30 червня 2021 р.Справа № 440/1799/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2021, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 30.03.21 по справі № 440/1799/21
за позовом ОСОБА_1
до Держави Україна в особі Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України
про відшкодування шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Держави Україна в особі Центру по нарахуванню та здійсненню соціального виплат у Полтавській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, а саме просить стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2019 роки у розмірі 11790,00 грн, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві.
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу , вважає ухвалу такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з огляду на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки переконаний, що суд невірно визначив предмет його позовних вимог, бо він звернувся до суду з позовом, предметом якого є не визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплата неотриманої чи недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня . Просить суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року скасувати , направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Центр по нарахуванню та здійсненню соціального виплат у Полтавській області подав до суду відзив на апеляційну скаргу , просить суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю
Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви , суд першої інстанції виходив з того , що спірні правовідносини стосуються правомірності розміру виплаченої допомоги до п'ятого травня у 2018-2019 роках згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , позивач звернувся до суду лише у березні 2021 року, тому позов подано з пропущенням шестимісячного строку звернення, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.
Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право саме при виконанні ним владних управлінських функцій та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовні заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Однак, визначення змісту та обсягу позовних вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно.
Колегія суддів звертає увагу на те , що для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з предметом й підставою позову.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того , що спірні правовідносини стосуються правомірності розміру виплаченої допомоги до пя'того травня у 2018-2019 роках згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .
При цьому , як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про стягнення матеріальної шкоди, завданої йому як учаснику бойових дій, державою в особі суб'єкту владних повноважень - Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, внаслідок виконання ним неконституційного закону.
Підставою поданого позову є норма частини 3 ст. 152 Конституції України, якою передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок виконання відповідачем-1 рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020р. у справі № 1-247/2018(3393/18) , ст. 26 Бюджетного кодексу України, яка була визнана неконституційною, а не спеціальної норми ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», позивачу було завдано майнову шкоду у розмірі 11790,00 грн., яку державою в особі Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області не відшкодувала позивачу.
Враховуючи вимоги та підстави , викладені ОСОБА_1 в позовній заяві , колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції невірно визначився з предметом й підставою позову, що призвело до невірного застосування норм процесуального права при вирішенні питання щодо відповідності позовної заяви вимогам ст.171 КАС України.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву, чим порушив при винесенні рішення норми процесуального права, у зв'язку з чим ухвала від 30.03.2021 підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, а справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 по справі № 440/1799/21 скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 05.07.2021 року