Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 310/4139/13-ц
провадження № 61-15835св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Бердянський місцевий прокурор Запорізької області в інтересах держави,
відповідачі: Бердянська міська рада Запорізької області, ОСОБА_1 , управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 березня 2016 року у складі судді Парій О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Маловічко С. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року Бердянський місцевий прокурор Запорізької області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 , управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, скасування запису про його державну реєстрацію та повернення земельної ділянки.
Позовну заяву мотивовано тим, що підпунктом 1.97 пункту 1 рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 затверджено технічну документацію та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1169 га для ведення садівництва в межах норм безоплатної приватизації, яка розташована в обслуговуючому садівничому кооперативі «Гроно» (далі - АСК «Гроно»).
08 грудня 2009 року Бердянським районним відділом Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» проведена реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 . Проведеною прокурорською перевіркою встановлено, що рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 23 «Про погодження місця розташування та надання дозволу на розробку проекту відведення
ОСК «Гроно» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСК «Гроно» земельної ділянки орієнтовною площею 18,37 га, що розташована в східній частині м. Бердянська для розміщення та використання земель загального користування садівничого товариства із зазначенням необхідності розробити проект відведення та погодити його відповідно до норм чинного законодавства в термін до 01 жовтня 2010 року для затвердження та прийняття рішення на сесії міської ради. Станом на час прийняття Бердянською міською радою Запорізької області рішення
від 29 жовтня 2009 року № 28 та станом на час звернення до суду із цим позовом проект землеустрою щодо відведення ОСК «Гроно» земельної ділянки для розміщення та використання земель загального користування садівничого товариства не розроблений, з дозвільними установами не погоджений, межі земельної ділянки в натурі не встановлені.
Прокурор зазначав, що документи, які посвідчують право на земельну ділянку у ОСК «Гроно» відсутні, тому Бердянська міська рада Запорізької області, приймаючи 29 жовтня 2009 року рішення № 28 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва», всупереч вимогам чинного законодавства України, незаконно розпорядилася землею комунальної власності, проект відводу земельної ділянки ОСОБА_1 не розроблявся та відповідно не затверджувався. Перевіркою також встановлено, що голова ОСК «Гроно» ОСОБА_3 протягом 2009-2010 років, діючи умисно, незаконно складав та видавав особам, зазначеним у рішенні Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва», довідки, в яких вказував відомості, що не відповідають дійсності, про те, що ці особи, є членами ОСК «Гроно» та мають у користуванні земельні ділянки.
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2010 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України. Крім того, вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 квітня 2011 року за частиною першою статті 367 КК України засуджено начальника Управління Держкомзему у м. Бердянську Запорізької області ОСОБА_4 , який у 2009-2010 роках незаконно погодив членам ОСК «Гроно» технічну документацію щодо відведення земельних ділянок, які не перебували у користуванні вказаного кооперативу.
Ураховуючи викладене, прокурор просив суд: визнати незаконним та скасувати підпунктом 1.97 пункту 1 рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва»; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1169 га для ведення садівництва на території ОСК «Гроно» вартістю 420,84 грн, виданий на ім'я ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_1 здійснену в «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі» за реєстраційним номером 010926502157
від 08 грудня 2009 року; зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку вартістю 420,84 грн № 467/1 площею 0,1169 га, що розташована в ОСК «Гроно» у м. Бердянську Запорізької області, територіальній громаді
м. Бердянська Запорізької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 березня 2016 року позов Бердянського місцевого прокурора Запорізької області в інтересах держави задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано підпункт 1.97. пункту 1 рішення сімдесят четвертої сесії п'ятого скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва».
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1169 га для ведення садівництва на території
ОСК «Гроно», вартістю 420,84 грн, виданий на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку № 467/1 площею 0,1169 га, вартістю 420,84 грн, що розташована в ОСК «Гроно» у м. Бердянську Запорізької області, територіальній громаді м. Бердянська Запорізької області. У решті позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов Бердянського місцевого прокурора Запорізької області, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 з порушенням порядку, визначеного земельним законодавством, із землі, яка ОСК «Гроно» у встановленому законом порядку не передавалась. Докази того, що ОСОБА_1 був членом ОСК «Гроно» у матеріалах справи відсутні, а рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва» прийняте на підставі виданих головою
ОСК «Гроно» документів, в яких було вказано завідомо неправдиві дані, що особи, яким передано у власність земельні ділянки для ведення садівництва є членами ОСК «Гроно» та мають у користуванні земельні ділянки, за що останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.
Позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію акта на право власності на земельну ділянку не належить до передбаченого законом способу захисту порушеного права.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
В апеляційному порядку заочне рішення суду першої інстанції переглядалося неодноразово.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - ОСОБА_5 , залишено без задоволення. Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 березня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 березня
2016 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в позові.
Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задоволено частково. Постанову апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 01 березня 2016 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не мав законних підстав для отримання у власність спірної земельної ділянки, а державний акт, виданий йому з порушенням вимог земельного законодавства, в зв'язку з чим земельна ділянка підлягає поверненню за належністю територіальній громаді м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області.
Рішенням Бердянської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 23 «Про погодження місця розташування та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСК «Гроно» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСК «Гроно» земельної ділянки орієнтовною площею 18,37 га, розташованої в східній частині м. Бердянська для розміщення та використання земель загального користування садівничого товариства із зазначенням необхідності розробити проект відведення та погодити його відповідно до норм чинного законодавства в термін до 01 жовтня 2010 року для затвердження та прийняття рішення на сесії міської ради. До часу звернення із цим позовом зазначені вимоги
ОСК «Гроно» не виконані, рішення міської ради щодо надання земельної ділянки площею 18,37 га ОСК «Гроно в постійне користування або за договором оренди не приймалося. Таким чином, ОСК «Гроно» не є землекористувачем зазначеної вище земельної ділянки, яка фактично перебуває у комунальній власності, тому повноважень щодо розпорядження нею ОСК «Гроно» не мало. З огляду на зазначене, судом першої інстанції зроблено вірний та обґрунтований висновок про те, що передача
ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі підпункту 1.97 пункту 1 рішення Бердянської міської ради № 28 від 29 жовтня 2009 року відбулася з порушенням норм закону.
Щодо позовної давності, то суд апеляційної інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що прокурор довідався або міг довідатися про рішення Бердянської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 28 до проведення прокурорської перевірки у 2013 році. Прокурор мав об'єктивну можливість дізнатися та у подальшому реагувати на вказані порушення інтересів держави у зв'язку з прийняттям Бердянською міською радою оспорюваного рішення лише з 01 грудня 2010 року, коли було ухвалено вирок Бердянським міськрайонним судом Запорізької області щодо визнання ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України. Тобто прокурору достовірно стало відомо про порушення інтересів держави з 01 грудня
2010 року. З позовом у справі № 310/4139/13-ц прокурор звернувся у квітні 2013 року, тобто в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 , в якій представник заявника просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокуратури, посилаючись на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не перевірив, який орган мав би звернутися до суду для захисту інтересів держави, а суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не надав оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо безпідставності зазначенням прокурором у позовній заяві Державну інспекцію сільського господарства України, як орган, який уповноважений державою здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель, зокрема, спірної земельної ділянки, і як наслідок, безпідставності набуття прокурором статусу позивача. Той факт, що прокурор вказав управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області одним із співвідповідачем, не є підставою вважати, що це управління не є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції держави у цих правовідносинах.
Враховуючи ту обставину, що прокурор був присутній на засіданні сесії
29 жовтня 2009 року, на якому були прийняті обидва рішення № 23 і № 28, з яких слідує, що у власність ОСОБА_1 передана земельна ділянка із земель ОСК «Грона», які в користуванні ОСК «Гроно» не перебувають, це свідчить не тільки про поінформованість про прийняте рішення, а й обізнаність прокурора щодо порушення Бердянською міською радою вимог земельного законодавства при прийнятті рішення про передачу
ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, оскільки вказані порушення є явними і очевидними та випливають із змісту прийнятих у присутності прокурора рішень.
Оспорювані рішення судів не відповідають критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення виконання заочного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 березня 2016 року задоволено частково. Зупинено виконання заочного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 березня 2016 року в частині зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку № 467/1 площею 0,1169 га, яка розташована в обслуговуючому садівничому кооперативі «Гроно» у
м. Бердянську Запорізької області.
У листопаді 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року справу за позовом Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 та управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області про скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, скасування запису про його державну реєстрацію та повернення земельної ділянки призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив керівника Бердянської місцевої прокуратури на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , у якому він просив зазначену касаційну скаргу відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Бердянської міської ради Запорізької області
від 29 жовтня 2009 року № 28 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва» (підпункт 1.97) затверджено технічну документацію та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1169 га для ведення садівництва.
08 грудня 2009 року на підставі вказаного рішення Бердянським районним відділом Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» проведено реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1169 га на ім'я ОСОБА_1 .
Рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 23 «Про погодження місця розташування місця розташування та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки
ОСК «Гроно» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСК «Гроно» земельної ділянки, орієнтовною площею 18,37 га в східній частині м. Бердянська Запорізької області для розміщення та використання земель загального користування садівничого товариства із зазначенням необхідності розробити проект відведення та погодити його відповідно до норм чинного законодавства в термін до 01 жовтня 2010 року для затвердження та прийняття рішення на сесії міської ради.
Рішення щодо надання земельної ділянки площею 18,37 га ОСК «Гроно» в користування або за договором оренди міською радою не приймалося.
Вироком Бердянського міськрайонного суду від 01 грудня 2010 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України. Вироком встановлено, що ОСОБА_3 , будучи головою правління ОСК «Гроно» протягом 2009-2010 років, діючи умисно, незаконно складав та видавав особам, вказаним у вироку, зокрема ОСОБА_1 , довідки, в яких вказував відомості, що не відповідають дійсності, а саме те, що ці особи є членами ОСК «Гроно» та мають в користуванні земельні ділянки, розташовані на території орієнтовною площею 18,37 га в східній частині м. Бердянська.
Вироком Бердянського міськрайонного суду від 05 квітня 2011 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України. Вироком встановлено, що ОСОБА_4 , працюючи начальником Управління Держкомзему у м. Бердянськ, протягом 2009-2010 років незаконно погодив технічну документацію із землеустрою на території ОСК «Гроно», не пересвідчився в тому, що земельні ділянки знаходяться у користуванні
ОСК «Гроно» та видав громадянам, зокрема ОСОБА_1 , висновки, якими узгодив оформлення державних актів на право власності на землю.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Набуття права на землю громадянами України здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або у їх користування.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після державної реєстрації цього права і посвідчується державним актом. Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та заповнення державного акту на право приватної власності на землю здійснюють органи місцевого самоврядування або органи виконавчої влади в залежності від місця розташування земельної ділянки.
Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень.
Положеннями статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подаються на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Місцеві органи самоврядування виступають у відповідності зі статтею 83 ЗК України суб'єктами права комунальної власності в межах населеного пункту.
При вирішенні справи, судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Бердянської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 23 «Про погодження місця розташування та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСК «Гроно» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСК «Гроно» земельної ділянки орієнтовною площею 18,37 га, розташованої в східній частині м. Бердянська для розміщення та використання земель загального користування садівничого товариства із зазначенням необхідності розробити проект відведення та погодити його відповідно до норм чинного законодавства в термін до 01 жовтня 2010 року для затвердження та прийняття рішення на сесії міської ради. До часу розгляду цієї справи судами вимоги ОСК «Гроно» не виконані, рішення міської ради щодо надання земельної ділянки площею 18,37 га ОСК «Гроно» в постійне користування або за договором оренди не приймалося. Таким чином, ОСК «Гроно» не є землекористувачем зазначеної вище земельної ділянки, яка фактично перебуває у комунальній власності, тому повноважень щодо розпорядження нею ОСК «Гроно» не мало.
Ураховуючи наведене, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що передача ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі підпункту 1.97 пункту 1 рішення Бердянської міської ради № 28 від 29 жовтня 2009 року відбулася з порушенням норм закону, отже підпункт 1.97 пункту 1 вказаного рішення є незаконним та підлягає скасуванню, а державний акт про право власності на земельну ділянку підлягає визнанню недійсним.
Позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Позовна давність застосовуються судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту, а саме коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження
№ 14-252цс18).
Підставами для відмови в позові в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.
Тлумачення частини першої статті 261 ЦК України свідчить про те, що строком позовної давності є термін, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у цивільних правовідносинах або ж для реалізації владних повноважень.
При цьому початок перебігу позовної давності для звернення до суду пов'язується як з об'єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб'єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Ураховуючи викладене, при вирішенні питання про дотримання позовної давності для звернення до суду у цивільному судочинстві суди мають установити дату, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, установити дату, коли особа звернулася до суду, з'ясувати, чи у межах передбаченого законодавством строку особа звернулася до суду.
У пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що і в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).
До таких висновків дійшов і Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року № 391/1217/14-ц (провадження № 61-11197сво18).
Враховуючи встановлені обставини у справі, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що прокурор мав об'єктивну можливість дізнатися та у подальшому реагувати на вказані порушення інтересів держави у зв'язку з прийняттям Бердянською міською радою оспорюваного рішення лише з 01 грудня 2010 року, коли було постановлено вирок Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, яким визнано ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України. Тобто прокурору достовірно стало відомо про порушення інтересів держави з 01 грудня 2010 року. З позовом у цій справі прокурор звернувся у квітні 2013 року, тобто в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.
Беручи до уваги вищевказані обставини, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, з яким погоджується й касаційний суд, що відповідач ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку неправомірно, тому остання підлягає поверненню у державну власність.
Доводи касаційної скарги про те, що прокурором пропущено позовну давність у цій справі є необґрунтованими, оскільки обізнаність прокурора у 2009 році про наявність рішення міської ради сама по собі не може вказувати на час, з якого він дізнався або міг дізнатися про виділення на підставі підроблених документів земельних ділянок комунальної власності та відповідно про порушення інтересів за захистом яких прокурор звернувся до суду в цій справі.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У частині третій статті 436 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 01 березня 2016 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 16 вересня 2020 року залишити без змін.
Поновити виконання заочного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 березня 2016 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович