24 червня 2021 р.Справа № 520/9133/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання - Сузанського О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Кухар М.Д., м. Харків) від 03.12.2020 (повний текст рішення складено 03.12.2020) по справі №520/9133/2020 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.-
Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платників податків - НОМЕР_1 , суму податкового боргу в загальному розмірі 58549,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату звернення до суду платник податків має податковий борг у загальному розмірі 58549,52 грн. У добровільному порядку відповідачем сума не сплачена.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 адміністративний позов задоволено.
Стягнуто до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платників податків - НОМЕР_1 , суму податкового боргу в загальному розмірі 58549,52 грн. (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень 52 копійки).
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що повідомлення-рішення від 14.06.2019 р. № 42652-5606-2030 за податковий період 2019 рік на суму 52221,15 грн. було сплачено відповідачем в повному обсязі 28.08.2019р. Інших повідомлень-рішень не отримував, в тому числі і тих на які посилається позивач. Крім того, зазначає, що він має суттєву переплату по Договору оренди землі від 05.07.2005 року, посилаючись на постанову Касаційного цивільного суду Верховного суду від 21.04.2021.
Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що за відповідачем рахується податковий борг у загальній сумі 58549,52 гривень з орендної плати з фізичних осіб, який нарахований на підставі:
- податкового повідомлення - рішення від 01.08.2019 №64-5606-2030 на суму податкового зобов'язання 56 610,46 гривень;
- податкового повідомлення - рішення від 15.04.2019 №42652-5606-2030 на суму податкового зобов'язання 52221,15 грн. (сплачено - 50 282,09 грн., до стягнення - 1939,06 грн.).
Податкові повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку платником не оскаржувались.
Згідно з пп. 59.1 ст. 59 ПКУ платнику направлено поштовим відправленням податкову вимогу від 15.02.2019 № 15051-56.
Сума заборгованості обліковується в інтегрованих картках відповідача за відповідним платежем.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем станом на дату розгляду справи у добровільному порядку не сплачено суму податкового боргу в загальному розмірі 58549,52 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України, якими, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
При цьому, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту "е" пункту 176.1 статті 176 Податкового Кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення від 01.08.2019 №64-5606-2030 на суму податкового зобов'язання 56 610,46 гривень було направлено на адресу відповідача та отримано відповідачем особисто 19.09.2019; податкове повідомлення - рішення від 15.04.2019 №42652-5606-2030 на суму податкового зобов'язання 52221,15 грн. (сплачено - 50 282,09 грн., до стягнення - 1939,06 грн.) було направлено позивачем на адресу відповідача, та повернуто поштою із зазначенням "за закінченням строку зберігання".
У зв'язку з несплатою в повному обсязі суми податкового зобов'язання у встановлені строки, контролюючим органом на адресу відповідача направлено податкову вимогу № 15051-56 Ф від 15.02.2019, яку було направлено позивачем на адресу відповідача, та повернуто поштою із зазначенням "за закінченням строку зберігання".
Приписами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Тобто податкове повідомлення - рішення від 15.04.2019 №42652-5606-2030 на суму податкового зобов'язання 52221,15 грн. (сплачено - 50 282,09 грн., до стягнення - 1939,06 грн.) та податкова вимога № 15051-56 Ф від 15.02.2019 були направленні відповідачу за адресою його місця реєстрації, відповідно до приписів 58.3 ст. 58 вищезазначеного кодексу є врученими платнику належним чином, доказів самостійної сплати податкового боргу матеріали справи також не містять.
Докази оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку в матеріалах справи відсутні. Вказані податкові повідомлення-рішення є узгодженими.
Згідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином, станом на час розгляду справи, загальна сума заборгованості перед бюджетом відповідачем добровільно в повному обсязі сплачена не була та складає 58549,52 грн., що підтверджується витягом з інтегрованої карти платника податків.
Відповідно до підпункту 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України). За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України, зокрема, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу.
Таким чином, оскільки відповідачем станом на дату розгляду та вирішення справи податковий борг фізичної особи ОСОБА_1 в загальному розмірі 58549,52 грн. не сплачено та відповідачем не надано доказів на спростування наявності такої заборгованості, та прийнявши до уваги заходи, які вживалися Головним управлінням ДПС у Харківській області щодо погашення податкового боргу (направлення податкової вимоги), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
Щодо посилань відповідача на те, що повідомлення-рішення від 14.06.2019 р. № 42652-5606-2030 за податковий період 2019 рік на суму 52221,15 грн. було сплачено відповідачем в повному обсязі 28.08.2019р., колегія судів не приймає оскільки кошти, спрямовані фізичною особою ОСОБА_1 на сплату поточних платежів до бюджету, відповідно до ч. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України правомірно зараховувалися контролюючим органом у погашення сум податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником (відповідно до інтегрованої карти).
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що на сьогоднішній день він має суттєву переплату по Договору оренди землі від 05.07.2005 року, колегія судів відхиляє та зазначає.
Відповідач посилається на те, що Харківська міська рада подала до Ленінського районного суду м.Харкова позов до ОСОБА_1 , в якому просила змінити розмір орендної плати за землю внаслідок збільшення грошової оцінки землі, встановити його у розмірі 2 293,77 грн. на місяць шляхом затвердження відповідної додаткової угоди, де також передбачено зміну орендної плати внаслідок зміни нормативної грошової оцінки землі, який рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2014 та постановою Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 було задоволено.
Однак 21 квітня 2021 року Касаційний цивільний суд Верховного суду виніс постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Постанову Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року скасував. Справу № 642/8473/14-ц передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Апелянт вказує на те, що з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року втрачає законну силу.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
При цьому питання правомірності дій контролюючого органу під час проведення перевірок, а також збільшення контролюючим органом сум грошових зобов'язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі яких у відповідача виник податковий борг, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на встановленні обставини щодо наявності у відповідача непогашеної суми податкового боргу у сумі 58549,52 грн, що відповідачем не спростовано, зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку стягнення заборгованості, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі № 520/9133/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.< Звіт >
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 05.07.2021 року