Ухвала
05 липня 2021 року
м. Київ
справа № 522/19134/19
провадження № 61-10630ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Нове Діло», третя особа - Головне управління
Фонду соціального страхування в Одеській області, про визнання дій протиправними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним
вище позовом, у якому просив визнати протиправними дії товариства
з обмеженою відповідальністю «Нове Діло» (далі - ТОВ «Нове Діло») щодо звільнення його із займаної посади начальника виробництва у період перебування на лікарняному та у період тимчасової непрацездатності згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП, що оформлено наказом № 298-к від 02 жовтня
2019 року, стягнути з ТОВ «Нове Діло» на його користь 54 199,93 грн середньої заробітної плати за період з 01 вересня 2019 року по 11 жовтня 2019 року з урахуванням обов'язкових відрахувань (податків), стягнути
з ТОВ «Нове Діло» на його користь 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року, у задоволення позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 09 вересня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 20 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях за цією категорією справ на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», проте наведені заявником посилання є безпідставними в частині сплати судового збору за вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
з огляду на таке.
Пунктом 1 частиною першою статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав працівників від незаконного звільнення з роботи, і не входить до структури заробітної плати, оскільки середній заробіток не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ у всіх судових інстанціях.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження
№ 12-301гс18).
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір за майнові вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921,00 грн.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
При цьому, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди
є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового
збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при
поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 084,00 грн (104 199,93 грн х 1% х 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддеюпостановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог цієї ухвали до 06 серпня
2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник