22 червня 2021 р.Справа № 520/16495/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.02.21 по справі № 520/16495/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ХІМТРЕЙД"
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення,
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Хімтрейд»» ( далі - ТОВ «ВТК «Хімтрейд»», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Державної митної служби України ( далі - Слобожанська митниця ДМС України, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці ДМС України про коригування митної вартості товарів від 22.09.2020 №UA807000/2020/001949/2.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Слобожанської митниці ДМС України від 22.09.2020 про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001949/2.
Стягнуто на користь ТОВ "ВТК "ХІМТРЕЙД" за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби суму сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Слобожанська митниця ДМС України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції у якості доказу взято до уваги контракт №WNXW20200702 від 01.07.2020, укладений між китайською компанією - виробником Sinchuan Wonaixi NEW Materials Technology Co Ltd. та американською компанією «Standart Materials, LLC», копію коносаменту від 07.08.2020, переклад експортних декларацій, які до митниці не подавались, а були надані лише до суду, а відтак не є належним доказом по справі. Посилався на правову позицію Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №826/19400/15, у постанові від 16.04.2019 у справі № 804/14258/15, у постанові від 02.04.2019 у справі № 815/4150/14, у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19. Вказав, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості в графі « 33» зазначено декларації, які містять всі основні характеристики, що стали підставою для обрання другого методу коригування митної вартості - за ідентичними товарами, що не було враховано судом при вирішення спору. Висновок суду щодо необґрунтованості застосування модуля АСАУР є помилковим, оскільки у спірних правовідносинах враховано всі параметри поставленого товару, так як коригування здійснено за ідентичними товарами цього самого підприємства за всіма характеристиками, однак ввезеного за значно вищою ціною. Аналіз цінової ази АСМО Інспектор показав, що рівень митної вартості ідентичних товарів за фактами попередніх митних оформлень значно вище заявленого. Зауважив, що можливість використання цінової бази ЄАІС передбачена чинним законодавством. Висновок суду про те, що неподання коносаменту до митного органу не впливає на митну вартість є помилковим, оскільки подання коносаменту прямо передбачено умовами контракту від 07.08.2020 № 203, а саме пунктом 4.3., що унеможливлює провести ідентифікацію номеру коносаменту в митній декларації відправлення. Крім того декларації відправлення та коносаменти щодо портів відправлення мають розбіжності, оскільки в декларації відправлення вказано порт Яшань , а в коносаменті - порт Шанхай, а також вказано, що пакування товару здійснено в бочці та палетах, тоді як позивачем вказано, що в мішках. Зауважив, що відповідно до п.1.1. вказаного контракту товар поставляється на умовах CIF-м.Харків через порт Одеса та при його тлумаченні мають силу правила ІНКОТЕРМС - 2010, однак позивачем не подано ні коносаменту, ні страхового полісу ( або інших документів щодо страхування товару), що протирічить тлумаченню умов поставки CIF згідно правил Інкотермс. Крім того, у ЕМД вартість послуг з транспортування транспортного засобу, а також страхування не зазначена, що підтверджується відсутністю у графі « 44» реквізитів документу за кодом « 3008», який згідно з Класифікатором документів відповідає документу, що підтверджує вартість страхування або документу за кодом « 3530», що відповідає страховому полісу. Зауважив, що пояснення позивача також містять розбіжності, оскільки в проформі рахунку номер інвойсу - 2020071, тоді як до митного оформлення надано інвойс TS 200714T/1, у якому значено про 100% оплату після доставки товару, а в рахунку проформі - 100% передплата, при цьому жодних платіжних доручень до митного оформлення надано не було. Також позивачем не проведено верифікацію та не надано переклад експортних митних декларацій відповідно до ст. 254 Митного кодексу України ( далі -МК України) та вимог листа ДМС України віл 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-е, який вже було здійснено на вимогу суду, а не під час митного оформлення.
19.04.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишено без руху, у зв'язку із несплатою судового збору після усунення недоліків апеляційної скарги.
26.04.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі № 520/16495/2020.
25.05.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
15.06.2021 на адресу суду від представника ТОВ «ВТК «Хімтрейд» надійшли пояснення по справі.
Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
22.09.2020 після придбання у «Stardusi Materials, LLC» (Ванкувер, США) товару- оксид неодима у кількості 20 кг та оксид латана у кількості 1500 кг та поставки його на митну територію України позивачем до митного поста Слобожанської митниці Держмитслужби для митного контролю та митного оформлення подано електронну митну декларацію №UA807170/2020/048695ь із з'явленням загальної митної вартості товару 4376.60 доларів США, розрахованої за основним методом - за ціною договору, а саме: оксид неодима у кількості 20 кг (вартістю 52.33 USD за кілограм) та оксид лантана у кількості 1500 кг (вартістю 2.22 USD за кілограм).
Позивачем до митного оформлення разом із декларацією надано митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 07.08.2020 №203, комерційний інвойс від 07.08.2020 №TS200714Т/1, пояснення щодо формування ціни товару, додаток №1 «Копія СВІФТ про оплату 5 тон оксида лантана і 120 кг оксида неодима з поставкою в США і в Україну», додаток №2 «Первісна відкрита ціна на оксид лантана на умовах ФОБ Шанхай компанії Ganzhou Wanfeng Advanced Materials Technology Co., Ltd.», додаток №3 «Оптова ціпа оксида лантана (тисяча доларів зa метричну тону) в вересні 2020 року за даними біржі кольорових металів АРГУС», додаток №4 «Адреси посилань на відкриті джерела наведені у поясненнях», інформаційна довідка про ціни на оксид лантана б/н від 22.09.2020 року, сертифікати якості від 06.07.2020 №СС200706-01, від 08.07.2020 №СС200706-02, копія митної декларації країни відправлення № 223120002163560 від 31.07.2020, за кодом «d9610» - копія митної декларації країни відправлення № 223120002163577 від 31.07.2020, за кодом « 0730» - автотранспортна накладна від 18.09.2020 № 378903.
22.09.2020 Слобожанською митницею ДМС України прийнято рішення №UA807000/2020/001949/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з якими проведено коригування митної вартості з 4376.60 доларів США на 11470 доларів США, з підстави невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв'язку із ненаданням страхового полісу (або інших документів на страхування товару), відсутністю документів щодо здійснення передплати за товар; наявністю розбіжностей у документах, поданих декларантом та відсутність у них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (значно зменшилась фактурна вартість товару при цьому не надано обґрунтування такого зменшення), ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктами 3 ст. 53 МКУ.
Не погодившись з визначеною відповідачем митною вартістю товару та винесеним рішенням про коригування митної вартості від 22.09.2020 №UA807000/2020/001949/2 позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару подано всі необхідні документи, а митним органом не доведено, що такі документи, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
Згідно з вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до положень ч. 1 та ч.2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу вказаних положень Кодексу вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 ст. 55 МК України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 у справі №810/5436/15, яку суд, з огляду на ч.5 ст.242 КАС України, застосовує до спірних правовідносин.
Як встановлено судовим розглядом Слобожанською митницею ДМС України прийнято рішення від 22.09.2020 №UA807000/2020/001949/2 про коригування митної вартості товарів, яким проведено коригування митної вартості товару за другорядним методом з 4376.60 доларів США на 11470 доларів США, з підстав невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України.
У вказаному рішенні митним органом зазначено, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально; обов'язкові документи, зазначені у ч.1 ст. 53 МК України надано не в повному обсязі, зокрема, відсутній страховий поліс (або інші документи на страхування товару) та відсутні документи щодо здійснення передплати за товар; документи подані декларантом, що зазначені у ч.1 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (значно зменшилась фактурна вартість товару при цьому не надано обґрунтування такого зменшення); декларантом не надано додаткових документів, передбачених п. 3 ч.1 ст. 53 МК України; декларантом прийнято рішення про коригування митної вартості товару.
Вказано, що джерелом інформації для прийняття вказаного рішення є наявна у митного органу інформація на ідентичний товар, оформлений раніше у схожій кількості на схожих комерційних умовах за фактами митих оформлень, що наявні у АСМО Інспектор: МД № UA 807170/2019/014619 від 11.03.2019, UA 807170/2018/022826 від 16.05.2018 та застосовано Методичні рекомендації щодо посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 ( далі - Методичні рекомендації № 689).
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення від 22.09.2020 №UA807000/2020/001949/2 про коригування митної вартості товарів, визначення митної вартості товару здійснено виходячи з відомостей- АСМО Інспектор: МД № UA 807170/2019/014619 від 11.03.2019, UA 807170/2018/022826 від 16.05.2018, однак колегія суддів зазначає, що визначення таких відомостей лише з одного джерела не є достатнім обґрунтуванням визначення вартості товару, а застосування цінової інформації щодо імпортних операцій в АСМО Інспектор не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованим у постанові від 25.06.2020 у справі №820/1982/17, які, з огляду на ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує при вирішенні спірних правовідносин.
Також оскаржуване рішення не містить жодних відомостей про подібність товарів за поданою митною декларацією та товарам за МД № UA 807170/2019/014619 від 11.03.2019, та МД №UA 807170/2018/022826 від 16.05.2018, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
При цьому, зі змісту спірного рішення не зрозуміло в чому конкретно виявилася невідповідність поданих документів умовам, наведеним у главі 9 МК України.
Колегія суддів зауважує, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем на підтвердження митної вартості товару до відповідача подано зовнішньоекономічний контракт від 07.08.2020 №203, комерційний інвойс від 07.08.2020 №TS200714Т/1, пояснення щодо формування ціни товару, додаток №1 «Копія СВІФТ про оплату 5 тон оксида лантана і 120 кг оксида неодима з поставкою в США і в Україну», додаток №2 «Первісна відкрита ціна на оксид лантана на умовах ФОБ Шанхай компанії Ganzhou Wanfeng Advanced Materials Technology Co., Ltd.», додаток №3 «Оптова ціпа оксида лантана (тисяча доларів зa метричну тону) в вересні 2020 року за даними біржі кольорових металів АРГУС», додаток №4 «Адреси посилань на відкриті джерела наведені у поясненнях», інформаційна довідка про ціни на оксид лантана б/н від 22.09.2020, сертифікати якості від 06.07.2020 №СС200706-01, від 08.07.2020 №СС200706-02, копія митної декларації країни відправлення № 223120002163560 від 31.07.2020, за кодом «d9610» - копія митної декларації країни відправлення № 223120002163577 від 31.07.2020, за кодом « 0730» - автотранспортна накладна від 18.09.2020 № 378903.
За наслідком системного аналізу приписів ст. 53 МК України та з огляду на подані позивачем документи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем в повному обсязі надано до митного органу документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, тоді як митним органом не доведено наявності в них розбіжностей, ознак підробки або недостатності усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що свідчить про необґрунтованість висновку щодо неможливості визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).
Беручи до уваги викладені вище правові норми, а також враховуючи те, що позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України №UA807000/2020/001949/2 від 22.09.2020 про коригування митної вартості товарів.
Посилання апелянта на наявність митних декларацій - МД № UA 807170/2019/014619 від 11.03.2019, та МД №UA 807170/2018/022826 від 16.05.2018, як на підставу для обрання другого методу коригування митної вартості - за ідентичними товарами, колегія суддів відхиляє з підстав, наведених вище.
Доводи митного органу про те, що відсутність страхового полісу ( або інших документів щодо страхування товару), протирічить тлумаченню умов поставки CIF згідно правил Інкотермс, колегія суддів визнає необґрунтованими та зазначає, що CIF або вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення) - термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.
З аналізу положень Інкотермс-2010 вбачається, що продавець зобов'язаний упакувати товар, завантажити його на борт судна в порту відправлення, а також в обов'язки продавця входить придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення, що включається в ціну товару.
В декларації митної вартості, поданої декларантом, витрати на страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості
Отже, формування продавцем ціни на товар та включення до контрактної вартості товару витрат продавця на страхування з урахуванням визначених умов поставки CIF, відбувається до моменту фактичного понесення таких витрат продавцем, тому ненадання продавцем товару документів, що підтверджують вартість страхування, не може свідчити про те, що витрати на страхування не включені у вартість товару, так як відповідальність за будь-які наслідки цього несе продавець
Колегія суддів наголошує, що у спірному випадку не є важливим, які страхові платежі сплачені постачальником товару, оскільки, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості. Поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі, страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Посилання відповідача на те, що аналіз цінової ази АСМО Інспектор показав, що рівень митної вартості ідентичних товарів за фактами попередніх митних оформлень значно вище заявленого колегія суддів відхиляє, оскільки так інформація, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15, які суд, з урахуванням вимог ч.5 ст.242 КАС України, застосовує до спірних правовідносин.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.08.2018 по справі № 804/1755/17, яку з огляду на ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує при вирішенні спірних правовідносин.
Крім того, колегія суддів зазначає, що нижча ціна на аналогічний товар обумовлена, в тому числі, і зниженням попиту на цей товар через загальне зниження ділової активності та зменшення обсягів світової торгівлі, у зв'язку із введенням карантинних заходів через поширення респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено представником позивача під час апеляційного перегляду.
Доводи апелянта про те, що контракт №WNXW20200702 від 01.07.2020, укладений між китайською компанією - виробником Sinchuan Wonaixi NEW Materials Technology Co Ltd. та американською компанією «Standart Materials, LLC», копія коносаменту від 07.08.2020, а також переклад експортних декларацій, до митниці не подавались, а були надані лише до суду, а відтак не є належними доказами по справі, колегія суддів відхиляє, оскільки митним органом не було вказано конкретного переліку документів, які мають бути подані позивачем.
Твердження митного органу про те, що можливість використання цінової бази ЄАІС передбачена чинним законодавством визнає необґрунтованим, з огляду на висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17, які суд відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, застосовує до спірних правовідносин.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року по справі № 520/16495/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 02.07.2021.