03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 357/3042/21 Головуючий у суді першої інстанції - Клепа Т.В.
Номер провадження № 33/824/3040/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
05 липня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Владімірової О.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2021 року, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09 березня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Infiniti FX37», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, порушення мови та координації рухів). Від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивував тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не надано оцінку його запереченням, а також було порушено норми матеріального та процесуального права. Таким чином ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вказує, що при оформленні протоколу відносно нього працівниками поліції було порушено вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкцію «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Наголошує, що матеріалами справи не підтверджено факт керуванням ним автомобілем, на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського не міститься таких доказів та взагалі не видно особу щодо якої складається протокол та яка саме особа відмовляється від проходження огляду, натомість ОСОБА_1 взагалі не перебував в автомобілі, а лише стояв біля припаркованого у дворі авто.
Доводами апеляційної скарги є також те, що працівниками поліції не було відсторонено його від керування транспортним засобом, як того передбачають вимоги ст. 266 КУпАП, після складення протоколу він сів за кермо та поїхав у своїх справах. Вважає, що вказане ставить під сумнів факт перебування його у стані наркотичного сп'яніння.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що йому не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, оскільки лише у разі відмови від проходження огляду на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди водія з результатами такого огляду проводиться огляд в закладах охорони здоров'я. При цьому працівниками поліції не було конкретизовано до якого саме закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 пропонується проїхати, а направлення в медичний заклад в м. Біла Церква було виписано о 04 год. 30 хв., коли він вже поїхав з місця події.
Апелянт вважає, що проходження ним огляду на стан наркотичного сп'яніння самостійно в приватному закладі, підтверджує, що він в такому стані не перебував та був впевнений в результатах огляду. Крім того, посилання суду на рапорт не може вважатись об'єктивним доказом, оскільки він складений зацікавленою особою, а пояснення свідків не були взяти під присягою й також не є допустимими доказами винуватості ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2021 року та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15.11.18).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №143501 від 09 березня 2021 року, відповідно до якого 09 березня 2021 року в м. Біла Церква водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «InfinitiFX37», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, порушення мови та координації рухів). Від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1);
- у письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 09 березня 2021 року від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с.3-4);
- на відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП 09 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 , де також зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку (а.с.13).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння - зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови та координації рухів, виявлені працівниками поліції 09 березня 2021 року у ОСОБА_1 в розумінні п.п.1,2,3,4 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у присутності двох свідків.
З відео файлів вбачається, що інспектор поліції пропонує водієві пройти огляд в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння, проте ОСОБА_1 відмовляється.
Вказані відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозапис є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 від 09 березня 2021 року, відповідно до яких вказано, що 09 березня 2021 року ОСОБА_1 зупинили працівники поліції без будь-яких підстав і зробили передчасні висновки та вимагали пройти тест на стан сп'яніння, керуючись лише власними здогадками на що ОСОБА_1 відповів відмовою. Також в своїх письмових пояснення ОСОБА_1 зазначив, що вважає зупинку його транспортного засобу не аргументованою, вказував, що у якості свідків було запрошено працівників поліції, що є порушенням вимог закону (а.с.2).
Вказані письмові пояснення ОСОБА_1 спростовують доводи апеляційної скарги про те, що останній не керував транспортним засобом, а його машина була лише припаркована у дворовій зоні біля його будинку.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що свідками були працівники поліції, то вказані твердження апеляційним судом сприймаються критично, оскільки із наданих письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що в графі «місце роботи» вказано - тимчасово не працює. Будь-яких належних та допустимих доказів того, що вказані свідки є працівниками поліції матеріали справи не містять.
Також не приймають до уваги доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 самостійно прибув до клініки «Діла» для проведення аналізу сечі на вміст наркотичних речовин з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було складено саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, а тому подальше проходження вказаного медичного огляду самостійно, не спростовують факту відмови від проходження медичного огляду, а тому вказані доводи не приймаються апеляційним судом.
Щодо доводів апелянта про те, що йому не було запропоновано пройти тест на стан сп'яніння на місці зупинки, то слід зазначити, що відповідно до положень п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Крім того, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове (пункт 7 вказаної вище Інструкції).
Вказане свідчить про те, що на місці зупинки працівники поліції не можуть провести тест на встановлення стану наркотичного сп'яніння у випадку наявності підозри, що особа перебуває під дією наркотичних речовин.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевим судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду викладені у постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2021 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись положеннями статті 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.А.Яворський