05 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 603/743/20 пров. № А/857/5059/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Монастирського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2021 року (головуючий суддя Гудкова Ю.Г., м.Монастирська) у справі № 603/743/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
04.12.2020 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №266740 від 19.10.2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Позов обґрунтовує тим, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню з тих підстав, що він не був водієм у розумінні п.1.10 Правил дорожнього руху, працівники поліції не зупиняли його за порушення правил дорожнього руху, за кермом транспортного засобу знаходилася інша особа, крім того, автомобіль не заводився і перебував у нерухомому стані. Викладені у постанові обставини вчинення адміністративного правопорушення суперечать фактичним обставинам, будь-які докази його винуватості відсутні. Окрім того, у постанові немає посилання на технічний засіб, яким здійснювалась фото- та відеофіксація, а тому просить скасувати спірну постанову.
Рішенням Монастирського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2021 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №266740 від 19.10.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 425 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрито.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що о 20:35 год надійшло повідомлення від громадських діячів про те, що вони виявили факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого викликали працівників поліції для фіксації правопорушення. Окрім порушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, працівниками поліції виявлено факт керування позивачем автомобілем марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія, реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушено вимоги п.п. 2.1 (а, б) Правил дорожнього руху. Відповідно працівником поліції винесено постанову серії БАБ №266740 від 19.10.2020 року за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на позивача штраф у розмірі 425 грн. Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, підтверджується відеофіксацією. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу.
Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
19.10.2020 року інспектором поліції Болюхом Н.І. винесено постанову серії БАБ №266740 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 19.10.2020 року о 20 год 35 хв у смт. Коропець по вул. І.Франка Монастириського району Тернопільської області керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційних документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2, 3 статті 122, статті 126 КУпАП, розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП України керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження порушення позивачем підпункту «а» та «б» пункту 2.1 ПДР відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, надав відеозапис з нагрудної камери поліцейського, однак вказаний відеозапис не відображає обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом без наявного при собі посвідчення водія чи реєстраційного документу на транспортний засіб.
Враховуючи те, що наданий відповідачем доказ вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП не підтверджує факту вчинення позивачем зазначеного правопорушення, і інших доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідач не надав, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що відповідач притягнув позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за відсутності доказів вчинення ним відповідного правопорушення.
Крім того, в постанові від 17 березня 2020 року у справі № 482/83/17 Верховний Суд висловив правову позицію про те, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Оскільки, суд апеляційної інстанції не здобув доказів того, що відбулась така подія, як вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, то постанова серії БАБ № 266740 від 13.10.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.243, ч.3 ст. 268, 272,286,310, 313, 315, 316, 321, 322,325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Монастирського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2021 року у справі № 603/743/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний