Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 306/197/15-ц
провадження № 61-8970св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Стройненська сільська рада Свалявського району Закарпатської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Куштана Б. П., Джуги С. Д.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до заповіту від 06 лютого 2002 року ОСОБА_3 заповів все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, своєму онуку ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 та надвірних будівель, зокрема гаража з надбудовою.
Він звернувся до державного нотаріуса Свалявського району Закарпатської області із заявою про отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, однак йому було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на це майно.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2015 року у складі судді Уліганинця П. І. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності, оскільки відповідно до статей 1223, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до позивача перейшло право власності на все майно ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
У липні 2018 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 01 серпня 2018 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2015 року задоволено, поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження та залишено апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2015 року без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.
У вересні 2018 року заявником у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги усунуто.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2015 року.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2015 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на надвірну будівлю (гараж з надбудовою) скасовано, в цій частині позовних вимог відмовлено.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції постановив, що відповідно до матеріалів справи гараж з надбудовою побудований позивачем після смерті ОСОБА_3 , тому не входить до складу спадкового майна. Крім того, цей гараж є самочинним будівництвом, у зв'язку з чим на нього не може бути визнано право власності в порядку спадкування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів того, що рішенням суду першої інстанції порушуються її права.
Крім того, стверджує, що спірний гараж з надбудовою було побудовано ще за життя ОСОБА_3 .
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року і витребувано із Свалявського районного суду Закарпатської області цивільну справу № 306/197/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до заповіту від 06 лютого 2002 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів все своє майно, деб воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він по закону матиме право, своєму онуку ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Стройненської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок в АДРЕСА_1 , що підтверджується технічним паспортом на цей будинок, виданим Комунальним унітарним підприємством «Свалявське районне бюро технічної інвентаризації».
З технічного паспорта на житловий будинок в АДРЕСА_1 вбачається, що до складу цього домоволодіння станом на 14 січня 2015 року також входить господарська будівля, зокрема гараж з надбудовою.
Згідно з відповіддю сектора містобудування та архітектури Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області від 23 жовтня 2014 року № 50/01-17 на звернення ОСОБА_2 до головного архітектора району розглянуто питання щодо законності будівництва ОСОБА_1 гаража з прибудовою в АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 побудовано господарську будівлю без оформлення відповідної документації та з відхиленням від Державних будівельних норм (далі - ДБН), зокрема не дотримано протипожежні розриви між будівлями. Комісією рекомендовано ОСОБА_1 припинити будівельні роботи, оформити земельну ділянку та виготовити документацію відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до листа Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області від 21 жовтня 2015 року при проведенні будівництва гаража з надбудовою на власній земельній ділянці ОСОБА_1 порушено вимоги додатка 3.1. (обов'язковий) пункту 1 таблиці 1 (примітка 3) ДБН 360-92** «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень» щодо відстані між будівлями III ступеню вогнестійкості, а саме щодо дотримання протипожежних норм та правил стосовно відстані між житловим будинком ОСОБА_2 та збудованим гаражем.
Згідно з листами інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області від 16 жовтня 2014 року та від 02 вересня 2015 року господарська будівля (гараж із надбудовою) у АДРЕСА_1 збудована самовільно, без будівельного паспорта та без повідомлення про початок будівельних робіт, що спричинило видачу приписів і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2016 року в справі № 306/2925/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про знесення незаконно побудованого гаража з надбудовою відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , задоволено, рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2016 року скасовано, позов ОСОБА_2 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 знести будівлю гаража з надбудовою у АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвало Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року скасовано, рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2016 року залишено в силі (провадження № 6-7829св17).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Таким чином, до складу спадщини входять виключно ті права спадкодавця, які належали йому на момент смерті.
Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За положеннями частин першої та другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво (частина шоста статті 376 ЦК України).
До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов'язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану (частини четверта, сьома статті 376 ЦК України).
Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано матеріалами справи, що гараж з надбудовою в АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом та збудований після смерті ОСОБА_3 , тому не входить до складу спадкового майна.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів того, що рішення суду першої інстанції порушує її законі права та інтереси. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 є власником сусіднього домоволодіння і спірний гараж з надбудовою порушує її права, оскільки відповідно до листа Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області від 21 жовтня 2015 року при проведенні будівництва гаража з надбудовою на власній земельній ділянці ОСОБА_1 порушено протипожежні норми.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що саме між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у судах уже вирішувався спір про знесення вказаного самочинного будівництва.
Тобто ОСОБА_2 мала законний інтерес на оскарження рішення суду першої інстанції, яким вирішено питання про її право, свободи та/або обов'язки.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк