30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 818/1332/16
адміністративне провадження № К/9901/37975/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 (суддя Шаповал М.М.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (Головуючий суддя Бартош Н.С., судді: Присяжнюк О.С., Русанова В.Б.)
у справі № 818/1332/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"
до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (далі - позивач, ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, Шосткинська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 № 0000141400.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що надані позивачем документи по взаємовідносинах з ТОВ «Траф Альянс», ТОВ «Компанія «Нікос», ТОВ «Вєктор-плюс», ТОВ «Актив Проджект», ТОВ «Лекс Про» не підтверджують реального виконання господарських зобов'язань, оскільки оформлені з недоліками та не розкривають суті та змісту правочинів. Позивачем не доведено необхідність та доцільність надання ТОВ «Траф Альянс», ТОВ «Компанія «Нікос» послуг та використання їх у господарській діяльності позивача.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.03.2016 по 31.03.2016 (термін проведення перевірки продовжувався з 31.03.2016 на 5 робочих днів) посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 16.03.2016 № 127, направлень від 17.03.2016 № 000038 та № 000039 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Траф-Альянс» за червень-липень 2015 року та з ТОВ «Компанія «нікос», ТОВ «Вєктор плюс», ТОВ «Актив Проджект», ТОВ «Лекс Про» за серпень 2015 року, за результатами якої складено акт від 13.04.2016 № 128/18-17-22-0005/34113412 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 362 320 грн, у тому числі за червень 2015 року - 281 744 грн, за липень 2015 року - 67 397 грн, за серпень 2015 року - 1 013 179 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 16.05.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000141400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 043 480 грн, з яких 1 362 320 грн - за основним платежем та 681 160 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких частково погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з такого.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та ТОВ «Вєктор-плюс» укладено договори: купівлі-продажу від 12.08.2015 № 282 на придбання запасних частин до турбін, трубної продукції; купівлі-продажу від 02.08.2015 № 283 щодо придбання запірної арматури.
На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані копії: видаткових накладних від 31.08.2015 р. № 92, № 91 (а.с. 40-42, т. 2); платіжних доручень від 26.01.2016 р. № 7768, № 58, від 23.12.2015 № 14, (а.с. 74, 76-77, т. 2); відомості по партіях товарів на складах (а.с. 84-87, т. 2).
Між ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та ТОВ «Актив Проджект» укладено договори: купівлі-продажу від 10.08.2015 № 354 на придбання залізобетонної продукції; купівлі-продажу від 10.08.2015 № 355 на придбання трубопровідної продукції.
На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані копії: видаткових накладних від 31.08.2015 № 51, 52 (а.с. 43-44, т. 2); платіжного доручення від 01.02.2016 № 72 (а.с. 75, т. 2); відомості по партіях товарів на складах (а.с. 88-89, т. 2).
Між ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та ТОВ «Лекс Про» укладено договори: купівлі-продажу від 17.08.2015 № 185 на придбання металопродукції, купівлі-продажу від 17.08.2015 № 186 на придбання запірної арматури.
На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані копії: видаткових накладних від 31.08.2015 № 32, № 33 (а.с. 38-39, т. 2); платіжних доручень від 23.12.2015 № 13, № 7554, від 07.12.2016 № 7386, від 15.09.2015 р. № 6923 (а.с. 78-81, т. 2); відомості по партіях товарів на складах (а.с. 83, т. 2).
Між ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та ТОВ «Траф-Альянс» укладені договори про надання інформаційно-консультаційних послуг від 02.06.2015 р. № 256, № 257, № 258, № 259 (а.с. 173-183, т. 1); договір купівлі-продажу від 15.06.2015 р. № 278 (а.с. 184-186, т. 1).
На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані копії: звітів про надання інформаційно-консультаційних послуг (а.с. 222-242, т. 1); видаткових накладних від 30.06.2015 № 14579, № 14584, № 14580, № 14585, № 14578, № 14583, від 21.07.2015 № 10002 (а.с. 31-37, т. 2); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 № 14575, № 14576, № 14582, № 14577 (а.с. 49-52, т. 2); платіжних доручень від 10.09.2015 р. № 6913, № 6911, № 6910, № 6912, від 20.08.2015 № 6838, від 04.08.2015 № 6757, № 6758, від 27.07.2015 № 6698 (а.с. 62-69, т. 2).
Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та ТОВ «Компанія «Нікос» укладені договори: про інформаційно-консультаційні послуги юридичного характеру від 03.08.2015 р. № 245; про надання інформаційно-консультаційних послуг від 03.08.2015 р. № 246; про надання інформаційно-консультаційних послуг по фінансово-нормативному забезпеченню господарської діяльності підприємства від 03.08.2015 р. № 247; про надання інформаційно-консультаційних послуг від 03.08.2015 р. № 248 (а.с. 187-201, т 1).
На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані копії: звітів про надання інформаційно-консультаційних послуг (а.с. 243-261, т. 1; а.с. 1-18, т. 2); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2015 № 25, № 22, № 23, № 24 (а.с. 45-48, т. 2); платіжних доручень від 17.11.2015 № 7251, від 23.12.2015 № 16, № 15, № 17 (а.с. 70-74, т. 2).
Суди досліджуючи питання пов'язаності з господарською діяльністю наданих консультаційних та юридичних послуг, встановили, що TOB «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» є виробником електричної та теплової енергії в Сумській області, яку підприємство позивача продає виключно ДП «Енергоринок». При цьому, позивач зазначив, що заборгованість за продану енергію складає 72 млн. грн. Також позивач зазначив, що внаслідок росту, тарифів збільшилось навантаження на споживачів послуг, що призвело до росту заборгованості за надані послуги.
Метою укладення договорів про надання інформаційного-консультаційних послуг та надання юридичних послуг слугувала необхідність погашення заборгованості та необхідність належного виконання підприємством позивача зобов'язань, що встановлені договором оренди цілісного майнового комплексу - Шосткинська ТЕЦ та договорами купівлі-продажу природного газу.
Як зазначив позивач, завдяки наданим послугам, заборгованість перед підприємством тільки за теплопостачання з червня місяця 2015 року по жовтень 2015 року скоротилась на 2,5 млн. грн., що дало змогу розпочати опалювальний сезон 2015-2016 вчасно та якісно. Укладання договорів про надання юридичних послуг було необхідним у зв'язку з тим, що штат працівників юридичного відділу який є на підприємстві займається виключно підготовкою судових наказів по стягненню заборгованості за надані послуги та представництвом по цій категорії справ в суді. В свою чергу, розширення більшого кола обов'язків працівників юридичного відділу потребує пошуку більш кваліфікованих юристів, що і стало підставою для укладення таких договорів.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо підтвердження реального характеру правочинів щодо придбання ТМЦ та не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволених позовних вимог щодо донарахування грошових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Траф Альянс» (щодо надання юридичних та консультаційних послуг) та ТОВ «Компанія «Нікос», виходячи з такого.
Суди попередніх інстанцій, вказуючи про наявність наданих позивачем документів на підтвердження реальності господарських операцій, не спростували доводи податкового органу щодо недоведеності позивачем факту пов'язаності отриманих послуг з господарською діяльністю позивача. Так, суди прийняли пояснення позивача щодо доцільності наданих послуг та недостатності працівників в штаті позивача для здійснення вказаного об'єму робіт. Разом з тим, з рішень судів не вбачається дослідження доказів на підтвердження вказаних обставин. Не надано оцінки і доводам податкового органу щодо видів діяльності контрагентів позивача. Так, за твердженням відповідача, ТОВ «Траф Альянс» не є ні юридичною, ні аудиторською фірмою, відтак не спеціалізується на наданні юридичних послуг та розробці інвестиційних програм. В наданих позивачем документах окрім зазначення «Інформаційно-консультаційні послуги» не вказано жодної інформації.
Колегія суддів зазначає, що консультаційні та юридичні послуги є специфічним видом послуг, які не є фізично осяжними та є наслідком інтелектуальної діяльності. А відтак для підтвердження реальності надання вказаного виду послуг недостатньо лише самого зазначення в актах виконаних робіт виду послуги.
Заслуговують на увагу і доводи податкового органу щодо того, що звіти, складені різними юридичними особами за формою і змістом є ідентичними та доводи щодо аналогічності розробленої інвестиційної програми інвестиційній програмі за попередній рік.
Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит.
У представлених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) міститься лише найменування наданої послуги, з них неможливо встановити обсяг проведених робіт, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали, а також ідентифікувати участь контрагента у виконанні робіт/наданні послуг. Вказані акти не розкривають спектр наданих послуг (які дії включали в себе послуги), як і не визначають відповідальних осіб щодо їх надання та отримання (звіти про надання інформаційно-консультативних послуг не підписані).
З акту перевірки встановлено, що сума донарахувань за господарськими операціями з ТОВ «Траф Альянс» та ТОВ «Компанія «Нікос» складає 216 666,7 грн та 200 000 грн відповідно.
Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в цій частині. В іншій частині доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті рішень судами було порушено норми матеріального чи процесуального права.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від від 16.05.2016 № 0000141400 на 416 666,7 грн - в частині основного платежу та 208 333, 35 грн штрафних санкцій.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко