Ухвала
29 червня 2021 року
м. Київ
справа № 686/18281/19
провадження № 61-6150ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, Управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києва про відшкодування моральної шкоди,
12 квітня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року, повний текст якої складено 16 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, зазначивши у ній підстави касаційного оскарження та уточнивши оскаржувані судові рішення, які ним оскаржуються; надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Копію ухвали суду від 28 квітня 2021 року ОСОБА_1 отримав 7 червня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
16 червня 2021 року до касаційного суду від заявника надійшла касаційна скарга, в якій заявником уточнено судові рішення, що ним оскаржуються. Проте, вказана касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, оскільки не містить обов'язкових підстав касаційного оскарження, які визначені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Оскільки заявником недоліки касаційної скарги усунено частково, вказане свідчить про невиконання ним вимог ухвали у повному обсязі, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою
і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 березня 2021 року вважати неподаною і повернути заявнику.
Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко