась. Свідок повідомила, що дочку до смерті батька не бачила, пізніше ОСОБА_4 почала ходити до матері ночувала, боялась чоловіка, просилась ночувати бо чоловік виганяє з квартири, скаржилась що хвора тиснула на ОСОБА_3 , перевезла речі, обкручувала матір, остання її пожаліла, свідок з позивачем обговорювали укладання договору довічного утримання. Після укладання договору дарування, позивач в цей же день прийшла до свідка. Свідок на неї насварилась, оскільки була домовленість про договір довічного утримання чи заповіт. Позивач не бачить, але окуляри не носить. Зазначила, що позивача ображають дочка і зять, вони не достойні квартири, позивач не може проживати в квартирі.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що сторони є її сусідами , ОСОБА_3 жила сама і одна із доньок стала проживати в неї, були гарні стосунки, потім погіршились. Чула конфлікти з зятем була нецензурна лайка чоловічим голосом, його виводила поліція з під'їзду. Але особисто не бачила. знає зі слів позивача. Агресії з сторони доньки до матері не бачила. Рік назад ОСОБА_3 казала, що в своїй хаті може не дожити.
Свідок ОСОБА_11 , яка є сусідкою сторін, пояснила, що ОСОБА_3 обслуговується та пересувається самостійно. До укладання договору було все тихо і спокійно, претензій до дочки до 2019 року не було. Знає, що ОСОБА_3 зробила дарствену на дочку, дочка наполягала на укладанні договору, ці обставини відомі зі слів ОСОБА_3 . В жовтні 2019 року була сварка, до свідка прийшла ОСОБА_3 , потім влетіла ОСОБА_4 , махала документами і сказала що її чоловік ліквідатор ЧАЄС , і сказала позивачу , що вона її не мати. 23.12.2019 року не було відповідача дома, свідка позвала позивач і сказала, що ОСОБА_19 - зять помер упав і не дихає, лежав на полу біля дивану, подертий на плечі, ніби склом від пляшки, перевірили що живий і свідок пішла. Повідомила, що позивач казала, що діти хочуть і наполягають на укладанні договору, що будуть доглядати і допомагати. І уклала договір, який свідок не знає, про це її сказала ОСОБА_3 в 2018 році. Скандали почались після 2019 року, хто влаштовував не знає. Позивач має має поганий зір, робила операцію.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_4 її племінниця, ОСОБА_3 сестра в третьому поколінні. З сестрою спілкувалась з 1968 р,. ОСОБА_3 повідомила свідку, що мала укласти договір довічного утримання, але уклала договір дарування, три місяці після укладання договору дарування жили нормально і платили з дочкою за комунальні послуги. Потім почалися скандали, бо чоловік ОСОБА_4 включає воду, і цілу ніч сидить за комп'ютером, чоловік ОСОБА_4 душив за горло ОСОБА_3 , про що знає зі слів позивача.
Свідок ОСОБА_12 , яка є донькою відповідача пояснила, що ОСОБА_3 була ініціатором укладення саме договору дарування квартири. Свідок неодноразово була присутня під час розмов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , її мати не погоджувалась на укладання договору дарування, оскільки бабуся укладає договори потім розриває їх, бабуся сама знайшла нотаріуса і погоджувала всі умови.
В якості свідка було допитано відповідача - ОСОБА_4 , остання пояснила, що нотаріус детально роз'яснювала суть договору дарування, пояснювала ОСОБА_3 , що після укладення договору втрачає право власності на квартиру, розмови ж про договір довічного утримання не було.
В якості свідка було допитано приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_13, яка повідомила, що ОСОБА_3 вперше самостійно звернулась до нотаріуса, та відразу ж консультувалась щодо укладення договору дарування. При безпосередньому укладенні договору нотаріусом було роз'яснено умови договору, як і відмінність договору дарування від договору довічного утримання.
Оцінивши покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , судом встановлено, що указаним свідкам, виключно зі слів ОСОБА_3 та після укладення оспорюваного договору стало відомо про те, що позивач мала намір укласти договір довічного утримання, а не договір дарування, жоден із свідків не обізнаний про обставини, що передували укладенню договору від 02.08.2019 року, зокрема, про реальні наміри позивача щодо укладання договору, обговорення умов договору. З чого, суд вважає, що покази не підтверджують обставини позовної заяви.
При цьому, показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_13 спростовують доводи ОСОБА_3 про те, що позивачу не було роз'яснено який договір укладається та вона не була обізнана, який саме договір підписала.
Посилання позивача на те, що вона має інвалідність по зору та не мала можливості прочитати умови договору, не підтверджують обставину щодо перебування її у безпорадному стані на момент укладення договору дарування.
Докази про те, що в момент укладення договору дарування позивач була недієздатною чи перебувала у безпорадному стані або вчинення тиску на неї - в матеріалах справи відсутні.
Недоведеними є посилання позивача на те, що ОСОБА_4 після підписання договору почала вчиняти дії, які позбавляють позивача права проживання та користування спірною квартирою.
Позивач стверджує, що вона мала намір укласти договір довічного утримання, проте жодним чином не обґрунтовує та належними доказами не доводить, що вона потребує догляду, який з видів довічного утримання вона мала намір отримувати, які саме обов'язки вона розраховувала щоб виконувала відповідач після укладення договору довічного утримання, що фактично має бути викладено у договорі.
Згідно п. 6 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.
Суд зважує й на те, що ОСОБА_3 має інвалідність по зору з 1996 року, раніше укладала нотаріально посвідчені правочини (спадковий договір, розірвання спадкового договору у 2013 році), а звідси, з урахування стану зору, мала можливість вимагати у нотаріуса прочитати текст документу вголос, проте, такої вимоги позивачем не було заявлено.
В своїх поясненнях позивач чітко неодноразово висловилась, що нотаріусом її було роз"яснено, що донька має право розпорядитись квартирою на власний розсуд "може продати квартиру разом з позивачем", що вказує на ту обставину, що позивачу в належний спосіб роз"яснено природу та наслідки укладання договору дарування.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що укладаючи договір 02.08.2018 року позивач була дієздатною, усвідомлювала правову природу договору, що укладався сторонами, наслідки вчинення своїх дій, що свідчить про те, що волевиявлення дарувальника було направлено на настання реальних наслідків щодо дарування квартири.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_13 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 02.07.2021 року
Позивач ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідн. НОМЕР_1
відповідач ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , іденНОМЕР_2
Третя особа приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу ОСОБА_13, АДРЕСА_3
Суддя Л.М. Чішман