Справа № 168/136/21
Провадження № 2/168/84/21
22 квітня 2021 року смт Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Назарука О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Таксюк О.С.,
розглянувши в залі суду у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
Позивач ОСОБА_1 18 лютого 2021 року звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 29 березня 2021 року, просить визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування, як спадкоємець першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно, батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить Ѕ частка в житловому будинку з надвірними будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 . Позивач прийняв ј частку спадкового майна, а батько позивача та чоловік спадкодавця ѕ його частки шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, після смерті якого відкрилася спадщина на ѕ частки будиковолодіння, яку позивач прийняв шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Факт прийняття спадщини позивачем підтверджується копією витягу про реєстрацію спадкової справи в Спадковому реєстрі та копією довідки Старовижівської селищної ради від 25 листопада 2020 року № 1345.
Ще один спадкоємець за законом брат позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини із спадкодавцем не проживав, із заявою про прийняття належної йому частки спадщини до нотаріуса не звертався, а ІНФОРМАЦІЯ_4 помер. Інші спадкоємці відсутні.
Відповідач по справі ОСОБА_2 , як колишня дружина брата позивача не має права на частку в спадковому майні, так як шлюб було розірвано 21 жовтня 2002 року, а колишній чоловік за життя свою частку спадщини не прийняв.
Позивач 10 лютого 2021 року звернувся до нотаріуса Старовижівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно, однак в цьому йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів.
Тому, через неможливість оформити свої спадкові права в позасудовому порядку позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом.
З огляду на наведене, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом ј частку будинковолодіння після смерті матері позивача ОСОБА_3 та ѕ частки будинковолодіння після смерті батька позивача ОСОБА_4 .
В підготовче засідання представник позивача не з'явився, однак від нього надійшла до суду заява, в якій просить справу розглянути без його участі та участі позивача та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовільнити. (а.с.40, 66, 85) У зв'язку із відсутністю спору просить справу розглянути у підготовчому судовому засіданні.
Відповідачка у підготовче засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій повністю визнала позовні вимоги позивача та просила судове засідання проводити за відсутності відповідача. (а.с.65, 86)
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2021 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23 березня 2021 року.
Через надходження від представника позивача уточнених позовних вимог та потребу витребування у державного нотаріуса спадкової справи заведеної щодо майна ОСОБА_3 , ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2021 року підготовче засідання було відкладено.
У зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи та проведенням розгляду справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Згідно частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно частини 1 статті 223 Цивільно-процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадки відкладення розгляду справи відсутні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог частин 3, 4 статті 200 та частини 4 статті 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову у підготовчому судовому засіданні.
Судом, з матеріалів справи та наданої в підготовче засідання нотаріусом копії спадкової справи №130/2020 до майна померлого ОСОБА_4 та спадкової справи №58-2021, заведеної після смерті ОСОБА_3 , встановлені наступні обставини.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які доводилися батьками позивачу (а.с.8) та були подружжям (а.с.9), померли, відповідно, 24 січня 2009 року та 28 березня 2010 року (а.с.16,17).
Після їх смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, входить домоволодіння за АДРЕСА_1 .
Як вбачається зі змісту виданого 25 листопада 2020 року за №1347 витягу з погосподарської книги №1 по с. Брідки Старовижівської селищної ради Старовижівського району, будинок з надвірними будівлями і спорудами належить ОСОБА_4 і знаходиться по АДРЕСА_1 .
Довідка №1345 видана 25 листопада 2020 року Старовижівською селищною радою свідчить, що відповідно з погосподарською книгою селищної ради по
АДРЕСА_2 рахується господарство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
АДРЕСА_1 рахується господарство ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до дня смерті постійно проживали разом і були зареєстровані в АДРЕСА_2 разом із сином ОСОБА_1 .
Заповіт від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 селищною радою не посвідчувався.
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 , які прийняли спадщину шляхом постійного проживання із спадкодавцем, але не оформили спадкових прав.
Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 є син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину шляхом постійного проживання із спадкодавцем. (а.с.19)
Доказів про існування інших спадкоємців за заповітом, за законом, чи таких, що мають право на обов'язкову частку та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , крім позивача, судом не здобуто.
Відповідно до статті 1269 ЦК України позивач, як спадкоємець першої черги за законом, своєчасно прийняв спадщину після смерті батьків, оскільки звернувся до нотаріуса з відповідними заявами. (а.с.43, 74)
Зі змісту довідки, виданої 05 січня 2021 року КП Волинське ОБТІ вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.21).
Позивачем виготовлено Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . (а.с.23-27)
В судовому засіданні також встановлено, що перешкодою позивачу у реалізації спадкових прав після померлих батьків в передбаченому законодавством нотаріальному порядку є неналежне оформлення спадкодавцями за час життя права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, внаслідок чого нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно (а.с.64, 83).
Відповідно до абз.3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» «У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.
Матеріалами справи встановлено, що позивач набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування.
В той же час, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв'язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що позивач являється спадкоємцем першої черги за законом після померлих, відповідно ІНФОРМАЦІЯ_1 та 28 березня 2010 року, батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , своєчасне прийняття ним спадщини, неналежне оформлення спадкодавцями права власності на будинок з надвірними спорудами та будівлями, суд вважає за необхідне визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 після померлих батьків.
Перевіривши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов є підставним та таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно із частиною 1статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 346 ЦК України смерть власника є однією з підстав припинення права власності.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно статті 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.
Так, відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Статтями 1269, 1270 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як передбачає частина 1 статті 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
ЦПК України встановлено наступне:
- відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- згідно статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
- у відповідності до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
- статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
- відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
- відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина 4 статті 206 ЦПК України). Визнання представником відповідача пред'явленого позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому суд приймає визнання ним позову у даній справі.
Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
З огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та необхідність визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 який залишився в ј частці та ѕ частках відповідно, після смерті батьків позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Виходячи з вимог статті 141 ЦПК України, суд вважає, що понесені ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за ним, так як про це зазначено в позовній заяві.
Керуючись ст.ст.392, 1216-1218, 1223, 1261, 1268-1270 ЦК України,
ст.ст.10-13, 60, 76-81, 89, 141, 200, 206, 229, 247, 258, 259, 352-355, 263-265, 268 ЦПК України, п.23 ППВС України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_4 ) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування на законом - задовільнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в порядку спадкування за законом право власності (на ј (одну четверту) частку та ѕ (три четвертих) частки будинковолодіння) на житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .
Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Назарук