Справа № 240/11539/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
01 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Григорук В.С.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Зотова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області (відділ контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи) про визнання протиправним та скасування висновку,
в листопаді 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області (відділ контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи), в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок інспектора відділу контролю обліку зброї сектору дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Можарівського В.Ю. від 30.05.2019 про анулювання виданих ОСОБА_1 :
- дозволу №3639, виданого 29.10.2015 УГБ УМВС України в Житомирській області, на право носіння і зберігання мисливської нарізної зброї марки "МКМ-072", кал.7,62 х 39, № НОМЕР_1 ;
- дозволу № НОМЕР_2 , виданого 16.03.2004 ДГБ МВС України, на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "Форт-12Р", кал.9 мм., № НОМЕР_3 ;
- дозволу № НОМЕР_4 , виданого 25.10.2006 УМВС України в Житомирській області, на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "ПСМР", кал. 9 мм., № НОМЕР_5 .
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 06.11.2020 року в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що станом на момент винесення оскаржуваного висновку (30.05.2019) позивач мав статус підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за номером №12019060090000659, тому спірний висновок інспектора відділу контролю обліку зброї сектору дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Можарівського В.Ю. від 30.05.2019 про анулювання виданих ОСОБА_1 дозволів від 16.03.2004 №925 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "Форт-12Р" № НОМЕР_3 , від 25.10.2006 №925-1 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "ПСМР" № НОМЕР_5 та від 29.10.2015 №3639 на право носіння та зберігання мисливської нарізної зброї марки "МКМ-072" № НОМЕР_1 прийнятий відповідачем за наявності передбачених Інструкцією № 622 правових підстав для прийняття такого рішення, а тому позов не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що 30 травня 2019 року інспектором відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи УПД ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Можарівським В.Ю. на підставі п. 4 та п. 5.1 наказу МВС №622 був складений висновок про анулювання вищезазначених дозволів від 29.10.2015 №3639, від 16.03.2004 №925 та від 25.10.2006 №925-1. Підставою для анулювання дозволів на право на носіння і зберігання мисливської нарізної зброї та пристроїв для відстрілу гумових куль стало повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 288 КК України, яке 22.01.2018 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018060090000124.
Вважає такий висновок протиправним, оскільки про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.288 Кримінального кодексу України та внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2018 за №12018060090000134 йому не повідомлялось.
Зазначає, що Новоград-Волинський міськрайонний суд надав відповідачу матеріали іншого кримінального провадження №12017060090000316 від 26.02.2017. Вважає, що Новоград-Волинський міськрайонний суд надав копії документів не учаснику судового провадження, не особі, яка хоч і не брала участі у кримінальному провадженні, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, а тому в силу ст. 74 КАС України надані відповідачем докази не повинні братися до уваги.
Також вважає, що оскаржуваний висновок про анулювання дозволів на право носіння та зберігання зброї, прийнятий на підставі старої редакції п.5.1. Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС № 622 від 21.08.1998. В свою чергу, п. 5.1. Інструкції в редакції Наказу МВС від 04.05.2018 №372, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного висновку, передбачала, що підставою для анулювання дозволу є надходження від уповноваженого органу до УП ЦОУП, УП ГУНП інформації про повідомлення особі про підозру або інформації про складання щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через не встановлення її місцезнаходження. Однак відповідачу інформація від уповноваженого органу про повідомлення ОСОБА_1 про підозру не надходила.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що працівниками УПД ГУНП в Житомирській області відповідно до інформаційних підсистем баз даних Національної поліції України виявлено інформацію про те що, 22.01.2018 відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018060090000134. Дане кримінальне провадження 25.01.2018 було об'єднане з кримінальним провадженням № 12018060090000073, яке в свою чергу 17.03.2018 об'єднане з кримінальним провадженням № 12017060090000316. В подальшому після проведення досудового розслідування 03.05.2019 громадянину ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України "Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації" (первинне провадження №12018060090000134).
23.05.2019 з кримінального провадження №12017060090000316 виділено в окреме провадження один епізод злочинної діяльності, а саме кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 388 КК України, за яким ОСОБА_1 було повідомлено про підозру (первинне провадження № 12018060090000134). Виділеному кримінальному провадженню присвоєно №12019060090000659. Зазначене кримінальне провадження 06.06.2019 було направлено до Новоград-Волинського міськрайонного суду з обвинувальним актом, а 15.11.2019 судом у зазначеному кримінальному провадженні обвинувальний акт було повернуто в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України. В подальшому, а саме 11.12.2019 кримінальне провадження повторно направлене для розгляду по суті до Новоград-Волинського міськрайонного суду з обвинувальним актом.
Вважає, що кримінальні провадження №12018060090000134 та №12019060090000659 фактично являються одним і тим самим підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.
Стосовно доводів апелянта щодо невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, в частині зазначення в оскаржуваному висновку не тієї статті Кримінального кодексу України, за якою позивачу повідомлено про підозру, суд першої інстанції погодився з тим, що допущена відповідачем технічна описка в документі, а саме помилково зазначено ст. 288, а не ст. 388 КК.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з дослідженої під час судового розгляду особової справи власника пристрою для відстрілу гумових куль №925 встановлено, що 16 березня 2004 року Департаментом громадської безпеки МВС України громадянину ОСОБА_1 16 березня 2009 року був виданий дозвіл №925 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "Форт-12Р" кал. 9 мм., № НОМЕР_3 .
25 жовтня 2006 року УМВС в Житомирській області був виданий позивачу дозвіл №925-1 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "ПСМР", кал. 9 мм., № НОМЕР_5 , що підтверджується матеріалами дослідженої судом особової справи власника пристрою для відстрілу гумових куль № НОМЕР_4 .
Крім того, з матеріалів особової справи власника мисливської нарізної зброї №3639 встановлено, що Управлінням громадської безпеки УМВС в Житомирській області 29 жовтня 2015 року було видано ОСОБА_1 дозвіл №3639 на право носіння та зберігання мисливської нарізної зброї марки "МКМ-072" кал. 7,62 х 39, № НОМЕР_1 .
30 травня 2019 року інспектором відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи УПД ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 на підставі п. 4 та п. 5.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, був складений висновок про анулювання виданих ОСОБА_1 дозволів від 16.03.2004 №925 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "Форт-12Р" № НОМЕР_3 , від 25.10.2006 №925-1 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "ПСМР" № НОМЕР_5 та від 29.10.2015 №3639 на право носіння та зберігання мисливської нарізної зброї марки "МКМ-072" № НОМЕР_1 (а.с.11-12). Вказаний висновок був погоджений начальником УПД ГУНП в Житомирській області підполковником поліції ОСОБА_3 , начальником ВКОЗ СДС УПД ГУНП в Житомирській області підполковником поліції ОСОБА_4 та 30.05.2019 затверджений заступником начальника ГУНП в Житомирській області полковником поліції ОСОБА_5 .
Зі змісту висновку судом встановлено, що підставою для анулювання виданих ОСОБА_1 дозволів стало встановлення в ході перевірки, що громадянину ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 288 Кримінального кодексу України, яке 22.01.2018 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018060090000134.
Правомірність зазначеного висновку від 30 травня 2019 року про анулювання ОСОБА_1 дозволів від 16.03.2004 №925 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "Форт-12Р" № НОМЕР_3 , від 25.10.2006 №925-1 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "ПСМР" № НОМЕР_5 та від 29.10.2015 №3639 на право носіння та зберігання мисливської нарізної зброї марки "МКМ-072" № НОМЕР_1 , стала підставою для звернення позивача з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, Законом України від 02.07.2015 № 580-VІІІ "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Приписами пункту 21 частини 1 статті 23 Закону № 580 передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону № 580 поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 31 Закону № 580 до превентивних заходів, які можуть бути застосовані поліцією належить, зокрема, перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ.
Пунктом 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 (далі - Положення №576) передбачено, що дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
До предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, серед іншого належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони (пункт 2 Положення № 576).
Відповідно до п. 3 та п. 4 Положення № 576 міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система.
Разом з тим, право на володіння вогнепальною зброєю посадовими особами та громадянами і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України.
Так, згідно з п. 9 Положення № 576 видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання вогнепальної зброї (нарізної воєнних зразків, несучасної стрілецької, спортивної, навчальної, охолощеної, мисливської нарізної і гладкоствольної), бойових припасів до неї, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, здійснюється у порядку, визначеному МВС.
З прийняттям Закону України від 02.07.2015 №580-VІІІ "Про Національну поліцію" повноваження з видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї покладено на органи Національної поліції, які до врегулювання на законодавчому рівні вказаних повноважень застосовують норми Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 21 серпня 1998 року № 622.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин умови та порядок видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, боєприпасів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи, правил поводження з ними та їх застосування врегульовані Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 (в редакції зі змінами, внесеними Наказом Міністерства внутрішніх справ №372 від 04.05.2018) (далі - Інструкція №622).
Згідно з п. 1.3 Інструкції № 622 основними завданнями органів поліції є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду (далі - пневматична зброя) і холодної зброї (арбалети, луки з зусиллям натягу тятиви більше ніж 20 кг, мисливські ножі тощо (далі - холодна зброя)), пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), та патрони до них, основних частин зброї бойових припасів до зброї і охолощеної зброї, вибухових матеріалів і речовин, попередження випадків їх втрати, крадіжок, використання не за призначенням та з протиправною метою.
Приписами пункту 7.7 глави 7 розділу I Інструкції №622 передбачено, що контроль за зберіганням вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв, що належать громадянам, здійснюється органами поліції відповідно до законодавства.
Відповідно до абз. 6 глави 4 розділу І Інструкції № 622, згідно з законодавством України органам поліції надано право анулювати дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв, видані громадянам, у випадках, передбачених пунктом 5.1 глави 5 цього розділу.
Згідно п. 12.19 глави 12 розділу І Інструкції № 622 у разі анулювання дозволу на зберігання та носіння вогнепальної зброї (разом із основними частинами зброї - за наявності), пневматичної та холодної, охолощеної зброї, пристроїв органом внутрішніх справ виноситься мотивований висновок про анулювання дозволу на їх зберігання, який затверджується начальником органу внутрішніх справ. У цьому висновку викладаються підстави прийняття такого рішення.
Тобто, законодавством надано відповідачу право на анулювання дозволу на зберігання та носіння зброї, про що відповідачем складається відповідний мотивований висновок. При цьому, суд наголошує, що для анулювання такого дозволу мають бути правові підстави.
Також, зі змісту абз. 6 глави 4 Інструкції № 622 видно, що підстави для анулювання виданих громадянам дозволів на придбання, зберігання та носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв, передбачені пунктом 5.1 глави 5 розділу І Інструкції № 622.
Зазначений в пункті 5.1 глави 5 розділу І Інструкції № 622 перелік підстав для не видачі дозволу на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, застосовується також як і перелік підстав для анулювання вказаних дозволів.
Приписами пункту 5.1 глави 5 розділу І Інструкції № 622 визначено, що органи поліції не мають права давати згоду керівникам підприємств, установ, організацій та суб'єктам господарювання на укладення трудових договорів на виконання таких робіт, а також видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі, зокрема, надходження від уповноваженого органу до УП ЦОУП, УП ГУНП інформації про повідомлення такій особі про підозру або інформації про складення щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через невстановлення її місцезнаходження;
Вказаний в пунктом 5.1 глави 5 розділу І Інструкції № 622 перелік підстав для анулювання виданих громадянам дозволів на придбання, зберігання та носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, підставою для анулювання ОСОБА_1 дозволів від 16.03.2004 №925 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "Форт-12Р" № НОМЕР_3 , від 25.10.2006 №925-1 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "ПСМР" № НОМЕР_5 та від 29.10.2015 №3639 на право носіння та зберігання мисливської нарізної зброї марки "МКМ-072" № НОМЕР_1 стало повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, зареєстрованого в ЄРДР 22.01.2018 за №12018060090000134.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо прийняття відповідачем оскаржуваного висновку від 30.05.2019 про анулювання ОСОБА_1 дозволів на право носіння та зберігання мисливської нарізної зброї та пристроїв для відстрілу гумових куль, колегія суддів зазначає наступнне.
Так, зі змісту абз. 6 глави 4 та п. 5.1 глави 5 розділу І Інструкції № 622 вбачається, що органам поліції надано право анулювати дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв, видані громадянам, зокрема, у разі надходження від уповноваженого органу до УП ЦОУП, УП ГУНП інформації про повідомлення такій особі про підозру або інформації про складення щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через невстановлення її місцезнаходження.
Отже, фактичною підставою для анулювання дозволу на придбання, зберігання та носіння зброї є повідомлення особі, якій надано такий дозвіл, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або надходження інформації про складення такого повідомлення про підозру.
Порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також надання відомостей з нього врегульований Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженим Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139 (яке було чинним на момент спірних правовідносин) (далі - Положення №139).
Зокрема, пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Положення №139 визначено, що формування Реєстру розпочинається з моменту внесення до нього Реєстратором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених у заяві чи повідомленні про його вчинення або виявлених ним самостійно з будь-якого джерела.
Згідно з пунктом 2 глави 2 розділу ІІ Положення №139 керівник прокуратури, органу досудового розслідування після перевірки внесених до Реєстру відомостей реєструє кримінальне провадження. У Реєстрі автоматично фіксується дата обліку інформації та присвоюється номер кримінального провадження. Факт реєстрації кримінального правопорушення (провадження) настає з моменту підтвердження керівником прокуратури або органу досудового розслідування таких відомостей.
З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 26.02.2017 в ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження №12017060090000316 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 388 КК України (а.с.71-72).
Разом з тим, із зазначеної в ЄРДР інформації про рух кримінального провадження, судом першої інстанції встановлено, що 22.01.2018 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження №12018060090000134 (а.с.75)
25.01.2018 вищезазначене кримінальне провадження №12018060090000134 було об'єднано з кримінальним провадженням №1201860090000073. Об'єднаному провадженню був присвоєний №1201860090000073, оскільки це провадження було зареєстровано раніше (а.с.75).
Встановлено, що 17.03.2018 кримінальне провадження №1201860090000073 було об'єднано з кримінальним провадженням №12017060090000316. Об'єднаному провадженню був присвоєний №12017060090000316, оскільки це провадження було зареєстровано раніше (а.с.73).
Відповідно до пункту 12 глави 2 розділу ІІ Положення №139 при виділенні з кримінального провадження матеріалів щодо окремої особи у випадку вчинення кримінального правопорушення групою осіб (усіма її членами) відомості про правопорушення у Реєстрі обліковуються у новоствореному кримінальному провадженні з присвоєнням нового номера. При цьому використовується реквізит “виділено”.
При цьому, 03 травня 2019 року ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12017060090000316 було вручено повідомлення про підозру від 24.08.2019 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України (а.с.156-160)
З наявного у матеріалах справи витягу встановлено, що 23.05.2019 Новоград-Волинським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з кримінального провадження №12017060090000316 були виділені матеріали досудового розслідування та на виконання вимог пункту 12 глави 2 розділу ІІ Положення №139 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване нове кримінальне провадження №12019060090000659 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України (а.с.66-67, 74).
Згідно інформації, зазначеної в ухвалі Новоргад-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03.01.2020 у справі №285/4536/19 видно, що підозрюваним, а в подальшому обвинуваченим у кримінальному провадженні №12019060090000659 був ОСОБА_1 .
Таким чином, станом на момент винесення оскаржуваного висновку (30.05.2019) позивач мав статус підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за номером №12019060090000659.
Водночас, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що кримінальне провадження №12019060090000659 первинно було зареєстроване в ЄРДР 22.01.2018 за номером 12018060090000134, однак у зв'язку з його об'єднанням з провадженням №12018060090000073 та подальшим об'єднанням з кримінальним провадженням №1201706090000316, а також у зв'язку з виділенням з кримінального провадження №12017060090000316 матеріалів досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, вказаному провадженню був присвоєнний номер №12019060090000659.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що зазначення відповідачем в оскаржуваному висновку первинного номеру кримінального провадження №12018060090000134, а не номеру, який був присвоєний після виділення з кримінального провадження №12017060090000316 матеріалів досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, не змінює суті та не впливає на підтверджений в ході судового розгляду факту повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що згідно з абзацом 6 пункту 5.1 глави 5 розділу І Інструкції № 622 є підставою для скасування дозволу на право носіння та зберігання зброї.
Доводи позивача про те, що, приймаючи оскаржуваний висновок, відповідач керувався абзацом 6 пункту 5.1 глави 5 розділу І Інструкції № 622 в редакції, яка не була чинною, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки абзац 6 пункт 5.1 глави 5 розділу І Інструкції №622 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ № 372 від 04.05.2018) та абзацу 6 пункт 5.1 глави 5 розділу І Інструкції №622 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ № 1463 від 14.11.2015), визначають одну і ту ж саму підставу для анулювання виданого дозволу на право носіння та зберігання зброї - повідомлення особі, якій виданий такий дозвіл, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, відмінність між зазначеними редакціями полягає лише в тому, що абзац 6 пункт 5.1 глави 5 розділу І Інструкції №622 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ № 372 від 04.05.2018) визначає джерело, з якого відповідним органам національної поліції стає відомо про повідомлення особі про підозру, а саме: шляхом надходження до УП ЦОУП, УП ГУНП відповідної інформації від уповноваженого органу.
При цьому, вищезазначена відмінність в редакціях абзацу 6 пункт 5.1 глави 5 розділу І Інструкції №622 щодо конкретизації джерела отримання інформації про повідомлення особі, якій виданий дозвіл на право носіння та зберігання зброї, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, не впливає на фактичну підставу для скасування такого дозволу, якою є сам факт повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи безспірно встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 03 травня 2019 року ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12017060090000316 було вручено повідомлення про підозру від 24.08.2019 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України (а.с.156-160).
Таким чином, в ході розгляду справи підтверджено, що оскаржуваний у даній справі висновок від 30.05.2019 про анулювання ОСОБА_1 дозволів від 16.03.2004 №925 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "Форт-12Р" № НОМЕР_3 , від 25.10.2006 №925-1 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "ПСМР" № НОМЕР_5 та від 29.10.2015 №3639 на право носіння та зберігання мисливської нарізної зброї марки "МКМ-072" № НОМЕР_1 прийнятий відповідачем за наявності передбачених Інструкцією № 622 правових підстав для прийняття такого рішення.
Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, такий спосіб отримання інформації про повідомлення власнику зброї про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, як її отримання шляхом обміну інформацією з електронних баз данних між структурними підрозділами органів поліції не суперечить нормам абзацу 6 пункт 5.1 глави 5 розділу І Інструкції №622, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
З приводу допущеної в оскаржуваному висновку описки щодо правової кваліфікації статті Кримінального кодексу України, по якій позивачу було повідомлено про підозру, суд зазначає, що вказана описка жодним чином не впливає та не спростовує наявність визначеної в абзаці 6 пункт 5.1 глави 5 розділу І Інструкції №622 підстави для прийняття такого висновку - факту повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття рішення, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект рішення робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність рішення, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.
Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18.
Крім того, аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод “оцінки справедливості процесу в цілому” не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі “Олссон проти Швеції” (Olsson v. Sweden).
При цьому, колегія суддів також приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи “Сутяжник проти РФ” (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності (“res judicata”) та недопустимим.
Доводи апеляційної скарги, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 , надане головою Новоград-Волинського міськрайонного суду є нечинним, колегія суддів вважає необґрунтованим оскільки кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 вже розглянуто судом і його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 388 КК України, а рішення суду набрало законної сили.
Також, доводи апелянта щодо начебто фальсифікування доказів, пов'язаних з повідомленням ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не спростовують висновки суду першої інстанції.
Суд враховує, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що спірний висновок інспектора відділу контролю обліку зброї сектору дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Можарівського В.Ю. від 30.05.2019 про анулювання виданих ОСОБА_1 дозволів від 16.03.2004 №925 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "Форт-12Р" № НОМЕР_3 , від 25.10.2006 №925-1 на право носіння та зберігання пристрою для відстрілу гумових куль марки "ПСМР" № НОМЕР_5 та від 29.10.2015 №3639 на право носіння та зберігання мисливської нарізної зброї марки "МКМ-072" № НОМЕР_1 прийнятий відповідачем за наявності передбачених Інструкцією № 622 правових підстав для прийняття такого рішення, а тому позов не підлягав задоволенню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 липня 2021 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.