Ухвала
02 липня 2021 року
м. Київ
справа № 727/466/20
провадження № 51-3240ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши спільну касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 квітня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_6 ,
встановив:
У скарзі потерпілі порушують питання про перевірку вказаного судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 та частин 3, 6 вказаної статті.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Проте потерпілі подали касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);
2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);
3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Тому, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судом при винесенні даного рішення, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, доводи касаційної скарги потерпілих фактично зводяться до покликань на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, у касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 хоча і покликаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, проте не конкретизують яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанцій, розглядаючи кримінальне провадження щодо засудженого ОСОБА_6 , та не обґрунтовують у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого судом рішення, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування або зміни касаційним судом оскаржуваного рішення, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 409, 412 - 414, 419 цього Кодексу в їх взаємозв'язку.
Також у касаційній скарзі не наведено обґрунтування вимоги потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з засудженого ОСОБА_6 на її користь моральної шкоди в сумі 30000 грн.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Проте, потерпілими не сформульовані вимоги до суду касаційної інстанції, з огляду на положення ст. 436 КПК, якою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
До того ж, касаційна скарга потерпілих в частині вимоги до суду касаційної інстанції щодо зміни ухвали Чернівецького апеляційного суду від 27 квітня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_6 в частині призначення покарання, а саме призначення йому більш суворого покарання та в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_5 , а саме стягнення з засудженого моральної коди в сумі 30000 грн, не узгоджуються із положеннями ч. 1 ст. 436 КПК та нормами ст. 437 КПК, оскільки суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.
Поміж іншого, касаційна скарга потерпілих містить суперечності, оскільки як вбачається з її змісту, останні висловлюють думку з приводу скасування оскаржуваного судового рішення, однак в прохальній частині скарги ставлять вимоги про його зміну, що в свою чергу позбавляє суд касаційної інстанції встановити дійсну позицію потерпілих.
З огляду на це, потерпілі мають чітко зазначити у прохальній частині касаційної скарги, яке саме рішення повинен прийняти Суд, з урахуванням положень вказаної статті.
Згідно з ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Крім того всупереч ч. 6 ст. 427 КПК до касаційної скарги не додано її копії з додатками у кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Спільну касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 квітня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_6 , залишити без руху та надати їм десятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особам, які її подали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7