Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 569/2421/20-ц
провадження № 61-561св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»,
третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (далі - ТОВ «Нова Пошта»), третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби), про визнання протиправною умови договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 січня 2020 року через портал приватних оголошень ОLХ. ua придбав у ОСОБА_2 , який мешкає в іншому населеному пункті, комплектуючу до комп'ютера - процесор Intel Core i7-3770 за 1 500,00 грн із послугою безпечної доставки з перевіркою шляхом відправлення на відділення «Нова Пошта» № 35 у м. Рівне (вул. Короленка, 1, ТЦ «Злата плаза»).
10 січня 2020 року він одержав sms-повідомлення про надходження товару до відділення. На його вимогу безпосередньо перевірити якість замовлення на місці через встановлення процесора до комп'ютера, менеджером відділення відмовлено з огляду на пункт 14. 8 Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта», де зазначається про заборону перевірки комп'ютерних комплектуючих та інших товарів, у яких тільки зовнішній вигляд не дає можливості отримати повну інформацію про товар. Він вважав, що зовнішній вигляд товару свідчив про відповідність товару, а тому ним оплачено замовлення. Згодом з'ясувалося, що товар є підробленим, адже замість процесора Intel Core i7-3770 за 1 500,00 грн йому надано процесор Intel Celerоn gl610 вартістю 200,00 грн із підробленим зовнішнім маркуванням.
Протягом 20 хв після перевірки він звернувся до відділення «Нова Пошта» № 35, вимагаючи не перераховувати грошові кошти відправнику до встановлення обставин події за ознаками шахрайства і з цією метою викликав наряд поліції. Всупереч запевненням працівника «Гарячої лінії» ТОВ «Нова Пошта», грошовий переказ на користь ОСОБА_2 видано майже відразу після оплати товару - о 12 год 05 хв, тоді як виплату на рахунок відправника проведено о 12 год 37 хв.
17 січня 2020 року в телефонному режимі йому відмовлено у сплаті компенсації, а 07 лютого 2020 року вручено письмову відповідь на його претензію, де відмову мотивовано наявністю пункту 14.8 Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта».
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати протиправним пункт 14.8 Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта» в частині заборони перевірки комп'ютерних комплектуючих та інших товарів, у яких тільки зовнішній огляд не дає можливості отримати повну інформацію про товар; стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 1 500,00 грн, завдані протиправною забороною перевірити товар у приміщенні відповідача відповідно до пункту 14.8 Умов падання послуг; стягнути з відповідача 500,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданою конфліктною ситуацією.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним підпункт 4 пункту 14.8 Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта», в редакції 6.2 від 28 квітня 2020 року, в частині заборони під час огляду відправлення використовувати вміст відправлення із власними речами одержувача. Стягнуто із ТОВ «Нова Пошта» на користь ОСОБА_1 1 500,00 грн збитків. У задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено.Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача в частині визнання протиправним оспорюваного пункту Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта», оскільки положення підпункту 4 пункту 14.8 Умов надання послуг товариством є несправедливим щодо ОСОБА_1 як споживача, оскільки йому забороняється в приміщенні відділення товариства підключати прилади, носії інформації або механізми, які не є частиною відправлення (за винятком сім-карток, навушників, елементів живлення, флеш-накопичував (із метою перевірки дефектів матриці телевізорів)). При цьому, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, а тому 1 500,00 грн, які сплачено позивачем через ТОВ «Нова Пошта» як грошовий переказ на користь ОСОБА_2 , визнано збитками і стягнуто їх з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Не погодуючись з рішенням суду першої інстанції, 02 листопада 2020 року ТОВ «Нова Пошта» подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року поновлено ТОВ «Нова Пошта» строк на апеляційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 липня 2020 року.Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Нова Пошта».
Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суд виходив із наявності підстав для його поновлення, оскільки пропуск процесуального строку становить незначний проміжок часу, при цьому, буде дотримано принципів диспозитивності цивільного судочинства та забезпечено права на апеляційний перегляд.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд попередньої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які не підлягали до застосування, оскільки положення статей 633, 924 ЦК України та статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не регулюють спірних прав та обов'язків сторін. Очевидним є те, що відносини між ОСОБА_2 та ТОВ «Нова Пошта» виникли з публічного договору про надання послуг із організації перевезення відправлень, який за своїм змістом є договором транспортного експедирування, що регулюється статями 929-935 ЦК України. Між тим, підставою для виникнення договірних прав і обов'язків між ними, тобто для надання послуг із організації перевезення відправлення, був факт укладення 08 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу процесора до персонального комп'ютера. Оскільки укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Нова Пошта» публічний договір про надання послуг із організації перевезення відправлень є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України, тому принцип свободи договору контрагентів не порушується. Так, ОСОБА_2 як сторона, що приєднується, самостійно вирішував питання укладення договору чи відмовитися від цього, а ОСОБА_1 у цих відносинах не є стороною цього договору, а є лише одержувачем товару. Тобто висновки суду про те, що відповідач допустив виникнення та існування щодо позивача несправедливих умов договору, а тому посилання на порушення критерію рівності сторін договору є необґрунтованими і на увагу не заслуговують. Одночасне посилання позивача на норми статей 229 і 230 ЦК України як на самостійні підстави для визнання оспорюваного договору частково недійсним, які вказують про наслідки правочину, вчиненого і під впливом помилки, і під впливом обману, є взаємовиключними.
Отже, за відсутність факту порушення суб'єктивних цивільних прав позивача як споживача, який не є стороною публічного договору про надання послуг із організації перевезення відправлень, не встановлено і підстав для визнання протиправним (недійсним) оспорюваного договору в частині підпункту 4 пункту 14.8 Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта».
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, в якій просить її скасувати, та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, в якій просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів». В уточненій касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судового рішення. Зокрема, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 925/125/14, від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, від 18 серпня 2020 року у справі № 910/3428/19, від 18 червня 2020 року у справі № 826/13606/16.
У травні 2021 року ТОВ «Нова пошта» подано відзив на касаційну скаргу, згідно з яким апеляційну скаргу подано протягом 30 днів із дня отримання судового рішення. Між ОСОБА_1 та ТОВ «Нова Пошта» апеляційний суд встановив істинність, оскільки дійсно між позивачем та відповідачем укладений та діяв договір транспортного експедирування. Такий договір є публічним договором та в розумінні статті 634 ЦК України є договором приєднання, а тому принцип свободи договору контрагентів не порушується. Так, відправник як сторона, що приєднується, самостійно вирішував питання укладення договору чи відмовитися від цього, а ОСОБА_1 у цих відносинах не є стороною цього договору, а є лише одержувачем товару. Тобто висновки суду про те, що відповідач допустив виникнення та існування щодо позивача несправедливих умов договору, а тому порушення критерію рівності сторін договору, є необґрунтованими і на увагу не заслуговують.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
13 квітня 2021 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження (пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідають нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
08 січня 2020 року на підставі експрес-накладної № 20450195529613 ОСОБА_1 замовив для наступного оплатного придбання у ОСОБА_2 процесор до персонального комп'ютера з грошовим переказом у розмірі 1 500,00 грн. Замовлений товар експедитор зобов'язався прийняти від відправника у відділенні № 2 у м. Суми, де знаходився ОСОБА_2 , доставивши це відправлення безпосередньо на адресу одержувача - ОСОБА_1 (м. Рівне, відділення № 35), тобто за типом основної послуги «Відділення - адреса», що передбачено Умовами надання послуг ТОВ «Нова Пошта», розміщеним на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.
10 січня 2020 року позивач подав на адресу товариства письмову претензію, де зазначав, що 08 січня 2020 року він замовив процесор Intel Core i3770, вартістю 1 500,00 грн. 10 січня 2020 року ним отримано sms-повідомлення про прибуття товару, а о 12 год 05 хв того ж дня він прибув у Рівненське відділення № 35 «Нова Пошта», де після вручення йому комплектуючої вимагав безпосередньої перевірки на місці товару через підключення до належного ОСОБА_1 комп'ютера. У відповідній перевірці позивачу відмовлено з підстав пункту 14.8 Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта».
Натомість, як вказує позивач, перевіривши вдома замовлений товар, встановлено, що під кришкою з маркуванням знаходиться процесор Intel Celeron gl610 за ціною 200,00 грн, тобто іншу комплектуючу, ніж ту, що він замовляв.
ТОВ «Нова Пошта» листом від 04 лютого 2020 року № 02248 повідомило позивача, що внаслідок проведеного службового розслідування претензію позивача відхилено через відсутність порушень умов та порядку огляду вантажу у відділенні, оскільки це передбачено пунктом 14.8 Умов надання послуг з організації перевезення відправлень.
Нормативно-правове обґрунтування
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправним підпункт 3 пункту 14.8 Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта» (редакція 6.2 від 28 квітня 2020 року) в частині заборони використовувати вміст відправлення із власними речами одержувача, зокрема носіями інформації (заборонено підключати, зчитувати, копіювати) та відшкодування позивачу шкоди.
Пунктом 1.2. Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта» передбачено, що права й обов'язки ТОВ «Нова Пошта» та Замовника, передбачені цими Умовами надання послуг, виникають з договору.
Отже, ОСОБА_1 , отримуючи послуги з організації перевезень відправлення ТОВ «Нова Пошта», приєднався до публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень.
Відмінною рисою публічних договорів є те, що одна з його сторін - суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язана здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, на умовах умови цих договорів, які є однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до пункту 1.13 Публічного договору, Умови надання послуг - документ, який встановлює порядок та умови користування послугами, що надаються Експедитором. Умови надання послуг (надалі - Умови) розміщені на офіційному сайті Експедитора novaposhta.ua.
Згідно з пунктом 14.8 розділу «Сервіси» «Огляд відправлення» - надає можливість Одержувачу у відділенні, скориставшись спеціально відведеним столом або за адресою, розкрити упаковку відправлення та перевірити його вміст на відсутність зовнішніх пошкоджень і відповідність замовленому товару в присутності представника ТОВ «Нова Пошта». Процес огляду відправлення не повинен перевищувати 5-ти хвилин на одне відправлення. ТОВ «Нова Пошта» не надає на огляд відправлення, якщо це передбачено договором з Відправником. Під час огляду відправлення забороняється:
- підключати прилади, носії інформації або механізми, які не є частиною відправлення (за винятком сім-карток, навушників, елементів живлення, флешнакопичувача (з метою перевірки дефектів матриці телевізорів)).
- використовувати витратні матеріали, що є у відправленні (наприклад, розпилювати тестові флакони парфумерії).
- використовувати вміст відправлення із власними речами Одержувача, зокрема носіями інформації (заборонено підключати, зчитувати, копіювати).
- заливати паливно-мастильні матеріали або інші рідини у відправлення, які передбачають їх використання.
- встановлювати паролі на електроприлади, які передбачають таку функцію (телефони, планшети, комп'ютери або ноутбуки).
- зривати з упаковки та відправлень заводські, рекламні та інформаційні наклейки (за винятком наклейок, розміщених на упаковці комп'ютерної, електронної та оптичної продукції в місцях її відкривання).
- відкривати відправлення в упаковках, які мають такі методи контролю першого розкриття (дозволяється проводити тільки зовнішній огляд на відсутність пошкоджень): пломби-індикатори (прошивка нитками на мішках; металеві або паперові пломби на банках, перфорації на горловині кришок на ємностях з рідиною тощо); термозбіжна плівка (за винятком комп'ютерної, електронної, оптичної продукції та аксесуарів, що входять до їх вмісту) - це різновид пакувальних плівок, особливістю яких є здатність скорочуватися під впливом температури і приймати форму пакувального виробу; блістерна упаковка - це контейнер або футляр, що штампується, повторюючи форму та розміри предмета, розміщеного всередині або створює ємність, необхідну для розміщення товару, який виготовляється із термостійкого пластику та може мати жорстку поліграфічну, металеву чи пластикову підкладку; ламіновано-поліетиленова упаковка - це упаковка, у якій два і більше шарів плівки поєднані в один під дією високих температур, нанесеного клею або розчинника.
- Розбирати відправлення, крім випадків, що передбачають встановлення сімкартки або елементів живлення без використання інструмента, який не входить в комплект пристрою.
- Проводити огляд відправлення за межами відділення (для відправлень, адресованих до відділень).
- У разі адресної доставки також забороняється: розбирати обрешетування, в яке запаковане відправлення; підключати портативну, побутову техніку до електромережі (дозволяється проводити огляд на відсутність зовнішніх дефектів і механічних пошкоджень відправлення).
- У разі порушення цих умов огляду, відправлення не підлягає поверненню.
Враховуючи те, що Умовами надання послуг з організації перевезення відправлень, що визначені Публічним договором ТОВ «Нова Пошта», заборонено під час огляду відправлення використовувати вміст відправлення із власними речами Одержувача, зокрема носіями інформації (заборонено підключати, зчитувати, копіювати), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушень прав ОСОБА_1 послугою, наданою ТОВ «Нова Пошта».
Згідно зі статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Проте порушень вимог статті 924 ЦК України не встановлено і позивачем не заперечується.
Отже, відправлення ОСОБА_2 отримано ОСОБА_1 без пошкоджень чи псування. Позивач, як одержувач, у відділенні, скориставшись спеціально відведеним столом, мав можливість розкрити упаковку відправлення та перевірити його вміст на відсутність зовнішніх пошкоджень і відповідність замовленому товару в присутності представника ТОВ «Нова Пошта»
Та обставина, що ОСОБА_1 отримано річ відмінну, від тієї, яку він стверджує замолено ним (замість процесора Intel Core i3770, вартістю 1 500,00 грн, він отримав процесор Intel Celeron gl610 за ціною 200,00 грн), не є підставою для висновку про порушення його прав ТОВ «Нова Пошта».
Відповідальність за недолік проданого товару за загальними правилами несе продавець, а не перевізник товару.
Замовляючи такий товар як процесор для персонального комп'ютера із доставкою у спосіб, визначений Публічним договором про надання послуг із організації перевезення відправлень, ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати, що умови доставки відправлення не передбачають можливості перевірити його вмісту шляхом використання власних речей, оскільки правилами організації перевезень заборонено підключати, зчитувати, копіювати вміст відправлення.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність порушених прав позивача ТОВ «Нова Пошта», оскільки Умови отримання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ «Нова Пошта» визначені його Публічним договором, до якого, в силу отримання послуги, приєднався ОСОБА_1 , погодившись з їх умовами.
Хоча суд апеляційної інстанції, серед іншого, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , помилково вказав на те, що позивач не є стороною Публічного договору, а є лише одержувачем товару, проте установивши зазначені вище фактичні обставини, суд правильно вирішив спір по суті та відмовив у задоволенні позову, встановивши відсутність порушених прав позивача як споживача діями відповідача, а отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції лише з формальних міркувань.
Позивачем не доведено, що положення пункту 14.8 розділу «Сервіси» «Огляд відправлення» Умов надання послуг ТОВ «Нова Пошта» суперечать положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Щодо ухвали суду про поновлення строку на апеляційне оскарження
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», № 11681/85).
При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов'язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України», № 17160/06 та № 35548/06).
Із матеріалів справи убачається, що у судовому засіданні при ухваленні рішення суду першої інстанції 14 липня 2020 року представник ТОВ «Нова Пошта» не був присутнім.
20 липня 2020 року складений повний текст судового рішення, який направлено ТОВ «Нова Пошта».
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 затверджені Правила надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), якими визначено порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та врегульовуються відносини між ними.
У пункті 2 цих Правил визначено, що повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Отже, дата, зазначена у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, є датою вручення реєстрованого поштового відправлення.
Аналогічний висновок про те, що належним і достовірним доказом, який свідчить про дату отримання рекомендованого листа, є дата, зазначена уповноваженою особою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яка засвідчена підписом такої особи, викладений у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 826/11502/18 (адміністративне провадження № К/9901/6240/20).
30 вересня 2020 року ТОВ «Нова Пошта» отримано судове рішення, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (а. с 123).
02 листопада 2020 року ТОВ «Нова Пошта» подано апеляційну скаргу (а. с 154-165).
Таким чином, пропуск ТОВ «Нова Пошта» строку на подання апеляційної скарги складає 2 дні.
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що, поновлюючи ТОВ «Нова Пошта» строк на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанцій дійшов правильних висновків про те, що заявник дійсно пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, проте, враховуючи, що він є незначним (два дні), дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, з огляду на те, що за встановлених обставин справи, мав би місце виявив надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою - забезпечення права на апеляційне оскарження.
Процесуальна поведінка ТОВ «Нова Пошта» свідчила про добросовісне здійснення процесуальних прав та намір реалізувати своє право на апеляційне оскарження.
ЄСПЛ у § 53 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У справі «llhan v. Turkey» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи.
У своїй касаційній скарзі заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 925/125/14, від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, від 18 серпня 2020 року у справі № 910/3428/19, від 18 червня 2020 року у справі № 826/13606/16.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2018 року у справі № 925/125/14, Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні заяви ТОВ «Юніверсал логістікс Україна» від 15 серпня 2017 року про заміну стягувача, як сторони виконавчого провадження на її правонаступника та вважає рішення у справі таким, що винесені з повним з'ясуванням обставин справи, вірним застосуванням норм матеріального права та правильним застосуванням норм процесуального права. Крім того, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв'язку із чим, посилання скаржника на те, що ухвалу Господарського суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року отримано після судового засідання, як на підставу для скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 04 січня 2018 року у справі № 925/125/14, правомірно визнано апеляційним судом безпідставною.
У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц зроблено висновок про те, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2020 року у справі № 910/3428/19 зроблено висновок про те, що судом апеляційної інстанції встановлено і скаржником не заперечується, що рішення суду першої інстанції в ній оприлюднене в ЄДРСР 10 червня 2019 року. З наведеного випливає, що, маючи з 17 січня 2020 року відомості про прийняття зазначеного рішення місцевого господарського суду, банк не позбавлений був права і можливості (оскільки інше ним не доведено) як ознайомитися з повним і офіційним текстом цього рішення, так і оскаржити його протягом розумного строку. Задля цього у Банку не було ні підстав, ані не необхідності очікувати на одержання завіреної паперової копії рішення з місцевого господарського суду, оскільки текст рішення, розміщений у ЄДРСР, опубліковано офіційно, і його можливо використовувати так само, як і завірену копію рішення, в тому числі посилатися на нього при поданні апеляційної скарги. Скаржником не обґрунтовано та не доведено, що недотримання ним строку на подання апеляційної скарги було зумовлено діями (бездіяльністю) суду першої інстанції або особливими та непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру, або таке відновлення необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (у розумінні практики ЄСПЛ). Скаржник не вжив своєчасних і залежних тільки від нього заходів щодо звернення до суду апеляційної інстанції з підстави, визначеної частиною першою статті 254 ГПК України. Водночас за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу, яка не допускає двозначного тлумачення, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, за невчиненням нею процесуальних дій. У даному разі такий ризик полягав у можливості відмови у клопотанні пропущеного процесуального строку за відсутності поважних причин такого пропуску. У зв'язку з наведеним суд апеляційної інстанції у постановленні оскаржуваної ухвали дійшов у межах своїх повноважень висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання Банком апеляційної скарги.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 826/13606/16 зроблено висновок про те, що при оцінці поважності причин пропуску строку необхідно звертати увагу не лише на об'єктивні, але й суб'єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права. Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об'єктивними, не залежать від дій особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі. У цій справі повернення апеляційної скарги було зумовлено неналежним оформленням документів, що засвідчують представництво. Законність цієї ухвали у межах цього касаційного провадження суд не може ставити під сумнів. У зв'язку поверненням апеляційної скарги Відповідач надіслав скаргу повторно. Законом не встановлено строк для повторного подання апеляційної скарги, але виходячи із загальних засад він повинен бути розумним з огляду на сукупність усіх обставин. Суд звертає увагу, що подання повторної скарги у дев'ятиденний строк свідчить про намір відповідача реалізувати право на апеляційне оскарження. Про таке бажання свідчить також подання скарги вперше 12 жовтня 2018 року і сплата судового збору. Оцінюючи поведінку заявника та обставини справи в сукупності, Суд дійшов висновку, що пропуск строку апеляційного оскарження мав місце з поважних причин. Позбавлення відповідача права на апеляційне оскарження рішення суду саме з цієї причини є необґрунтованим.
Разом з тим, Верховний Суд не погоджується з доводами заявника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах.
Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 що початок перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пов'язується з оприлюдненням судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки це суперечить правовим висновкам Верховного Суду.
Оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов'язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм їх, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 серпня 2020 року у справі № 404/4551/19 (адміністративне провадження № К/9901/7347/20).
Верховний Суд також виходить з того, що заявник не допустив необ'єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, а пропущення строку на апеляційне оскарження є незначним (два дні), тому перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 554/9675/18 (провадження № 61-18586св19), від 23 вересня 2020 року справа № 607/27621/19 (провадження № 61-4530св20).
З огляду на те, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень, а пропуск строку на апеляційне оскарження є вочевидь незначним, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик