Справа № 240/5629/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М. С.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
01 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,
представника відповідача - Коршак Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управлінням ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області у якому просив:
- визнати протиправною документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 рік, результати якої оформлені актом від 14.12.2018 № 1476/06-30-13-05/ НОМЕР_1 ;
- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001281305 від 25.01.2019;
- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001291305 від 25.01.2019;
- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001301305 від 25.01.2019.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправними та скасування документальної позапланової невиїзної перевірки та податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, результати якої оформлені актом від 14.12.2018 № 1476/06-30-13-05/ НОМЕР_1 .
Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 25.01.2019 № 0001281305, № 0001291305 від 25.01.2019, № 0001301305 від 25.01.2019.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області понесені судові витрати у сумі 4009,85 грн.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на виконання вимог п.79.2 ст.79 ПК України позивачу 01.112018 року було направлено на податкову адресу: АДРЕСА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано копію наказу, проте вказаний лист було повернуто поштою 03.12.2019 у зв'язку з закінченням терміну зберігання, а тому відповідно до 42.2. ст.42 ПК України, позивач вважається належно повідомленим.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що ТОВ "Кредитні ініціативи" на підставі Договору факторингу від 28.11.2012, укладеного між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ ФК "Вектор Плюс", а також відповідно до Договору факторингу від 28.11.2012, укладеного між ТОВ ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", набуло всіх прав кредитора за Кредитним договором №0501/0408/78-058 від 09.04.2008, боржником за яким є ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 не задекларовано доходи у вигляді додаткового блага (анулювання (прощення) заборгованості по основній сумі боргу за кредитом отримані у 2015 році від ТОВ "Кредитні ініціативи" у гривневому еквіваленті на загальну суму 932 163,17 грн.
На запит ГУ ДФС у Житомирській області ТОВ “Кредитні ініціативи” листом від 09.09.2018 №190918/2 підтверджено анулювання (прощення) заборгованості та надано лист від 11.03.2015, який адресований ОСОБА_1 .
За змістом вказаного листа ОСОБА_1 повідомлено, що у відповідності до вимог Податкового Кодексу України, до складу його річного оподатковуваного доходу за 2015 рік входить вказаний прощений дохід, також вказано на обов'язок сплатити військового збору.
Головним управління ДФС України в Житомирській області на підставі вимог пп.19-1.1.2 п.19-1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.2, п 78.1, ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України винесено наказ № 2368 від 31.10.2018 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , з 05.12.2018 тривалістю 3 робочих днів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету.
Вказаний наказ було направлено адресу: АДРЕСА_2 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, 03.12.2019 зазначені документи були повернуті на адресу контролюючого органу, у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету у ході якої встановлено наступні порушення:
- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп."в" п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПКУ, а саме не подання річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, граничним терміном подання до 01.05.2016 включно;
- пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.165.1.55 п.165.1ст.165, п.167.1 ст.167 ПКУ, а саме заниження за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 186 260,26 грн.;
- пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.165.1.55 п.165.1 ст.165, пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3 п.16-1 Підрозділу 10 Розділу XX ПКУ, а саме заниження за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 13 973,32 грн.
За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом було винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 25.01.2019:
- 0001281305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі за основним платежем 186 260,26 грн. та штрафними санкціями 46 565, 07 грн.;
- 0001301305 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі за основним платежем 13 973, 32 грн. та штрафними санкціями 3 493,33 грн.;
- 0001291305, яким застосовано штрафні санкції у сумі 170 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.
Протиправність оскаржуваних рішень пов'язується позивачем із тією обставиною, що позивачу до початку невиїзної перевірки не було вручено наказ на її проведення, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем направлено наказ та повідомлення про перевірку на адресу, до якої позивач не має жодного відношення. Доказів звернення відповідача до відповідних органів про зареєстроване місце проживання позивача суду не надано.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39цього Кодексу.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із п.78.4. ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Вищенаведеній нормі кореспондують положенням пункту 79.2 ст.79 ПК України, за визначенням яких документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Разом з тим, згідно із абз.4 п.42.4 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Виконання умов вказаної вище норм надає право посадовим особам контролюючого органу розпочати проведення документальної перевірки.
Аналіз зазначеного вище дає підстави колегії суддів дійти висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.
Вказаний висновок наведений в постанові Верховного Суду від 821/543/16 від 06.02.2020.
Колегія суддів наголошує, що визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України спосіб вручення наказу та повідомлення щодо проведення контрольного заходу надає відповідачу можливість обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків - або засобами електронного зв'язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв'язку.
При цьому в разі обрання податковим органом останнього способу надіслання поштової кореспонденції та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа такий відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені вище положенн яподаткового законодавства не дають підстави вважати, що законодавець ототожнює такі поняття як «вручення» та «надіслання» наказу в розумінні належного повідомлення про проведення перевірки.
Суд звертає увагу на те, що невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Так, вимога, яку Податковий кодекс України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме: право бути присутнім під час проведення перевірок; право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки-документальну виїзну.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом при ухваленні постанов від 6 серпня 2019 року у справі №520/8681/18, №520/8681/18 від 06.08.2019, 200/14942/18 від 21.10.2020.
Відповідно до правової позиції Верховний Суд України, викладеного у постанові від 25 січня 2015 року у справі 21-425а14 з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказ № 2368 від 31.10.2018, повідомлення №969/06-3013-05 від 31.10.2018 направлено рекомендованим листом з повідомленням за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. Вказане відправлення повернуто на адресу відповідача без вручення адресату із відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".
Водночас, із копії паспорта позивача вбачається, що за період з 29.08.1998 по 01.08.2016 взагалі не був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , яка внесена до ІС "Податковий блок".
Згідно довідки ТОВ "Управляюча компанія "Полісся" від 06.03.2020 №680 з 01.08.2016 до 01.11.2019 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Отже, судом встановлено, що відповідачем направлено наказ та повідомлення про перевірку на адресу, до якої позивач не має жодного відношення. Доказів звернення відповідача до відповідних органів про зареєстроване місце проживання позивача суду не надано.
Тому з огляду на приписи статті 42 ПК України, відсутні підстави вважати, що такий наказ належним чином вручено, що з огляду на приписи п.79.2 ПК України свідчить про недотримання контролюючим органом умов для того, щоб розпочати проведення вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки.
Враховуючи викладене, у спірних відносинах саме на відповідача покладено обов'язок направити платнику податків запит у встановлений законом спосіб, та в разі невиконання платником цього запиту - призначити перевірку з дотриманням вимог, встановлених законом.
У свою чергу, позивач не вчинив жодних дій та не допустив бездіяльності, які б свідчили про несумлінність його поведінки як платника податків, а тому відсутні підстави стверджувати про невиконання ним свого обов'язку щодо отримання запиту поштою.
Слід відмітити, що норми ПК України, зокрема, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78., п.79.1, п.79.2 ст.79 ПК України, які регулюють порядок та підстави проведення документальних невиїзних перевірок, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.
Такі перевірки здійснюються без обов'язкової участі платника податків, у зв'язку з чим останній не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення.
Тому питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №820/19845/14.
Отже, ОСОБА_1 , у порушення вимог пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України, був позбавлений права бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення і документи з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених ПК України податків та зборів. При цьому колегія суддів зазначає, що встановлення цих обставин має вирішальне значення для встановлення наявності чи відсутності порушень, вчинених позивачем щодо провадження господарської діяльності без реєстрації фізичної особи-підприємця та незабезпечення ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управлінням ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 липня 2021 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.