Справа № 169/703/20
Провадження № 2/169/181/21
05 липня 2021 року смт Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Хвіц Г.Й.
за участю секретаря Мисюка П.З.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Турійського районного споживчого товариствапро виділення в натурі частки майна із спільної часткової власності
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Турійського районного споживчого товариствапро виділення в натурі частки майна із спільної часткової власності, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна з аукціону від 07 травня 2012 року вона є власником 18/100 частки приміщень магазинів, а саме: приміщення магазину «Господарські товари» площею 97.9 м. кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0.0378 га, призначеної для обслуговування магазину. В подальшому вона здійснила реконструкцію магазину на закусочну загальною площею 214.1 м.кв. та господарську будівлю загальною площею 18.0 м.кв. Співвласниками іншої частини приміщень магазинів за вищевказаною адресою є відповідачі: ОСОБА_2 , якому належить 26/100 частки, та Турійське районне споживче товариство, якому належить 56/100 частки. Відповідно до Витягу з рішення сільської ради від 17 квітня 2018 року №23/4, поштова адреса об'єктів нерухомого майна була змінена на АДРЕСА_2 . Вказуючи, що сторони не досягли згоди щодо виділу часток приміщень магазинів в натурі, а частка, належна їй, є відокремленою, її виділ можливий без будь - яких перебудов об'єкта нерухомості та не вплине на його цільове призначення, то просила виділити їй у приватну власність закусочну А-2 загальною площею 214.1 м. кв. та господарську будівлю Б-1 загальною площею 18.0 м. кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та припинити її право спільної часткової власності на приміщення магазину «Господарські товари» площею 97.9 м.кв.
Суддя Турійського районного суду Волинської області своєю ухвалою позовну заяву прийняв до розгляду, провадження у справі відкрив та призначив підготовче засідання.
У підготовче засідання позивач не з'явилася, хоча належним чином про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена, подала до суду письмову заяву від 18 червня 2021 року, в якій вказала, що вона повністю підтримує позов та просила його задовольнити, а справу розглядати за її відсутності (а.с. 46).
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явився, хоча належним чином про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений, подав до суду письмову заяву від 18 червня 2021 року, в якій вказав, що позов визнає повністю, не заперечує проти його задоволення та просить справу розглядати за його відсутності (а.с.50).
Представник відповідача - Турійського районного споживчого товариства у підготовче засідання не з'явився, хоча належним чином про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений, однак голова правління вказаного товариства ОСОБА_3 подала до суду письмову заяву від 25 червня 2021 року, в якій вказала, що проти задоволення позову не заперечує та просить розглядати справу без участі представника відповідача - Турійського районного споживчого товариства(а.с. 53).
Враховуючи, що у підготовче засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.
Частиною третьою статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з таких підстав.
Як установив суд, що на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна з аукціону від 07 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Турійського районного нотаріального округу Волинської області Гутом В.П., позивач ОСОБА_1 є власником 18/100 частки приміщень магазинів, а саме: приміщення магазину «Господарські товари» площею 97.9 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7-8).
Вказане право зареєстроване за позивачем відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав (а. с. 10).
Згідно з договором купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 22 липня 2013 року, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивачу також належить земельна ділянка за вказаною адресою площею 0.0378 га, призначена для обслуговування магазину (а. с. 18-19, 21).
Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 липня 2020 року, співвласниками іншої частини приміщень магазинів за вищевказаною адресою є відповідачі: ОСОБА_2 , якому належить 26/100 частки, та Турійське районне споживче товариство, якому належить 56/100 частки (а. с.15-16).
Із Витягу з рішення сільської ради від 17 квітня 2018 року № 23/4 видно, що поштова адреса об'єктів нерухомого майна була змінена на АДРЕСА_2 (а.с. 17).
Згідно із декларацією про початок виконання будівельних робіт, технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , до його складу входить: закусочна А-2 загальною площею 214.1 м.кв. та господарська будівля Б-1 загальною площею 18.0 м.кв., які є відокремленими, мають окремий вихід, їх виділ можливий без будь - яких перебудов об'єкта нерухомості та не вплине на його цільове призначення, отже, є технічно можливим (а.с. 22 -23, 24-27, 28-30).
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.
З матеріалів справи видно, що виділ в натурі належної позивачу 18/100 частки приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на яке було здійснено реконструкцію під закусочну та господарську будівлю, є технічно можливим, не вплине на його цільове призначення, виділ можливий без будь - яких перебудов об'єкта нерухомості.
За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, відповідно до зазначених норм матеріального права, виходячи із характеру спірних правовідносин, а також враховуючи, що визнання відповідачами позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, то суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для проведення виділу ОСОБА_1 у приватну власність закусочної А-2 загальною площею 214.1 м.кв. та господарської будівлі Б-1 загальною площею 18.0 м.кв, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та припинення її права спільної часткової власності на приміщення магазину «Господарські товари» площею 97.9 м. кв.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Виходячи з вищенаведених положень процесуального закону та враховуючи, що відповідачі визнали позов до початку розгляду справи по суті, то судові витрати слід розподілити таким чином: повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, - 420.40 гривень; стягнути з відповідачів в користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, - 420.40 гривень: по 210.20 гривень з кожного.
На підставі викладеного, статей 356, 358, 364 ЦК України, та керуючись статтями 141, 142, 200, 206, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Турійського районного споживчого товариствапро виділення в натурі частки майна із спільної часткової власності задовольнити повністю.
Виділити ОСОБА_1 у приватну власність закусочну А-2 загальною площею 214.1 м.кв. та господарську будівлю Б-1 загальною площею 18.0 м.кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на приміщення магазину «Господарські товари» площею 97.9 м.кв., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Повернути ОСОБА_1 і з державного бюджету 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок судового збору, сплаченого нею згідно квитанції ПАТ АТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.1806988706.1 від 19 серпня 2020 року.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 210 (двісті десять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з Турійського районного споживчого товариства в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 210 (двісті десять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ім'я позивача - ОСОБА_1 , жителька: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , орган, що видав, 0726, виданий 17 травня 2021 року.
Ім'я відповідача - ОСОБА_2 , житель: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Турійським РВ УМВС України у Волинській області 29 липня 1996 року.
Найменування відповідача - Турійське районне споживче товариство, місцезнаходження: м-н Центральний, 3, смт Турійськ Волинської області, код ЄДРПОУ: 32355026.
Повне судове рішення складено 05 липня 2021 року.
Головуючий