1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 24 червня 2021 року апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, яке виявлено та вилучено під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти купюрами номіналом 100 доларів США у загальній сумі 59200 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті) доларів США; купюрами номіналом 50 доларів США у загальній сумі 100 (сто) доларів США; 8160 (вісім тисяч сто шістдесят) ЄВРО; купюрами номіналом 500 гривень у загальній сумі 43000 (сорок три тисячі) гривень; купюрами номіналом 200 гривень у загальній сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого.
Прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
Зокрема, звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року легалізовано обшук за адресою: АДРЕСА_1 та надано дозвіл на виявлення та вилучення грошових коштів в іноземній валюті у сумі 59300 доларів США, 8160 ЄВРО та 53200 гривень.
За таких обставин, вважає ухвалу слідчого судді такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду викладені у судовому рішенні містять істотні суперечності, в частині констатації факту ненадання судом дозволу на виявлення та вилучення зазначених грошових коштів, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 411 КПК України.
Крім того, зазначає, що грошові кошти, які зазначені у клопотанні про арешт майна знаходились у домоволодінні в якому проживає ОСОБА_8 , розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та вилучені у ході проведення обшуку за місцем його проживання, тобто у органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що останній є власником вказаних грошових коштів. Крім того, згадані грошові кошти не вказані у декларації ОСОБА_8 за 2020 рік, та не відповідають стану офіційних доходів останнього, тобто наявні усі підстави вважати, що вказані грошові кошти здобуті у результаті вчинення кримінальних правопорушень.
Також, звертає увагу на те, що грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та те, що ОСОБА_8 оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України. При цьому, санкція ч. 4 ст. 190 К України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи викладенні в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з наданих суду матеріалів провадження, Головним управлінням Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань11 лютого 2021 року під № 42021110000000036, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06 травня 2021 року приблизно о 17 год. 45 хв. у приватного нотаріуса ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_8 разом з іншими особами, шляхом шахрайства заволоділи чужим майном у вигляді грошових коштів потерпілого ОСОБА_11 у сумі 800 000 грн., які привласнили та у подальшому планували розпорядитись ними на власний розсуд, однак не довели свої наміри до кінця, оскільки були затримані працівниками поліції під час одержання грошових коштів.
Також встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , реалізуючи спільний з ОСОБА_8 злочинний умисел, шляхом шахрайства заволоділи грошовими коштами ОСОБА_11 у сумі 280 000 грн., які привласнили та у подальшому витратили на особисті потреби.
06 травня 2021 року ОСОБА_8 та інших згаданих осіб затримано у порядку ст. 208 КПК України, у зв'язку з чим у органу досудового розслідування виникла необхідність у проведенні обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_8 , до постановлення ухвали слідчого судді про обшук, у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.
Під час проведення обшуку за згаданою адресою виявлено та вилучено майно, а саме: грошові кошти купюрами номіналом 100 доларів США у загальній сумі 59200 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті) доларів США; купюрами номіналом 50 доларів США у загальній сумі 100 (сто) доларів США; 8160 (вісім тисяч сто шістдесят) ЄВРО; купюрами номіналом 500 гривень у загальній сумі 43000 (сорок три тисячі) гривень; купюрами номіналом 200 гривень у загальній сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
07 травня 2021 року старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт грошових коштів, які виявлені та вилучені під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду задоволенні клопотання слідчого відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що слідчим у клопотанні не доведено, що вилучені грошові кошти є предметом кримінального правопорушення, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення та на них спрямовано кримінальне правопорушення, таким чином майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Також, зазначив, що слідчим не надано підтвердження того, що надавався дозвіл на вилучення грошових коштів.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, у порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Так, згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів судового провадження, та правильно встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування не доведено, що зазначені грошові кошти, на які слідчий та прокурор просять накласти арешт були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України.
Не спростовують такий висновок і доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора.
Також, слід зазначити, що визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано зауважив, що слідчим не надано підтвердження того, що надавався дозвіл на вилучення грошових коштів, зважаючи на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Разом з цим, в матеріалах судового провадження відсутні відомості про те, що слідчий за погодженням із прокурором звертався до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , та слідчим суддею було прийнято відповідне рішення.
Також, на переконання колегії суддів органом досудового розслідування не доведено необхідності у накладенні арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. При цьому, враховується і те, що слідчим і прокурором не наведено доказів чи фактів про те, що згадані грошові кошти належать саме підозрюваному ОСОБА_8 .
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі про незаконність ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, - без задоволення.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на грошові кошти, які виявлені та вилучені під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 761/16905/21 Справа №11-сс/824/3367/2021 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_14 Доповідач: ОСОБА_1