05 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3031/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
розглядаючи матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 (колегія суддів Хрипун О. О., Дикунська С. Я., Чорногуз М. Г.) і рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 (суддя Котков О. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз" до відповідачів: 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський машинобудівний завод" про визнання протиправними та скасування електронних торгів, визнання недійсним договору
17.06.2021 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2021 справу передано раніше визначеному складу суддів: Краснову Є. В. - головуючому, Мачульському Г. М., Уркевичу В. Ю.
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз" подало до суду заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", які приймаються до уваги в частині доводів про недотримання скаржником вимог щодо подання доказів отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та відсутності підстав касаційного оскарження.
В іншій частині доводів Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Білоцерківмаз" суд зауважує, що вони зводяться до передчасного надання правової оцінки підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, проте, такі доводи мають перевірятися судом під час касаційного перегляду судового рішення по суті.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до статті 288 ГПК України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Відповідно до пункту 7 частини першої, пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується та до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду ухвалена 18.05.2021, тому останній день строку, встановленого для її оскарженняв касаційному порядку, припадав на 07.06.2021.
Касаційну скаргу подано 17.06.2021, тобто скаржником пропущений строк, встановлений статтею 288 ГПК України, для її подання.
При цьому у касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначено, що повний текст оскаржуваної постанови скаржник отримав 28.05.2021.
Суд вважає наведені підстави пропуску неповажними, оскільки до матеріалів касаційної скарги не надано доказів отримання оскаржуваної постанови.
Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням зазначеного для встановлення факту, чи була касаційна скарга подана в межах строку, скаржнику потрібно надати належні докази отримання оскаржуваної постанови (копія конверту суду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, тощо).
Касаційна скарга також не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Звідси скаржник має вказати яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, у чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права, і який саме з чотирьох наведених випадків, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, наявний щодо цієї норми права в даному випадку.
До того ж при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 4.6. постанови Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №904/3807/19).
Абзацом 1 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Скаржник у касаційній скарзі хоча і зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, наводить постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, проте не вказує підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.
Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді не зазначення передбачених вищенаведеними вимогами ГПК підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.
Згідно з частиною дургою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Крім того, у касаційній скарзі викладено клопотання про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021. Однак враховуючи те, що касаційну скаргу скаржника залишено без руху, тобто питання про відкриття касаційного провадження наразі позитивно не вирішено, у суду відсутні підстави для розгляду на цей час клопотання про зупинення дії цих судових рішень.
Керуючись статтями 169, 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без руху до 05.08.2021.
2. Встановити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
4. У разі усунення недоліків, документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя В. Ю. Уркевич