справа № 705/4162/19 головуючий у суді І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М.
провадження № 22-ц/824/7809/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
02 липня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 17 січня 2017 року у розмірі 55 050 грн. 57 коп. станом на 22 травня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № б/н від 17 січня 2017 року, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 1 000 грн. у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір. При укладенні договору сторони керувалися ст. 634 ЦК України. ОСОБА_1 не виконує належним чином умови договору, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов договору не сплачує.
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що ним надані належні та допустимі докази по справі. Крім іншого, наданий також розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору. Відповідачем ці докази не спростовані. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто. Також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що позичальник висловила згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчила, що вона згодна з тим, що заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до підписаної анкети-заяви відповідач ознайомлена та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє, та їх положень зобов'язується неухильно дотримуватись. Відповідач підтвердила, що в подальшому зобов'язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті Банку www.privatbank.ua. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. У даному випадку відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловила свою згоду з формою договору та його умовами. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц, від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 441/569/17. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору. Відповідач не надала доказів, що її не було ознайомлено з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку. Якщо суд не згоден із розрахунком заборгованості, суд повинен був надати свій розрахунок. Однак, суд ухилився від своїх прямих обов'язків, тобто, від здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 17 січня 2017 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.7).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 22 травня 2020 року складає 55 050 грн. 57 коп., з яких: 0,00 грн. - тіло кредиту; 18 198 грн. 34 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками; 32 016 грн. 12 коп. - пеня, нарахована за прострочене зобов'язання; 1 738 грн. 46 коп. - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2 597 грн. 65 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.6, 62-64).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості є необґрунтованими.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що 17 січня 2017 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач просить стягнути на його користь заборгованість за простроченим тілом кредиту, пеню, а також штрафи.
Судом встановлено, що 17 січня 2014 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, остання містить особисті дані та підпис позичальника, однак, не містить будь-яких даних про суму кредитного ліміту та вид картки, які, як зазначає позивач, отримала позичальник.
Отже, позивачем не доведено надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 1 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, у позовній заяві та в апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що при укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк.
Підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами. Однак, з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, а, отже, застосування Умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц, від 03 квітня 2019 року № 221/5089/16-ц.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» містить порядок нарахування пені та штрафів. Такий розмір та порядок нарахування залежать від того, який вид картки отримано позичальником та який розмір заборгованості має позичальник перед банком. Однак, у зв'язку з відсутністю доказів надання кредитним коштів у зазначеному позивачем розмірі, відсутністю підпису позичальника на вказаному Витязі, такий Витяг не може бути прийнятий до уваги судом.
Враховуючи вищезазначене, АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві коштів у зазначеному позивачем розмірі, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми пені та штрафів відповідачу не є можливим.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до підписаної анкети-заяви відповідач ознайомлена та згодна з ними та підтвердила, що вона повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі, в подальшому зобов'язується самостійно знайомитися з усіма змінами на сайті банку. Дія кредитного договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів.
Однак, саме на позивача покладено обов'язок довести погодження між ним та позичальником усіх умов договору, і відповідно, виникнення у нього права на нарахування на підставі цих умов заборгованості. Відсутність заперечень відповідача щодо неузгодження з нею умов нарахування пені та штрафів, відсутність факту оспорювання ним кредитного договору, а також підписання заяви, користування кредитними коштами та погашення заборгованості не свідчать про те, що ОСОБА_1 погодилася на нарахування пені та штрафів у порядку, який передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг, та на яких наполягав позивач у позовній заяві.
Крім того, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач посилається на постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц, від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 441/569/17, в яких зазначено, що підпис позичальником Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку не є обов'язковим.
Однак, 03 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 342/180/17, в якій зробила висновок про те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг надає кредитору можливість додавати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. А, отже, для того, щоб Умови та правила банку були застосовані необхідно, щоб вони містили підпис позичальника.
На час розгляду апеляційним судом даної справи не існує інших судових рішень Великої Палати Верховного Суду, в яких було б відступлено від зазначеної правової позиції.
Крім того, аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 559/823/18-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85804991).
Одним з доводів апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» є те, що користування кредитними коштами підтверджується також випискою по картковому рахунку відповідача. Виписка за період з 17 січня 2017 року по 01 березня 2020 року додана позивачем до апеляційної скарги. Крім того, позивач надав до апеляційного суду довідку про видачу відповідачу кредитних карток із зазначенням їх номера та строку дії.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18вказано про те, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
На момент подачі позовної заяви виписка по картковому рахунку та довідка про видачу відповідачу кредитних карток були наявні у позивача, однак, він не подав їх до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» не навів об'єктивних причин, які перешкодили йому подати зазначені докази у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що якщо суд не згоден із розрахунком заборгованості, він повинен був надати свій розрахунок. Однак, суд ухилився від своїх прямих обов'язків, тобто, від здійснення правосуддя.
Проте, відповідно до ч. 5 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а суд оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції що відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, рішення ухвалено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.