30 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11843/20 пров. № А/857/7336/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 380/11843/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Грень Н. М.,
час ухвалення рішення - 17.02.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначена,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив визнати протиправною дію відповідача щодо відмови у наданні затребуваної інформації та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати інформацію, запитувану адвокатським запитом від 12 листопада 2020 року, зокрема, чи є в ГУ ПФУ у Львівській області інформація щодо пенсійної справи на ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 - 13 березня 2000 року). Вказати в якій установі, за якою адресою знаходиться пенсійна справа на дану особу. Вказати зміст цієї справи, які саме документи містяться у справі та загальну кількість аркушів справи. Дозволити ознайомитися з документами, які містяться в пенсійній справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійоного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні затребуваної інформації. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати ОСОБА_1 інформацію запитувану адвокатським запитом від 12 листопада 2020 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що в пенсійній справі міститься конфіденційна інформація, а тому відповідачу необхідно було надати витяг або копію документу, видаливши з нього конфіденційну інформацію, оскільки вся пенсійна справа стосується персональних даних фізичної особи (померлої), відповідно і є конфіденційною інформацією та згідно з Законом України «Про захист персональних даних» містить персональні дані. Тому у відповідача відсутні законні підстави здійснювати певні витяги чи видавати з документів конфіденційну інформацію. Крім того, звертає увагу на те, що замовником у договорі про надання правової допомоги не надано згоди адвокату на зібрання конфіденційної інформації про фізичну особу, яка є померлою. З урахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив усі обставини справи та прийняв законне та обгрунтоване рішення. При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у наданні затребуваної інформації. З урахуванням наведеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача (апелянта) - Сільченко О. О. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без його участі, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у його відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює свою діяльність, як адвокат, на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1027 від 20 жовтня 2004 року індивідуально.
В інтересах клієнта 12 листопада 2020 року позивачем було подано до Головного правління Пенсійного фонду України у Львівській області на ім'я начальника ОСОБА_3 адвокатський запит з проханням надати письмову інформацію, зокрема, чи є в ГУ ПФУ у Львівській області інформація щодо пенсійної справи на ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 -13 березня 2000 року). У запиті позивач просив вказати, в якій установі та за якою адресою знаходиться вказана пенсійна справа. Позивач просив вказати зміст цієї справи, які саме документи знаходяться у справі та загальну кількість аркушів справи. Також позивач просив дозволити ознайомитися з документами, які містяться в пенсійній справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До вказаного адвокатського запиту згідно з вимогами ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було долучено посвідчені належним чином копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та оригінал Ордеру на надання правової допомоги. Також, позивачем було долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 для підтвердження родинних відносин, та копію лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2
18 листопада 2020 року позивач отримав відповідь на запит, зі змісту якої вбачається, що затребувана інформація є конфіденційною і може бути надала лише у судовому порядку.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у наданні затребуваної інформації, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні затребуваної інформації. Зазначив, що згідно з ч.7 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Крім того, суд вказав, що, оскільки ОСОБА_5 померла, а тому, враховуючи положення Закону «Про захист персональних даних» і Цивільного кодексу, інформація про померлу особу не є її персональними даними.
Даючи правову оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вказує на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05 липня 2012 року під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, незаборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача в порядку Закону №5076-VI з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію чи є в ГУ ПФУ у Львівській області інформація щодо пенсійної справи на ОСОБА_2 (16 жовтня 1923 року -13 березня 2000 року). Також просив вказати, в якій установі та за якою адресою знаходиться вказана пенсійна справа. Просив вказати зміст цієї справи, які саме документи знаходяться у справі та загальну кількість аркушів справи. Також просив дозволити ознайомитися з документами, які містяться в пенсійній справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До вказаного запиту позивачем додано засвідчену копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1027 від 20 жовтня 2004 року, засвідчену копію ордеру (серія ВС №1045224від 12 листопада 2020 року).
Колегія суддів зазначає, що Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, регулюється Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з ч.1 статті 24 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Ч.2 ст.24 Закону № 5076-VI передбачає, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Таким чином, з системного аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому направлено належним чином оформлений адвокатський запит, зобов'язаний надати запитувану інформацію та копії документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Відповідно до статті 6 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Згідно з ч.2 статті 21 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.
Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до статей 32, 34 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно з офіційним тлумаченням положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, згідно з положеннями частини сьомої статті 6 Закону № 2939-VI обмеженню в доступі підлягає певна інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Статтею 6 Закону України «Про захист персональних даних» встановлені загальні вимоги до обробки персональних даних. Під обробкою, серед іншого, варто розуміти як збирання, так і поширення (розповсюдження, передачу) персональних даних (стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних»).
Так, зокрема, ч.5 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачає, що обробка персональних даних повинна здійснюватися для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Схожі положення містяться у статті 14 Закону України «Про захист персональних даних», якою передбачено поширення відомостей про фізичну особу лише за її згодою або уповноваженої нею особи, крім випадків, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Порядок доступу до персональних даних особи регулюється ч.3 статті 16 Закону України «Про захист персональних даних», в якій зазначено, що доступ до персональних даних надається у відповідь на запит суб'єкта відносин, пов'язаних з персональними даними, яким відповідно до положень згаданого Закону може бути будь- яка третя особа.
Як встановлено судом вище, позивач звернувся до відповідача в порядку Закону №5076-VI з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію чи є в ГУ ПФУ у Львівській області інформація щодо пенсійної справи на ОСОБА_2 (16 жовтня 1923 року -13 березня 2000 року). Також просив вказати, в якій установі та за якою адресою знаходиться вказана пенсійна справа. Просив вказати зміст цієї справи, які саме документи знаходяться у справі та загальну кількість аркушів справи. Також просив дозволити ознайомитися з документами, які містяться в пенсійній справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До вказаного запиту позивачем додано засвідчену копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1027 від 20 жовтня 2004 року, засвідчену копію ордеру (серія ВС №1045224від 12 листопада 2020 року).
Згідно із ст.7 Закону України «Про поховання та похоронну справу» держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання такої інформації здійснюється відповідно до Закону України «Про інформацію».
При цьому, колегія суддів зазначає, що норми Закону України «Про інформацію», як і норми Цивільного кодексу України, не містять заборон стосовно надання інформації про померлу особу її родичам.
Таким чином, з метою реалізації своїх прав і законних інтересів, родичі померлої особи мають право отримати інформацію про померлого у разі надання документів, які підтверджують їх родинні відносини з померлою особою (копії свідоцтва про народження, шлюб, смерть тощо).
Як вбачається із матеріалів справи, до адвокатського запиту було долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , яке підтверджує родинні відносини з ОСОБА_2 та копію лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .
Отже, позивачем було дотримано вказані вище вимоги законодавчих актів та підтверджено, що особа, інформація щодо якої затребувалася померла, а також підтверджено родинні зв'язки з останньою.
Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, згідно з ч.7 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Враховуючи усе наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що посадові особи ГУ ПФУ у Львівській області протиправно відмовили у наданні можливості ознайомитися з пенсійною справою у зв'язку з наявністю в ній конфіденційної інформації, в такому випадку необхідно було виключити конфіденційну інформацію (надати витяг, або надати для ознайомлення копію документу, видаливши з нього конфіденційну інформацію).
Щодо доводів апелянта про те, що замовником у договорі про надання правової допомоги не надано згоди адвокату на зібрання конфіденційної інформації про фізичну особу, яка є померлою, то такі колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги із замовником - ОСОБА_4 , адвокат наділяється правом підписувати всі процесуальні та інші документи, заяви, скарги, клопотання, апеляційні скарги та звернення, витребовувати документи та інші докази.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійоного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні затребуваної інформації згідно з запитом від 12 листопада 2020 року та, відповідно, правильно зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати позивачу інформацію запитувану адвокатським запитом від 12 листопада 2020 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 380/11843/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 05 липня 2021 року.