01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 280/3823/20
адміністративне провадження № К/9901/22339/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020.
Не погоджуючись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021, Головне управління ДПС у Запорізькій області оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Установлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 позов задоволено.
У листопаді 2020 відповідачем вперше подано апеляційну скаргу на рішення від 14.09.2020, яка ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1261,20 грн.
На виконання зазначеної ухвали суду ГУ ДПС у Запорізькій області поштою надіслано до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 відмовлено в задоволенні клопотання податкового органу про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто останню з огляду на неусунення недоліків.
16.04.2021 Головне управління ДПС у Запорізькій області повторно подало апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021, апеляційна скарга податкового органу залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення та документу, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали суду на адресу Третього апеляційного адміністративного суду засобами поштового зв'язку від Головного управління ДПС у Запорізької області надійшов письмовий документ, в якому скаржник наводить пояснення стосовно поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та ставить питання про поновлення пропущеного строку. Відповідач зазначає, що процесуальний строк був ним пропущений з підстав неможливості своєчасної сплати судового збору, відсутністю достатнього фінансування. Вказує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету.
Приймаючи до уваги те, що підстави, наведені заявником апеляційної скарги для поновлення строку апеляційного оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник цитує норми законодавства України, не зазначаючи в чому полягає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.
Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Поважними підставами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Виходячи з викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 280/3823/20.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник