справа № 359/3874/20 головуючий у суді І інстанції Борець Є.О.
провадження № 22-ц/824/7291/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
02 липня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу сплати аліментів, а також скасування заборгованості за аліментами, -
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив змінити спосіб сплати та зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 3 500 грн. щомісячно та на утримання ОСОБА_2 у сумі 1 500 грн. за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2019 року та стягувати на користь відповідача: аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття; аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; скасувати заборгованість по аліментах, яка утворилася з дати постановлення рішення 12 березня 2019 року по дату звернення до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2019 року зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 3 500 гривень щомісячно, починаючи з 24 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1 500 гривень щомісячно, починаючи з 24 грудня 2018 року до досягнення дитиною трирічного віку. Зі змісту довідки-розрахунку заборгованості з аліментів за період з 24 грудня 2018 року до 30 листопада 2019 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів склала 39 403 грн. 20 коп. Позивач зазначає, що судове рішення було ухвалено в його відсутності та йому не було відомо про стягнення аліментів. Ця обставина свідчить про те, що заборгованість виникла не з вини позивача. Позивач не має можливості сплатити дану заборгованість з огляду на його матеріальне становище, яке є достатньо критичним та виконувати рішення у тому розмірі, який на сьогодні визначений судом, він не може. Це пов'язано з тим, що розмір заробітної плати є недостатнім для задоволення пред'явлених вимог щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню у фіксованому розмірі. На час звернення позивача з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини та утримання самої відповідача, ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні після проведеного оперативного втручання. 21 травня 2019 року позивач був прийнятий на постійну роботу водієм та з цього часу отримує постійний дохід. Але сума утриманих аліментів на даний час становить фактично розмір усієї заробітної плати позивача, що ставить його у жахливе матеріальне становище, унеможливлює виконання рішення суду та тягне за собою відповідальність за його невиконання. Середньомісячна заробітна плата позивача становить 5 000 грн. Після сплати аліментів лише на дитину у розмірі 3 500 грн. на місяць, розмір доходу складе 1 500 грн., що є меншим за прожитковий мінімум на одну працездатну людину і якого не вистачає на задоволення мінімальних життєвих потреб. Заборгованість залишається нестягнутою, оскільки дохід, з якого можливе було б таке стягнення, відсутній. Рухоме або нерухоме майно, за рахунок якого можливе було б стягнення в рахунок погашення заборгованості по аліментам, у позивача відсутнє. При цьому, позивач має нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, допомагати хворому батьку.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на аналогічні обставини, що викладені у позовній заяві, а також посилається на постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 359/3247/19, постанову Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс15. Оскільки відповідач звернулася до відділу державної виконавчої служби майже через десять місяців після винесення судового рішення, у позивача виник штучний борг зі сплати аліментів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що позивач повідомив суду неправдиву інформацію про час, коли йому стало відомо про рішення суду про стягнення аліментів. Дійсним наміром подання апеляційної скарги є уникнення відповідальності за несплату аліментів на утримання дитини та матері дитини, про що зазначає сам позивач. Позивач відвідує спортивний клуб, вартість такого відвідування становить 5 000 грн. щороку, активно займається боксом та важкою атлетикою, що спростовує його твердження про поганий стан здоров'я. Інвалідність ОСОБА_1 не встановлена. З наданих позивачем суду доказів не встановлено, що вказана заборгованість зі сплати аліментів виникла в нього у зв'язку з тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. ОСОБА_1 був обізнаний про наявність рішення суду та обов'язок виконувати його, адже, він отримав постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. У матеріалах справи немає доказів про неможливість позивача сплачувати на утримання дитини та матері дитини визначеного судом розміру аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року, зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 3 500 грн. щомісячно, починаючи з 24 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1 500 грн. щомісячно, починаючи з 24 грудня 2018 року до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.51-52, 70-71).
09 грудня 2019 року старший державний виконавець Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області Сорока В.І. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 60828367 з виконання виконавчого листа № 2/753/3456/19, виданого 06 грудня 2019 року Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 3 500 грн. щомісячно, починаючи з 24 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.15).
10 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області Супрун Л.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 608303313 з виконання виконавчого листа № 753/25015/18, виданого 06 грудня 2019 року Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання в розмірі 1 500 гривень щомісячно, починаючи з 24 грудня 2018 року до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).
Зі змісту довідки-розрахунку заборгованості з аліментів за період з 01 липня 2020 року по 09 листопада 2020 року, складеної 25 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області Сорокою В.І., вбачається, що у ОСОБА_1 виникла заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 64 013 грн. 87 коп. (а.с.88).
Зі змісту довідки-розрахунку заборгованості з аліментів за період з 01 березня 2020 року по 08 листопада 2020 року, складеної 25 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Бориспільського МР ВДВС ГТУЮ у Київській області Супрун Л.Ю., вбачається, що у ОСОБА_1 виникла заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_2 в розмірі 32 238 грн. 70 коп. (а.с.87).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для зменшення розміру аліментів відсутні. Як вбачається з абз. 2 ч. 3 ст. 181 СК України з вимогою про зміну способу стягнення аліментів має право звертатися виключно ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . Ця обставина свідчить також про відсутність підстав для зміни способу стягнення аліментів. Ані позивач, ані його представник не надали жодного доказу на підтвердження виникнення обставин, що могли б бути достатньою підставою для скасування заборгованості зі сплати аліментів.
Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Така правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2018 року (справа № 134/192/17).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, висновки суду першої інстанції в частині, що з позовом про зміну способу стягнення аліментів може звернутися тільки стягувач, на вимогах закону не ґрунтуються та суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.
У той же час, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позову по суті, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Звертаючись до суду з позовом як на підставу для зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 вказує на те, що розмір його заробітної плати є недостатнім для задоволення пред'явлених вимог щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню у фіксованому розмірі. При цьому, позивач має нести витрати по оплаті за житлово-комунальних послуг, допомагати хворому батьку.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 20 травня 2019 року по 27 лютого 2019 року працював водієм в ТОВ «ДК «Дельта-Київ». Заробітна плата позивача станом на жовтень-листопад 2019 року складала 4510 грн. (а.с.83). З січня 2020 року по червень 2020 року позивач працював водієм в ТОВ «Логітайм» з заробітною платою 5000 - 5100 грн. (а.с.84). З листопада 2020 року позивач влаштувався на роботу водієм в ТОВ «ВП Роганський м'ясокомбінат» з заробітною платою 3 446 грн. 67 коп. (а.с.85).
У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19 Верховний Суд зазначив, що батько зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов для проживання розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою. Такий висновок повною мірою відповідає інтересам дитини та захищає її права.
Тобто, будучи працездатною особою, ОСОБА_1 має вживати заходів щодо працевлаштування на роботу з достойною заробітною платою, яка забезпечить гідні умови життя як дитини, так і самого позивача.
Свідоме обрання позивачем роботи з низьким рівнем оплати праці, а саме зміна місця роботи з заробітною платою 5100 грн. на місце роботи з заробітною платою в 3 446 грн. 67 коп. не узгоджується з законодавчо встановленим обов'язком батька утримувати своїх дітей та вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов для проживання розвитку дитини.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що свідомі дії позивача, що призвели до зменшення його доходу, не можуть бути підставою до зменшення розміру аліментів через недостатність розміру зазначеного доходу і не звільняють позивача від обов'язку сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі, а, отже, і не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Будь-які докази того, що на утриманні позивача знаходиться його батько чи наявності обставини, що свідчать про погіршення стану здоров'я позивача, які позбавляли б його можливості працювати чи працевлаштуватися, суду не надані.
Заявляючи вимогу про скасування заборгованості по аліментах, яка утворилася з дати постановлення рішення 12 березня 2019 року по дату звернення до суду, ОСОБА_1 зазначає, що судове рішення було ухвалено в його відсутності та йому не було відомо про стягнення аліментів. Ця обставина свідчить про те, що заборгованість виникла не з вини позивача.
У той же час, ОСОБА_1 був обізнаний про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів, оскільки сам оскаржував його до апеляційного суду. За наслідками розгляду апеляційної скарги заочне рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2019 року було залишено без змін. А, відтак, доводи позивача в цій частині також не заслуговують на увагу.
Посилання позивача на те, що ОСОБА_2 звернулася до виконавчої служби майже через десять місяців після винесення судового рішення, є безпідставними, оскільки незалежно від того чи звертається одержувач аліментів до виконавчої служби одразу після набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, платник аліментів зобов'язаний виконувати рішення суду, яке набрало законної сили.
До апеляційного суду позивачем було надано копію постанови Київського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року, копію довідки ФОП ОСОБА_4 від 30 квітня 2021 року, матеріали перевірки згідно висновку № 1293 по заяві ОСОБА_1 . Однак, зазначені докази не вказують на наявність підстав для зменшення розміру аліментів та скасування заборгованості та фактично надані позивачем на спростування доводів, які наведені ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу.
Надане позивачем свідоцтво про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не може бути прийнято до уваги апеляційним судом, так як позов про зменшення аліментів не був заявлений з підстав зміни сімейного стану платника аліментів. Зазначена обставина виникла після ухвалення оскаржуваного рішення, судом не досліджувалася і не оцінювалася.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції у силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в мотивувальній частині через порушення норм матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2021 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.