29 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/16312/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н. М.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Матвіюка М.А.,
відповідача - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 (головуючий - Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 (суддя Чебикіна С.О.)
у справі №910/16312/19
за позовом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління (Міністерство оборони України - правонаступник)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Актів"
про стягнення 3486613,04 грн,
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.06.2021 №29.3-02/1610 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв'язку з запланованою відпусткою судді Кролевець О.А. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/16312/19, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1.Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Актів" (далі - ТОВ "Проект-Актів") 3486613,04 грн вартості завищених об'ємів робіт та вартості матеріальних ресурсів за договорами підряду з будівництва казарм поліпшеного планування у місті Маріуполь Донецької області №130/2018/130 від 07.06.2018, №131/2018/131 від 07.06.2018, №132/2018/132 від 07.06.2018, №133/2018/133 від 07.06.2018 на підставі статей 525, 526, 857 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). 03.12.2019 позивачем надано до Господарського суду міста Києва позовну заяву (уточнення) про стягнення вартості завищених об'ємів робіт та вартості матеріальних ресурсів за договором підряду, в якій він просив суд стягнути з відповідача 10538841,74 грн вартості завищених об'ємів робіт та вартості матеріальних ресурсів за вищевказаними договорами підряду, яка прийнята судом до розгляду.
1.2.Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення ревізії Східним офісом Держаудитслужби було встановлено виконання генпідрядником меншого об'єму робіт від зазначеного у актах приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2), складених за договорами підряду з будівництва казарм поліпшеного планування у місті Маріуполь Донецької області №130/2018/130 від 07.06.2018, №131/2018/131 від 07.06.2018, №132/2018/132 від 07.06.2018, №133/2018/133 від 07.06.2018, а також встановлено, що передані матеріально-технічні ресурси не були вкладені в роботу (змонтовані) та на будівельному майданчику відсутні.
1.3.Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що підрядні роботи були виконані у повній відповідності до умов і обсягів вказаних договорів та були прийняті замовником на підставі відповідних актів виконаних робіт без заявлення будь-яких претензій. Крім того відповідач вказує, що акти, якими зафіксовані результати контрольних обмірів фактично виконаних за договорами обсягів робіт, є неналежними доказами на підтвердження вимог позивача, оскільки укладення такого документу не передбачено договорами сторін.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.07.06.2018 між Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - замовник) та ТОВ "Проект-Актів" (далі - генпідрядник) укладено договір підряду №130/2018/130, відповідно до умов якого (п.1.1 договору) замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт із будівництва об'єкта: "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування №1, 56 омпр, ОК "Південь", м.Маріуполь, Донецька обл., військове містечко №46" (код 05210000-2 "Будівництво будівель" відповідно до ДК 021:2015) (далі - об'єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України (т.1, а.с.18-24).
2.2.07.06.2018 між Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - замовник) та ТОВ "Проект-Актів" (далі - генпідрядник) укладено договір підряду №131/2018/131, відповідно до умов якого (п.1.1 договору) замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт із будівництва об'єкта: "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування №2, 56 омпр, ОК "Південь", м.Маріуполь, Донецька обл., військове містечко №46" (код 05210000-2 "Будівництво будівель" відповідно до ДК 021:2015) (далі - об'єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України (т.1, а.с.92-98).
2.3.07.06.2018 між Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - замовник) та ТОВ "Проект-Актів" (далі - генпідрядник) укладено договір підряду №132/2018/132, відповідно до умов якого (п.1.1 договору) замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт із будівництва об'єкта: "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування №3, 56 омпр, ОК "Південь", м.Маріуполь, Донецька обл., військове містечко №46" (код 05210000-2 "Будівництво будівель" відповідно до ДК 021:2015) (далі - обєкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України (т.1, а.с.170-176).
2.4.07.06.2018 між Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - замовник) та ТОВ "Проект-Актів" (далі - генпідрядник) укладено договір підряду №133/2018/133, відповідно до умов якого (п.1.1 договору) замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт із будівництва об'єкта: "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування №4, 56 омпр, ОК "Південь", м.Маріуполь, Донецька обл., військове містечко №46" (код 05210000-2 "Будівництво будівель" відповідно до ДК 021:2015) (далі - об'єкт), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України (т.1, а.с.246-253).
2.5.Пунктом 4.1 договорів №130/2018/130, №131/2018/131, №132/2018/132, №133/2018/133 встановлений порядок здійснення оплати за виконані роботи. Розрахунки за виконані роботи по об'єкту проводяться на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" за формою КБ-2в та "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" за формою КБ-3. У разі виявлення у розрахунках за виконані роботи (форма КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат"), які були оплачені за попередні періоди, безперечних помилок та порушень норм визначення вартості будівництва, загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню замовником, про що генпідрядник повідомляється письмово.
2.6.На виконання умов вищевказаних договорів сторонами укладено акти приймання передачі від 18.12.2018 року №№5, 6, 7, 8 до монтажу, акти приймання виконаних робіт КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 на вказані в них суми (т.1, а.с.27, 28-31, 40, 41-43, 50, 51-60, 69, 70-72, 77, 78-80, 87, 88-99, 116, 117-125, 140, 141-143, 153, 154-157, 166, 167-169, 176, 177-187, 197, 198-200, 206, 207-209, 216, 217-229, 243, 244-250, 265, 266-268, 278, 279-282, 291, 292-295, т.3, а.с.3, 4-10, 18, 19-21, 26, 27-29, 36, 37-49, 64, 65-73, 98, 99-101, 113, 114-117, 125, 126-129, 135, 136-144, 153, 154-156, 161, 162-164, 168, 169-171,177, 178-190, 206, 207-215).
2.7.Вищевказані акти підписано та скріплено печатками сторін, що свідчить про те, що позивачем прийнято роботи без будь-яких зауважень з його боку.
2.8.Позивачем здійснено оплату на вказані в актах суми, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими позивачем до позовної заяви (т.2, а.с.25-26, 38-39, 48-49, 57-68, 75-76, 85-86, 114-115, 138-139, 191-192, 164-167, 174-175, 195-196, 204-205, 214-215, 241-242, 263-264, 276-277, 289-290, т.3, а.с.1-2, 16-17, 24-25, 34-35, 62-63, 96-97, 111-112, 123-124, 133-134, 151-152, 159-160, 166-167, 175-176, 204-205).
2.9.Східним офісом Держаудитслужби за період з квітня 2019 року по серпень 2019 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 і складено акти ревізії, в яких встановлено "завищення вартості робіт за договорами підряду з будівництва казарм поліпшеного планування у місті Маріуполь Донецької області №130/2018/130 від 07.06.2018, №131/2018/131 від 07.06.2018, №132/2018/132 від 07.06.2018, №133/2018/133 від 07.06.2018 на загальну суму 3486613,04 грн" (т.3, а.с.249-261).
2.10.Вказані акти складені на підставі наказу начальника Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 22.07.2019 №52 "Про проведення контрольних обмірів на об'єктах будівництва, реконструкції та капітального ремонту у зв'язку з проведенням ревізії окремих питань господарської діяльності" та від 05.08.2019 №57 з урахуванням наказу (т.2, а.с.23,24)
2.11.Позивач звернувся до відповідача із претензією від 11.09.2019 №516/ю/3893, у якій вимагав до 14.09.2019 надати підтверджуючі документи про усунення недоліків або в термін до 14.09.2019 відшкодувати 3486613,04 грн вартості завищених обсягів виконаних робіт за договорами відповідно до проведеної ревізії (т.3, а.с.244-247, 248).
2.12.16.11.2019 позивачем направлено відповідачу вимогу №516/ю/5011 від 13.11.2019, в якій він вимагав в термін до 22.11.2019 відшкодувати вартість переданих за актами приймання-передачі до монтажу від 18.12.2018 №№5, 6, 7, 8 матеріально-технічних ресурсів на загальну суму 7052228,70 грн, які не були вкладені в роботу (змонтовані) та на будівельному майданчику відсутні (т.4, а.с.17-18).
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 28.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, у справі №910/16312/19 в позові відмовив.
3.2.Судові рішення мотивовані тим, що виконані відповідачем підрядні роботи, обумовлені договорами підряду, позивач оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень, а, відповідно, позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю (обсягом). Також суди вказали, що акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договорами підряду. Натомість таким доказом може бути висновок експерта, який до матеріалів справи не додано. З урахуванням викладеного суди дійшли висновків, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовної вимоги про стягнення з відповідача вартості прийнятих за актами приймання-передачі до монтажу матеріально-технічних ресурсів.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування, доводи інших учасників справи
4.1. Міністерство оборони України (правонаступник Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/16312/19 та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління і стягнути з ТОВ "Проект-Актив" на користь Міністерства оборони України збитки в сумі 10538841,74 грн
4.2.Підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме те, що судами попередніх інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.08.2019 у справі №916/477/18 щодо застосування статей 11, 525, 526, 629, 883 ЦК України.
4.3.Відповідач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
5.2.Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.3.Отже, відповідно до положень наведених норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.4.Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
5.5.Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об'єкт (предмет).
5.6.Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі №923/682/16.
5.7.Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
5.8.Відносно доводів скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.08.2019 у справі №916/477/18, щодо застосування статей 11, 525, 526, 629, 883 ЦК України, колегія суддів зазначає таке.
5.9.У справі №916/477/18 Верховний Суд, погодився з висновком апеляційного господарського суду про часткове задоволення позову Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж 31" про стягнення безпідставно завищених обсягів виконаних робіт за договором генерального підряду, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), завданих державі в особі позивача-2. Суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновком апеляційного господарського суду, виходив із встановлених судами обставин справи, відповідно до яких: (1) пунктом 17.7 договору генерального підряду на капітальний ремонт будівлі передбачено, що якщо між замовником і підрядником виникли суперечності відносно усунення недоліків (дефектів) або їхніх причин, за вимогою будь-якої зі сторін може бути проведено незалежну експертизу; (2) відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи у справі у результаті проведеного візуально-інструментального обстеження, виконаних обмірів та розрахунків, експерт встановив, що обсяги та вартість фактично виконаних робіт на об'єкті будівлі частково не відповідають обсягам робіт, зазначеним в акті приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в. Висновок, якого дійшов Верховний Суд полягає у тому, що враховуючи наявний у справі висновок судово-будівельної експертизи, яким встановлено, що роботи, вартість яких позивач-2 просить стягнути з відповідача, виконані відповідачем неналежним чином та не у повній відповідності з умовами договору, наявні підстави для відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання та покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі встановленому експертизой.
5.10.Поряд з цим, у справі №910/16312/19 судові рішення мотивовані тим, що виконані відповідачем підрядні роботи обумовлені договорами підряду позивач оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін, без будь-яких зауважень і застережень, а, відповідно, позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю (обсягом). Також суди вказали, що акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договорами підряду. Натомість таким доказом може бути висновок експерта, який до матеріалів справи не додано. Також, за оцінкою судів, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовної вимоги про стягнення з відповідача вартості прийнятих за актами приймання-передачі до монтажу матеріально-технічних ресурсів.
5.11.Отже, у справі №916/477/18 висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, з яким погодився Верховний Суд, був обумовлений наявністю висновку судово-будівельної експертизи, який підтверджував обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором генерального підряду відповідно до домовленості сторін, унормованої у пункті 17.7 договору генерального підряду на капітальний ремонт будівлі, тоді як у справі №910/16312/19 суди також зазначили, що достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду міг би бути висновок експерта, втім такий висновок до матеріалів справи не було додано. Тобто у вказаних справах висновки судів обумовлені різними доказами, якими сторони підтверджували свої вимоги та, відповідно, посиланням на різні фактичні обставини справи, які були встановлені судами та виходячи з яких були прийняті судові рішення, що виключає висновок про подібність правовідносин у справі №916/477/18 та у справі №910/16312/19.
5.12.Звідси висновок, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
5.13.Будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі.
5.14.При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
5.15.Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
5.16.У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
5.17.До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
5.18.Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
5.19.Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
5.20.Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
5.21.При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
5.22.Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п. 24, Series A №32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
5.23.У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с. 15, п. 31).
5.24.Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18).
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1.Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК України).
6.2.Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №910/16312/19 за касаційною скаргою Міністерства оборони України.
7. Судові витрати
7.1. У зв'язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в цій справі з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/16312/19 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя С.В. Бакуліна
Судді О.М. Баранець
Н.М. Губенко