05 липня 2021 року
м. Київ
Справа №923/1109/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра
на рішення Господарського суду Херсонської області
у складі судді Пригуза П.Д.
від 16.02.2021
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Богатир К.В., Будішевська Л.О., Філінюк І.Г.
від 13.05.2021
за позовом Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок"
про стягнення 346 889,23 грн,
02 червня 2021 року Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021, відмовлено у задоволенні позову.
Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у сумі 2270,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 346 889,23 грн боргу за договором про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням (перекиданням) та забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур, від 20.04.2018 №72106/1/02-11/169 та за договором про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням (перекиданням) та забором води із використанням водозабірних споруд для поливу сільськогосподарських культур від, 10.04.2019 №72106/1/03-11/191. Зазначена сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року (1 135 000,00 грн).
У касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Проте Скаржник не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Водночас обставин, з яких би вбачалось необхідність перегляду даної справи, у касаційній скарзі ненаведені з огляду на вищенаведені мотиви.
Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності), Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №923/1109/20 за касаційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №923/1109/20 за касаційною скаргою Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021.
2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.
3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
Н. Губенко