П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/12338/20
Головуючий в І інстанції: Білостоцький О.В.
Дата та місце ухвалення рішення:
15.02.2021 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецька І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» про стягнення податкового боргу, -,
У листопаді 2020 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» про стягнення податкового боргу в сумі 301 697,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» має заборгованість зі сплати земельного податку з юридичних осіб та орендної плати за землю з юридичних осіб, що утворилась внаслідок несплати відповідачем суми узгоджених податкових зобов'язань, самостійно задекларованих ним в податкових деклараціях.
Позивач вказував на те, що у зв'язку із несплатою товариством узгоджених сум податкових зобов'язань, контролюючим органом було направлено на адресу товариства вимогу про сплату податкового боргу «Ю» № 15920-54 від 17.03.2019 року, однак, у визначені законодавством строки податковий борг підприємством погашений не був, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення боргу у примусовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року позов Головного управління ДПС в Одеській області задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати рішення суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що згідно п. 95.2 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надсилання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідач вказував на те, що з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу податковим органом на адресу ТОВ «Агротермінал» було направлено податкову вимогу форми «Ю» від 17.03.2019 року № 15920-54 на суму податкового боргу 301 697,95 грн., яка була отримана товариством 23.04.2019 року.
З огляду на дату отримання вимоги про сплату податкового боргу, відповідач вважає, що Головним управлінням ДПС в Одеській області пропущений встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду, оскільки позовну заяву подано лише 13.11.2020 року, тобто поза межами шестимісячного строку з моменту отримання відповідачем вимоги про сплату податкового боргу.
Апелянт вважає, що з огляду на вказані обставини суд першої інстанції мав залишити поданий позов без руху, однак цього не здійснив, чим порушив норми процесуального права.
Окрім цього апелянт вказував на те, що судом першої інстанції не перевірено правильність визначення податкових зобов'язань, не надано оцінку підставам їх виникнення та права на стягнення податкового боргу, що суперечить принципам змагальності та рівності учасників судового процесу.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції Головне управління ДПС посилалось на те, що за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 301 697,95 грн., яка утворилась в результаті самостійного декларування товариством з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних осіб згідно податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 13.04.2018 року № 13828 в сумі 300 137,15 грн. та від 13.04.2018 року № 13829 на суму 1560,80 грн.
У підтвердження вказаних доводів позивач надав відомості інтегрованої картки платника податків, розрахунок податкового боргу, довідку-розрахунок заборгованості до бюджету ТОВ «Агротермінал».
Позивач вказував на те, що станом на 04.11.2020 року платником податків - товариством з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» борг погашено не було.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності підстав для стягнення з ТОВ «Агротермінал» податкового боргу в сумі 301697,95 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями п. 54.1 п. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі не виконання платником податків обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.
Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Пунктом 59.4 ст. 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ПК України).
Відповідно до п.п.95.2, 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.
За приписами статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
В свою чергу, відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно п. 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
В даному випадку відповідачем самостійно у поданих деклараціях визначено суми податкових зобов'язань з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та з орендної плати за землю. Доказів сплати визначеної суми податкового зобов'язання у встановленому порядку до суду не надано.
У підтвердження виникнення у відповідача податкового боргу позивач надав подані товариством декларації, відомості інтегрованої картки платника податків.
Судом встановлено, що відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 ПК України, податковим органом було надіслано ТОВ «Агротермінал» податкову вимогу про сплату боргу, яка була отримана підприємством 23.04.2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином відповідач був належним чином повідомлений про наявність податкового боргу, однак його сплату у встановлений строк не здійснив.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно дотримання Головним управлінням ДПС в Одеській області визначених Податковим кодексом України умов, які передують зверненню контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу, та відповідно, про наявність підстав для задоволення поданого позову та стягнення з ТОВ «Агротермінал» податкового боргу.
Доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, визначеного ст. 122 КАС України, колегія суддів вважає необґрунтованими та не приймає до уваги, з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, можуть бути заявлені протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. У свою чергу пункт 102.4 статті 102 зазначеного Кодексу встановлює строки стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання. При цьому строк для стягнення податкового боргу починає свій перебіг з дня виникнення податкового боргу.
З огляду на вказане, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин правових наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст. 122 КАС України.
В свою чергу, колегія суддів також вважає безпідставними твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок не здійснення перевірки правильності визначення податкових зобов'язань, не надання оцінки підставам їх виникнення та права на стягнення податкового боргу.
Колегія суддів наголошує, що в даному випадку податковий борг виник внаслідок самостійного декларування товариством податкових зобов'язань з плати за землю, орендної плати за землю, а в силу положень п. 56.11 ст. 56 ПК України самостійно визначене платником податків грошове зобов'язання не підлягає оскарженню. При цьому, у підтвердження виникнення податкового боргу позивачем були надані відповідні декларації, подані товариством та відомості інтегрованої картки платника податків.
В межах спірних правовідносин суд повинен перевірити узгодженість податкового боргу та наявність підстав для його стягнення, що і було здійснено судом першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 05.07.2021 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька