Апеляційне провадження № 33/824/3108/2021
Справа 369/5394/21 Головуючий в суді І інстанції Козак І.А.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
05 липня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Корнілова Льва Олександровича розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року, -
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 454 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 16 квітня 2021 року о 03 годині 26 хвилин керував автомобілем ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Ак. Шалімова 67 в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 указано на незаконність постанови судді, винесеної в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та необхідність її скасування.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав, що об'єктивна сторона правопорушення, яка ставиться в провину ОСОБА_1 , полягає у відмові водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а об'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Посилаючись на вимоги ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зазначив, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які відомості стосовно того, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені дії водія щодо ухилення від огляду, хоча лише в такому випадку інспектор поліції мав право складати протокол про адміністративне правопорушення.
Наголошував, що ОСОБА_1 неодноразово на місці зупинки здійснював дії щодо проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу, але будь-яких результатів спеціальний технічний засіб не видав, ОСОБА_1 жодним чином не було запропоновано або забезпечено проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейські також не скористалися технічною можливістю ручного режиму відбору проби, яка використовується при відсутності необхідного розміру та об'єму видиху обстежуваного.
Посилався на порушення п. 8 Порядку № 1103 та п. 6 розділу Х Інструкції № 1395, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено у відсутності свідків, що підтверджується відеозаписом.
Вважав направлення на огляд водія транспортного засобу, наявне в матеріалах справи, неналежним доказом, оскільки зазначене у направленні найменування закладу охорони здоров'я «Боярська ЦРЛ» не відповідає Переліку закладів охорони здоров'я Київської області, яким надається право проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, крім того, направлення складено поліцейським Бойченко Олександром, відношення якого до справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не з'ясовано, оскільки інші матеріали справи - протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, складені поліцейським Козаком Д.І. і пояснення свідків відібрано ним же.
Зазначив, що пояснення свідків є неналежними та недостовірними доказами, оскільки не викладалися ними власноруч, а вже був готовий бланк, виготовлений заздалегідь за допомогою технічних засобів. Крім того, в бланках пояснень обох свідків підкреслене слово «відмовився», проте не зазначається, від чого саме відмовився ОСОБА_1 - від проходження огляду на місці або в закладі охорони здоров'я, скільки в поясненнях є словосполучення тільки «або».
На підставі вищевикладеного, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини«Кобець проти України», «Коробов проти України», «Малофєєва проти Росії», «Barbera, Messegu and Jababrdo v. Spain», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просив скасувати постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року і провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До апеляційної скарги додано витяг з ЄДР та роздруківку з сайту opendatabot щодо КНП «ЛІЛ Боярської міської ради».
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги захисником Корниловим Л.О. було надано копію протоколу, що була вручена ОСОБА_1 , захисник вказував на недійсність протоколу про адміністративне правопорушення,оскільки в оригіналі мається допис, зокрема в графі «До протоколу додаються» дописано слово «направлення», яке відсутнє в копії, що вручена ОСОБА_1 .
З метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи апеляційний суд приймає надані захисником ОСОБА_2 докази і надає їм оцінку.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Корнілова Л.О., які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КпАП України оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об'єктивну, так і суб'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Зазначених вимог закону у цій справі у повній мірі дотримано не було.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із протоколу про адміністративного правопорушення серії ДПР18 № 350629 від 16 квітня 2021 року, письмового направлення до КНП «ЛІЛ Боярської міської ради» (КНП КП «ЦРЛ Києво-Святошинської районної ради»), виданим ОСОБА_1, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 16 квітня 2021 року, рапортом поліцейського БПП в с. Чайки УПП в Київській області, письмовим зобов'язанням ОСОБА_5 про залишення транспортного засобу за місцем його зупинки та недопущення водія ОСОБА_1 до керування ним, інформацією, що міститься на DVD диску, а саме відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, та вважав вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведеною повністю.
Між тим, вказаних доказів не достатньо для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, вчинене у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені п. 2.5 ПДР, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою КМ України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (в подальшому - Порядок 1103), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада.2015 року № 1452/735 (в подальшому - Інструкція 1452/735), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 (в подальшому - Інструкція № 1395).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2 Інструкції 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 6 розділу Х Інструкції № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Також відповідно до п. 8 Порядку 1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
За змістом наведених вимог закону поліцейські у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу зобов'язані запропонувати водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, і лише у випадку відмови від проходження огляду у закладі охорони здоров'я в присутності двох свідків скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене відповідною частиною ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості стосовно того, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я, і не зазначені дії водія щодо ухилення від огляду.
Крім того, з доданого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів здійснювалися дії щодо забору повітря, однак спроби видиху ним в алкотестер виявилися нерезультативними, і поліцейські, зазначивши, що забір повітря є недостатнім, розцінили такі дії ОСОБА_1 як ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння та достатню підставу для складання протоколу про адміністративне правопорушення, що викладено в рапорті від 16 квітня 2021 року (а. с. 4).
При цьому апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що поліцейські не скористалися ручним режимом відбору проби, технічна можливість якого передбачена конструкцією газоаналізаторів Alcotest 6820 та Alcotest 6810, оскільки із матеріалів справи не вбачається можливим встановити, чи дійсно одним з цих двох газоаналізаторів робилися спроби забору повітря у особи, що обстежується, або газоаналізатором іншої моделі, а також враховуючи, що в інструкції з експлуатації згідно приміток до ручного режиму, похибка виміру при ручному режимі відбору проби може перевищити межі допустимої похибки газоаналізатора (а. с. 42), таким чином, проведення виміру таким чином не забезпечує об'єктивного результату.
Однак, всупереч вимог п. 6 Порядку № 1103, п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 на відеозаписі, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, не відображено, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків поліцейськими пропонувалося би проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я і він відмовляється від такого проходження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував про те, що йому після проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів працівниками поліції не пропонувалося проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я.
Враховуючи наведене, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , пояснення яких наявні в матеріалах справи (а. с. 9), об'єктивно не могли свідчити про те, що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився у встановленому законом порядку від проходження огляду для визначення стану сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а отже їх пояснення не можна вважати належними та достовірними доказами.
Крім того, із відеозапису вбачається, що після невдалої спроби огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів поліцейські зазначають «так все, свідків можемо відпускати, всі підписи є, все буде складено протокол про відмову, буде направлено в суд, там суд буде вирішувати, дякуємо за допомогу», що надає підстав для висновку про складення поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення у відсутності свідків, що є порушенням п. 8 Порядку № 1103 та п. 6 розділу Х Інструкції № 1395.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неналежності та недопустимості як доказу направлення на огляд водія транспортного засобу (а. с. 2), апеляційний суд враховує, що вимогами Порядку № 1103 та Інструкції № 1395 взагалі не передбачено видачу направлення для проходження медичного огляду на стан сп'яніння особі, яка відмовилася від такого огляду, а відтак наявність зазначеного документа в матеріалах справи не ґрунтується на вимогах закону.
Крім того, зазначена в направленні назва закладу «Боярська ЦРЛ» відсутня в Переліку закладів охорони здоров'я Київської області, яким надається право проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації від 11 квітня 2019 року № 343-адм. (а. с. 20 - 25), із якого вбачається, що в Києво-Святошинському районі таким закладом є КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради», правонаступником якого є КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» (а. с. 100).
Разом з тим, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що направлення складено сержантом Бойченком О., хоча інші матеріали справи оформлені лейтенантом Козіком Д.І. , з огляду на те, що положеннями Інструкції № 1395 не вимагається саме одноособового оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення.
Крім того, в копії протоколу про адміністративне правопорушення, що вручена ОСОБА_1 , відсутній запис про те, що до протоколу надається направлення, даний запис зроблено лише в оригіналі протоколу.
Таким чином, аналіз наявних у справі доказів дає підстави для висновку про невідповідність зазначених у поясненнях свідків відомостей про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, зокрема у закладі охорони здоров'я, даним відеозаписів з нагрудної камери поліцейського та протоколу про адміністративне правопорушення, в якому відсутня інформація про те, які види огляду на стан алкогольного сп'яніння пропонувалися водію (на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу чи в закладі охорони здоров'я, або після відмови від огляду на місці зупинки транспортного засобу в закладі охорони здоров'я) і лише вказано про відмову водія від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Враховуючи, що після незгоди водія ОСОБА_1 на проведення огляду на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, працівники поліції, в порушення передбаченої ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 процедури проведення огляду водія на стан сп'яніння, не забезпечили такий огляд в закладі охорони здоров'я і взагалі не пропонували його проведення водію, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку, тобто порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Відтак відомості щодо фактичних обставин правопорушення, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження доказами по справі. При цьому сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи в їх сукупності, не звернуто увагу на суперечності між ними і зроблено помилковий висновок, що водій ОСОБА_1 жодним чином не був обмежений в праві звернення до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що суперечить п. 9 розділу II Інструкції 1452/735, згідно якого саме поліцейський має доставити особу до медичного закладу для огляду лікарем-наркологом і огляд має відбутися у присутності поліцейського, якому має бути вручено результати огляду.
Практикою ЄСПЛ констатується, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в Демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки під «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З огляду на викладене, наявні у адміністративних матеріалах докази не є такими, що «поза розумним сумнівом» доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Допущені порушення вимог закону є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.