05 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5195/20 пров. № А/857/7434/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Святецького В.В., Гудима Л.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року з питань роз'яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Хома О.П.,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) звернулося до суду з заявою про роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №380/5195/20 за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до ГУ ПФУ у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року відмовлено у задоволенні зазначеної заяви.
Рішення мотивоване тим, що фактично заявник просить надати роз'яснення щодо способу виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №380/5195/20, що виходить за межі питань роз'яснення судового рішення, встановлених статтею 254 КАС України.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та ухвалити судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судовим рішенням від 06.08.2020 скасовано рішення Відділу з питань призначення пенсії Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Львівській області від 21.05.2020 №133950004814. Однак, не зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, в тому числі не зазначено дату, із якої слід призначити пенсію.
В зв'язку з відсутністю клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 26.02.2021 відповідач подав заяву про роз'яснення рішення суду від 06.08.2020, в якій просив суд роз'яснити яким чином Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повинно виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №380/5195/20.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Згідно резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №380/5195/20 частково задоволено позов ОСОБА_1 , а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Львівській області від 21.05.2020 №133950004814;
- зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2020 щодо призначення пенсії у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що при винесенні судового рішення у справі №380/5195/20 резолютивна та мотивувальна частини рішення між собою логічно узгоджуються і відповідають висновкам суду, зроблених на підставі матеріалів справи та вимог чинного пенсійного законодавства, що дає підстави стверджувати про те, що рішення від 06.08.2020 є зрозумілим і не потребує роз'яснень. Заявник фактично просить надати роз'яснення щодо способу виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №380/5195/20, що виходить за межі питань роз'яснення судового рішення, встановлених статтею 254 КАС України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахуванням наведеного, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зміст рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 зрозумілий та недвозначний, тому розширеного тлумачення шляхом роз'яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року з питань роз'яснення судового рішення у справі № 380/5195/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький