ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 червня 2021 року м. Київ № 826/4681/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Васильєвій Ю.В., за участі: представника позивача - Рогожук С.Л., представника відповідача - Скригонюк І.В., представника третьої особи - Прокопович І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
третя особа Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України
про визнання протиправними та скасування Наказів, зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної поліції України (далі також - відповідач, НП України), Голови Національної поліції України (далі також - Голова НП України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі також - третя особа, Департамент, ДВБ НП України), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови НП України від 30.01.2018 року №111 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України» в частині притягнення начальника Департаменту вибухотехнічної служби НП України полковника поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови НП України від 27.02.2018 №166 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» начальника Департаменту вибухотехнічної служби полковника поліції ОСОБА_1 (0034644) з 28.02.2018 року;
- поновити полковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту вибухотехнічної служби НП України з 28.02.2018 року;
- стягнути з НП України (вул. Богомольця, будинок 10, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 40108578) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність НП України щодо невчинення належних дій з метою розгляду у терміни, передбачені законодавством, рапортів ОСОБА_1 від 02.02.2018 про надання йому для ознайомлення матеріалів службового розслідування та висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 № 1235;
- визнано протиправними дії НП України щодо ненадання для ознайомлення ОСОБА_1 матеріалів службового розслідування та висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 №1235 за його рапортами від 02.02.2018;
- зобов'язано НП України вчинити дії щодо ознайомлення ОСОБА_1 з висновком (копією висновку) службового розслідування та матеріалами (копіями матеріалів) службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 № 1235 в частині підстав, що стосуються його звільнення;
- визнано протиправним та скасовано наказ голови НП України від 30.01.2018 № 111 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ДВТС НП України" в частині притягнення начальника ДВТС НП України полковника поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнано протиправним та скасовано наказ голови НП України від 27.02.2018 № 166 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII начальника ДТВС НП України полковника поліції ОСОБА_1 з 28.02.2018;
- поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника ДВТС НП України з 28.02.2018;
- стягнуто з НП України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 425 056,32 грн з 28.02.2018 по 20.05.2019 (день ухвалення рішення суду);
- в іншій частині відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 21.01.2021 року касаційну скаргу Національної поліції України задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі 826/4681/18 у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу НП України від 30.01.2018 № 111 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, наказу НП України від 27.02.2018 №166 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, а також поновлення позивача на службі в поліції на посаді начальника ДВТС НП України з 28.02.2018 та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 826/4681/18 залишено без змін.
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.02.2021 року, справу розподілено для розгляду судді Вєкуа Н.Г.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2021 року прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання.
В судовому засіданні 15.06.2021 року представник позивача зазначив, що підтримує позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Голови НП України від 30.01.2018 року №111 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України» в частині притягнення начальника Департаменту вибухотехнічної служби НП України полковника поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказу Голови НП України від 27.02.2018 №166 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» начальника Департаменту вибухотехнічної служби полковника поліції ОСОБА_1 (0034644) з 28.02.2018 року. Вказав, що оскаржувані накази є протиправними у зв'язку з порушенням процедури їх прийняття та прийняттям без відповідних підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в додаткових поясненнях. Відповідачем зауважено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019 у справі № 826/4681/18 наказом НПУ від 22.05.2019 №522 о/с полковника поліції ОСОБА_1 було поновлено на службі в поліції на посаді начальника Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України з 28.02.2018. У подальшому на підставі рапорту позивача від 22.05.2019 останнього наказом НПУ від 23.05.2019 №523 о/с було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 23.05.2019 та при звільненні виплачене все належне йому грошове забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 243 КАС України у відкритому судовому засіданні 15.06.2021 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ОСОБА_1 , полковник поліції, начальник Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України.
Старшим слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України О.В. Неділько Голові НП України Князєву С.М. направлено лист від 24.11.2017 року №07/1/2-19336-17 щодо проведення службового розслідування (далі також - лист ГП України).
Із змісту листа ГП України встановлено, що управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2017 року щодо зловживання службовим становищем окремими працівниками Департаменту вибухотехнічної служби НП України з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, а також за фактом пропозиції неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України.
Керуючись статтями 40, 93 Кримінального процесуального кодексу України, пунктом 2.2.2. «Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року №230, старший слідчий ГП України просить:
1. провести повне та об'єктивне службове розслідування за фактом законності дій працівників Департаменту вибухотехнічної служби НП України та його структурних підрозділів під час проведення (вказаних у листі) закупівль;
2. провести повне та об'єктивне службове розслідування щодо законності дій службових осіб НП України, ДВТС НП України та його структурних підрозділів за вищевказаними фактами;
3. встановити інші факти протиправної діяльності працівників вибухотехнічної служби НП України та інших причетних осіб.
Наказом Голови НП України від 30.11.2017 року №1235 з метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки відомостей, викладених у листі ГП України від 24.11.2017 року №07/1/2-19336-17 щодо неправомірних дій окремих поліцейських ДВТС НП України, пункту 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2.5 та 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року №230, призначено за вказаним фактом службове розслідування, яке доручено комісії, головою якої призначено полковника поліції ОСОБА_2 , начальника управління ДВТС.
Пунктом 3 цього наказу відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, статті 70 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 46 Кодексу законів про працю України на час проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов'язків (роботи): начальника ДВТС полковника поліції ОСОБА_1 , та ін.
Відповідно до Доповідної записки голови комісії від 29.12.2017 року №11661/4215/2017 у ході службового розслідування, яке призначено на підставі наказу від 30.11.2017 року №1235, комісією виявлено численні порушення у сфері службової діяльності окремими працівниками ДВТС НП України, які необхідно дослідити в рамках вказаного службового розслідування.
На підставі пункту 5.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року №230 головою комісії порушено клопотання про продовження строку проведення службового розслідування на один місяць. Наказом Голови НП України від 29.12.2017 року №1343 продовжено строк проведення службового розслідування на один місяць.
30.01.2018 року Головою НП України затверджено висновок службового розслідування за фактами перевірки відомостей, викладених у листі Генеральної прокуратури України щодо неправомірних дій окремих поліцейських Департаменту вибухотехнічної служби НП України.
Наказом Голови НП України від 30.01.2018 року №111 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України» полковника поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог частини першої статті 8, пунктів 1,2 частини першої статті 18, Присяги працівника поліції, затвердженою статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV, абзацу 5 частини першої статті 28 Закону України «Про державну таємницю», пунктів 116, 696, 697 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року №939-дск, пунктів 1-3 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 року №757, пункту 13 розділу ІІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року №1377, підпункту 6 пункту 2 розділу ІІІ, пункту 2 розділу VIII Інструкції із організації планування в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 24.12.2015 року №202, доручення Національної поліції України від 18.04.2016 року №4205/01/13-2016 «Про забезпечення дотримання вимог законодавства в сфері охорони державної таємниці працівниками поліції у зв'язку з їх виїздом до іноземної держави», пункту 2 наказу Національної поліції України від 31.01.2017 року №78 «Про питання централізованого ресурсного забезпечення органів і підрозділів Національної поліції України», підпунктів 1, 9 пункту 4 розділу V Положення про Департамент вибухотехнічної служби Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 25.08.2016 року №760, підпункту 24 пункту 14 розділу ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20.05.2016 року №414.
02 лютого 2018 позивачем складено рапорт на ім'я голови НП України про надання для ознайомлення висновку службового розслідування та матеріалів, зібраних у процесі його проведення, який позивачем направлено поштовим зв'язком та електронною поштою.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення рапорт від 02.02.2018 отримано уповноваженою особою відповідача 05.02.2018, а рапорт, направлений електронним поштою, отримано 02.02.2018.
Відповідно до супровідного листа заступника начальника майора поліції Ценова В.М. від 21.02.2018 № 1450/4213/0318 на виконання листа ГП України від 24.11.2017 №07/1/2-19336-17 слідчому другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки ГП України Козіцькому О.С. повідомлено про проведене службове розслідування та про притягнення працівників поліції до дисциплінарної відповідальності за результатами цього службового розслідування, надіслано матеріали службового розслідування для розгляду та прийняття рішення в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000001981 від 21.06.2017 за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 369 КК України.
Листом ДВБ НП України від 27.02.2018 № 1652/42-15/01/2018 ОСОБА_1 повідомлено, що матеріали службового розслідування разом із висновком направлено до ГП України, для ознайомлення із матеріалами службового розслідування позивачу запропоновано звернутися до ГП України.
Наказом Голови НП України від 27.02.2018 року №166 о/с відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 (0034644) начальника Департаменту вибухотехнічної служби з 28.02.2018 року, з виплатою компенсації за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки і 02 доби додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2018 році.
Вважаючи накази від 30.01.2018 № 111 та від 27.02.2018 № 166 о/с протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі - в редакції, на час виникнення спірних правовідносин).
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Як визначено ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (ч.1), підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до абзацу 1 преамбули Дисциплінарного статуту цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно зі ст. 11-12 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Частина 2 статті 1 Дисциплінарного статуту: Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Частиною 2 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. Згідно з частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право, зокрема, одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб.
Під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій (ст. 18 Статуту).
У висновку за результатами службового розслідування зазначаються,
1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
2) підстава для призначення службового розслідування;
3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;
4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;
5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;
10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;
11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до ч. 8-9 ст. 20 Статуту, протягом двох місяців з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його скасувати, пом'якшити або застосувати суворіше дисциплінарне стягнення, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини.
Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.
Статтею 21 Статуту визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Під час службового розслідування забезпечується повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування (п. 6.2 Інструкції).
Відповідно до пункту 1.1 Розділу І Інструкції №230 ця Інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі також - особи РНС) у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.
Згідно з пунктом 1.2 Розділу І Інструкції №230 службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Пунктом 2.1. Розділу ІІ Інструкції №230 встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Розділу ІІ Інструкції №230 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.
Відповідно до п.8.1 р.8 Інструкції, підсумковим документом службового розслідування, є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, що передбачає п.8.4 р.8 Порядку.
Згідно з п.п. 6.2.1 п. 6 Інструкції № 230 обов'язки виконавця (голови, членів комісії) є, зокрема дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства; у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акту.
Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.
Відповідно до п.п. 6.3 п. 6 Інструкції № 230 особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема має право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.
Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акту про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС , відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Згідно з пунктами 2.5. та 2.6. Розділу ІІ Інструкції №230 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.
Як встановлено, старшим слідчим ГП України листом від 24.11.2017 року №07/1/2-19336-17 щодо проведення службового розслідування повідомлено Голові НП України Князєву С.М. про те, що управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2017 року щодо зловживання службовим становищем окремими працівниками Департаменту вибухотехнічної служби НП України з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, а також за фактом пропозиції неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України.
Старшим слідчим ГП України обґрунтовано необхідність проведення службового розслідування з метою підтвердження обставин, встановлених досудових розслідуванням у межах кримінального провадження №42017000000001981, що кореспондується із пунктами 1, 2 прохальної частини вказаного листа: « 1. провести повне та об'єктивне службове розслідування за фактом законності дій працівників Департаменту вибухотехнічної служби НП України та його структурних підрозділів під час проведення (вказаних у листі) закупівель» та « 2. провести повне та об'єктивне службове розслідування щодо законності дій службових осіб НП України, ДВТС НП України та його структурних підрозділів за вищевказаними фактами», в той час, як жодних підстав для призначення та проведення відповідачем службового розслідування на виконання пункту 3 прохальної частини листа: «встановити інші факти протиправної діяльності працівників вибухотехнічної служби НП України та інших причетних осіб» старшим слідчим ГП України не вказано та не обґрунтовано такої необхідності.
На підставі листа старшого слідчого ГП України від 24.11.2017 року №07/1/2-19336-17, направленому Голові НП України Князєву С.М. відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Розділу ІІ Інструкції №230, статей 40, 93 Кримінального процесуального кодексу України, наказом Голови НП України від 30.11.2017 року №1235 з метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки відомостей, викладених у листі ГП України, щодо встановлених досудовим розслідуванням №42017000000001981 стосовно зловживання службовим становищем окремими працівниками ДВТС НП України на підставі пункту 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2.5 та 2.6 Інструкції №230 призначено за вказаним фактом службове розслідування, яке доручено комісії, головою якої призначено полковника поліції ОСОБА_2 , начальника управління ДВТС.
Згідно з підпунктом 4.4.1. пункту 4.4. Розділу IV Інструкції №230 за рішенням уповноваженого начальника працівники управління (відділів, секторів) інспекції з особового складу кадрових підрозділів відповідно МВС, ГУМВС, УМВС, ВНЗ та науково-дослідних установ МВС залучаються до проведення службових розслідувань при: реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення або повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.
Згідно з частинами першою, третьою - восьмою статті 70 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов'язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
За особою, відстороненою від виконання службових обов'язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії.
Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов'язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою.
У разі якщо поліцейського, відстороненого від виконання службових обов'язків (посади), звільнено зі служби в поліції до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою, він вважається таким, що був відсторонений від виконання службових обов'язків за посадою до дня звільнення зі служби в поліції. Протягом періоду, коли поліцейського відсторонено від виконання службових обов'язків (посади), призначення такої особи на будь-яку іншу посаду заборонено.
Пунктом 3 наказу 30.11.2017 року №1235 відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, статті 70 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 46 Кодексу законів про працю України на час проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов'язків (роботи): начальника ДВТС полковника поліції ОСОБА_1 , та інших осіб РНС.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України (пункт 5.4. розділу V Інструкції №230).
Пунктом 6.3. Розділу VI Інструкції №230 передбачено права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування:
- отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування (пункт6.3.1.).
- брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування (пункт 6.3.2.).
- висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять) (пункт 6.3.3.).
- відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України (пункт 6.3.4.).
- за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України (пункт 6.3.5.).
- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС , відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення. (пункт 6.3.6.).
В матеріалах службового розслідування наявні пояснення ОСОБА_1 від 26.01.2018 року, відібрані членом комісії -старшим уповноваженим в особливо важливих справах Департаменту внутрішньої безпеки НП України полковником Святченком В.М. , які надавалися у присутності його адвоката Рогожука С.Л .
Висновок службового розслідування складено комісією та затверджено Головою НП України 30.01.2017 року.
Підпунктом 6.2.2. пункту 6.2. Розділу VI Інструкції №230, передбачено, зокрема, обов'язок голови та членів комісії, після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства (абзац 10).
Листом Департаменту внутрішньої безпеки НП України від 27.02.2018 року №1652/42-15/01/2018, за підписом начальника Є.О. Коваля , ОСОБА_1 проінформовано, що матеріали службового розслідування разом із висновком направлено до Генеральної прокуратури України, для ознайомлення із матеріалами службового розслідування та запропоновано звернутися до Генеральної прокуратури України.
Однак, начальника Департаменту внутрішньої безпеки НП України Є.О. Коваля не наділено повноваженнями голови або члена комісії розглядати рапорт особи РНС щодо якої проведено службове розслідування на підставі наказу Голови НП України від 30.11.2017 року №1235 у відповідності до абзацу 10 підпунктом 6.2.2. пункту 6.2. Розділу VI Інструкції №230.
Відповідачем передано на розгляд рапорт позивача від 02.02.2018 року про ознайомлення з матеріалами та висновком службового розслідування належному Департаменту, однак, відповідь надано неналежною посадовою особою цього Департаменту, якою у задоволенні рапорту позивача відмовлено.
З листа старшого слідчого ГП України від 24.11.2017 року встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.06.2017 року щодо зловживання службовим становищем окремими працівниками Департаменту вибухотехнічної служби НП України, на яке посилається третя особа, порушено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, а також за фактом пропозиції неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України.
Як було зазначено вище, наказом Голови НП України від 30.01.2018 року №111 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України» полковника поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог частини першої статті 8, пунктів 1,2 частини першої статті 18, Присяги працівника поліції, затвердженою статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV, абзацу 5 частини першої статті 28 Закону України «Про державну таємницю», пунктів 116, 696, 697 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року №939-дск, пунктів 1-3 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 року №757, пункту 13 розділу ІІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року №1377, підпункту 6 пункту 2 розділу ІІІ, пункту 2 розділу VIII Інструкції із організації планування в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 24.12.2015 року №202, доручення Національної поліції України від 18.04.2016 року №4205/01/13-2016 «Про забезпечення дотримання вимог законодавства в сфері охорони державної таємниці працівниками поліції у зв'язку з їх виїздом до іноземної держави», пункту 2 наказу Національної поліції України від 31.01.2017 року №78 «Про питання централізованого ресурсного забезпечення органів і підрозділів Національної поліції України», підпунктів 1, 9 пункту 4 розділу V Положення про Департамент вибухотехнічної служби Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 25.08.2016 року №760, підпункту 24 пункту 14 розділу ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20.05.2016 року №414, тобто з підстав, встановлених комісією під час службового розслідування, які не є предметом досудового розслідування.
Щодо обставин встановлення порушення позивачем вимог частини першої статті 8, пунктів 1,2 частини першої статті 18, Присяги працівника поліції, затвердженою статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» затверджено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.
Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.
Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.
Судом встановлено, що у висновку службового розслідування є численні загальні твердження щодо того, що Позивач порушив вимоги Закону України «Про національну поліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, проте, які саме конкретні дії, поступки були вчиненні останнім в порушення вищезазначених норм, відповідачем не зазначено.
Також, суд зауважує, що ОСОБА_1 не має будь-яких повноважень на вчинення дій щодо закупівлі товарів, робіт та послуг, так , як повноваження щодо вчинення таких дій, зокрема щодо здійснення закупівель, укладання договорів на проведення ремонту належать саме Державній установі «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України».
Таким чином, суд дослідивши висновок службового розслідування встановив відсутність фактів, які б вказували та доводили порушення позивачем Присяги працівника поліції.
Разом з тим, суд зауважує, що порушення Присяги працівника поліції відповідачі вбачають у заздалегідь узгодженій організації закупівель всупереч вимогам чинного законодавства, про які зазначено у листі старшого слідчого ГП України та які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981. Зазначеним твердженням суд не надає оцінки, так як вони є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Стосовно порушень Закону України «Про державну таємницю», пунктів 116, 696, 697 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939дск, доручення НПУ від 18.04.2016 року №4205/01/13-2016 «Про забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці працівниками поліції у зв'язку з їх виїздом до іноземної держави», то суд зазначає.
Як вбачається з висновку службового розслідування, однією з підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності було те, що ОСОБА_1 як начальник ДВТС НП України в процесі здійснення своєї діяльності порушив вимоги доручення Національної поліції України від 18.04.2016 року №4205/01/13-2016 «Про забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці працівниками поліції у зв'язку з їх виїздом до іноземної держави».
Судом встановлено, що з відомостей, викладених у витязі з журналу обліку виїздів за кордон працівників, яким надано допуск до державної таємниці, щодо строку перебування за кордоном вбачається, що Позивач повідомляв щодо виїзду за кордон у спірний період, що свідчить про дотримання останнім вимог Закону України «Про державну таємницю», в частині повідомлення про виїзд за кордон.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Також, суд зауважує, що постановою іменем України Верховного суду від 21.01.2021 зауважено, що події, встановлені комісією відбувалися у 2016 році, що свідчить про порушення відповідачем піврічного строку притягнення позивача до відповідальності за вказаною підставою.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що Головою Національної поліції України пропущено строк накладення дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до листа КМ України, Позивач брав участь в П'ятій оглядовій конференції Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатись такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію.
В матеріалах справи, наявні докази, які підтверджують виліт останнього 11.12.2016 року з аеропорту Бориспіль (Україна) та повернення 17.12.2016 до м.Києва (рейс).
Щодо встановлення порушення позивачем пунктів 1-3 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів НП України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757 (далі також - Порядок № 757, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), суд зауважує про те, що положеннями Порядку № 757 не передбачено заборони позагаражного зберігання транспортних засобів.
Разом з тим, як вбачається з листа ДУ «ЦОПНПУ» від 04.04.2018 №6аз/01-2018 у відповідь на адвокатські запити №2/23/03 та №3/23/03 від 23.03.2018 ОСОБА_1 керівництвом Національної поліції України був наданий дозвіл на позагаражне зберігання службового автомобіля.
Крім того, листами ДУ «ЦОПНПУ» від 13.03.2018 №4аз/01-2018, ДВТС НПУ від 06.03.2018 №191/32/04-28, Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації від 13.03.2018 №104/Р-412-1169 підтверджуються обставини дотримання ОСОБА_1 вимог нормативно-правових актів щодо позагаражного зберігання транспортних засобів та отримання ним дозволів на позагаражне зберігання транспортних засобів.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивачем не порушувались пункти 1-3 Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757.
Щодо встановлення порушення позивачем пункту 13 розділу ІІІ Інструкції № 1377, підпункту 24 пункту 14 розділу ІІ Інструкції № 414, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Інструкції №1377 анонімні листи, що містять відомості про вчинені кримінальні правопорушення, реєструються лише в підрозділах документального забезпечення і передаються за резолюцією керівника органу поліції або особи, яка виконує його обов'язки, до структурних підрозділів для використання в розкритті злочинів.
Службовим розслідування встановлено, що 19.01.2017 року на адресу НП України з урядової гарячої лінії надійшла реєстраційна картка (вх. ДДЗ Ан-1447), у якій повідомлено про можливе вчинене правопорушення, розгляд якої доручено позивачу та начальнику Департаменту карного розшуку НП України резолюцією «До відома та відповідного реагування».
Зазначене звернення за резолюцією начальника ДВТС ОСОБА_1 адресовано заступникові начальника ДВТС ОСОБА_11 із вказівкою «До відома», ознайомлення з якою засвідчено особистим підписом останнього.
Згідно з пунктом 5 розділу V Положення про Департамент ДВТС начальник ДВТС за рішенням слідчого залучає працівників залучає працівників ДВТС та вибухотехнічних підрозділів територіальних органів поліції в якості спеціалістів до проведення досудового розслідування та судового розгляду у випадках і порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до частин першої - третьої статті 38 Кримінального процесуального кодексу України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів державного бюро розслідувань; ґ) органів Державної кримінально-виконавчої служби України; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.
При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно з частиною першою статті 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Частиною першою статті 41 Кримінального процесуального кодексу передбачено, що оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Під час дослідження висновку та матеріалів службового розслідування судом встановлено, що резолюцією розгляд анонімного листа доручено, зокрема, керівнику Департаменту карного розшуку Національної поліції України.
Отже, слід дійти висновку, що Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено здійснення процесуальних дій слідчим та оперативними підрозділами за дорученнями слідчого (у даному випадку Національної поліції України), в той час, як ДВТС НП України у цьому разі має реагувати за відповідною вказівкою слідчого або оперативного підрозділу.
Як вбачається з листа ДВТС НП України від 18.04.2018 року №330/32/01-2018 до повноважень Національної поліції України щодо проведення заходів з метою виявлення та припинення кримінальних правопорушень, проведення оперативно-розшукової діяльності, проведення досудового розслідування у межах підслідності покладені на структурні підрозділи кримінальної поліції, спеціальної поліції та органи досудового розслідування. Зважаючи на те, що анонімні листи містять відомості про вчинені кримінальні правопорушення, які надходять до ДВТС, реєструються лише в підрозділі документального забезпечення і передаються за резолюцією керівника або особи, яка виконує його обов'язки до опрацювання та взяття до відома керівникам структурних підрозділів ДВТС. В подальшому дана інформація використовується в разі залучення спеціалістів-вибухотехніків під час досудового розслідування. Крім того, відповідно до Положення про ДВТС функції із розкриття злочинів керівництвом НПУ на Департамент не покладені.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не порушувався пункт 13 розділу 3 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року.
Щодо порушення позивачем пункту 2 наказу Національної поліції України від 31.01.2017 року №78 «Про питання централізованого ресурсного забезпечення органів і підрозділів Національної поліції України», суд зазначає наступне.
Відповідно до Довідки головного спеціаліста Департаменту внутрішнього аудиту НП України О.Ю. Ковальова (член комісії) від 29.01.2018 року щодо результатів службового розслідування останнім проведено перевірку окремих питань, які стосуються діяльності Департаменту вибухотехнічної служби НП України за період діяльності з 01.01.2016 року по теперішній час (на момент проведення перевірки) та установлено, що відповідно до доповідної записки від 12.05.2017 року №349/32/01-2017 «Про потребу у придбанні картриджів до гідродинамічного руйнувача», начальником ДВТС ОСОБА_1 ініційовано проведення закупівель ДУ «ЦОП НПУ» та 6 територіальними органами витратних матеріалів до гідруйнувачів безвідкатної дії «ABL-1000» на загальну суму 1, 7 млн. грн. Потребу у перелічених картриджах та перелік підрозділів складено та підписано заступником начальника ДВТС НП України підполковником ОСОБА_11 . Забезпечення цієї закупівлі, відповідно до резолюції керівництва НП України до зазначеної доповідної записки покладено на керівництво ДУ «ЦОП НПУ» та ДФЗБО НП України. Водночас, перевіркою первинної документації щодо проведення закупівлі вищезазначених картриджів встановлено, що керівництвом ДВТС НП України не виконано вимог наказу НП України від 31.01.2017 року №78 «Про питання централізованого ресурсного забезпечення органів і підрозділів Національної поліції України» в частині погодження з Департаментом управління майном НП України потреб у закупівлі картриджів до гідродинамічного руйнувача, які за своїми властивостями є вибуховими пристроями та відносяться до групи спеціальних засобів.
Отже, висновком службового розслідування констатовано, що рішення про закупівлю картриджів прийнято ОСОБА_1 - начальником ДВТС.
Наказом НП України від 25.08.2016 року №760 затверджено Положення про Департамент вибухотехнічної служби Національної поліції України, відповідно до пункту 1 якого, ДВТС є структурним підрозділом апарату НП України, який підпорядковується Голові НП України або одному з заступників відповідно до розподілу функціональних обов'язків.
Згідно з пунктами 1, 2 Розділу V цього Положення, керівником ДВТС є начальник, який підпорядковується Голові НП України або одному з заступників, який відповідно до розподілу функціональних обов'язків здійснює координацію роботи Департаменту і контроль за його діяльністю.
Начальник ДВТС у межах повноважень, на основі і на виконання Конституції та Законів України, інших актів законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів МВС, організаційно-розпорядчих актів НП України та цього Положення видає накази організаційно-правового характеру, дає доручення та приймає рішення, організовує і контролює їх виконання.
Відповідно до підпункту 8 пункту 4 розділу V цього Положення начальник ДВТС контролює стан діловодства в ДВТС, у визначеному порядку вживає заходів із матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення діяльності ДВТС.
Відповідно до доповідної записки начальника ДВТС ОСОБА_1 від 12.05.2017 року №349/32/01-2017 «Про потребу у придбанні картриджів до гідродинамічного руйнувача» встановлено, що її направлено заступнику Голови НП України полковнику поліції ОСОБА_12 , в якій зазначено «Доповідаю на Ваше рішення».
Тобто, з метою забезпечення ДВТС зазначеними картриджами, ОСОБА_1 , у межах повноважень, визначеними Положенням про ДВТС НП України, звернувся до заступника Голови НП України полковнику поліції ОСОБА_12 з метою розгляду останнім цієї доповідної записки та прийняття заступником Голови НП України полковником поліції ОСОБА_12 рішення з цього питання, оскільки ОСОБА_1 , як начальник ДВТС, підпорядковується Голові НП України або одному з заступників, який відповідно до розподілу функціональних обов'язків здійснює координацію роботи Департаменту і контроль за його діяльністю.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, позивачем не приймалось рішення про закупівлю картриджів, а подавалась лише доповідна записка з пропозицією про потребу у придбанні картриджів до гідродинамічного руйнувача. Жодних вказівок або зобов'язань керівникам відповідних ГУ НП України в областях щодо здійснення закупівлі, визначеного ним в Доповідній записці майна для територіальних підрозділів ДВТС НП України, ОСОБА_1 не надав.
Таким чином, з огляду на викладене вбачається, що правопорушень, за які Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, останній не вчиняв.
Крім того, відповідачем зазначено, що у ході проведення службового розслідування встановлені факти безпідставного системного збору грошових коштів керівництвом ДВТС НПУ з підлеглих працівників.
Проте, суд не бере до уваги дані посилання, зазначені відповідачем у відзиві та додаткових поясненнях, оскільки, вищезазначені факти не були покладені в основу оскаржуваного наказу.
Разом з тим, судом встановлено, що Генеральною прокуратурою України ОСОБА_1 повідомлено про підозру 06.06.2018 року за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981.
Проте, відповідно до матеріалів службового розслідування та матеріалів справи, в рамках кримінального провадження № 42017000000001981 вироку суду кримінальної юрисдикції ні на час винесення оскаржуваних наказів, ні на час розгляду справи щодо позивача не має.
Тобто, відповідачем не виявлено та не надано доказів тому, що позивач вчинив вчинки, якими можна було б надати відповідну оцінку на предмет підриву авторитету працівників поліції.
Сам факт внесення відомостей до ЄРДР та наявність кримінального провадження не може бути розцінений як дискредитація авторитету Національної поліції та підставою для звільнення зі служби в поліції.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час вирішення питання про те, чи було звільнення, як захід дисциплінарного впливу пропорційним до вчиненого порушення, суд має врахувати, зокрема, характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
З урахуванням правової позиції, викладеній у постанови колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі №21-13а14, суд при розгляді кожної справи про застосовування дисциплінарних стягнень повинен враховувати фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи. За наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення та з урахуванням інших даних про особу така особа може бути звільнена.
Водночас, обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з тим, в ході службового розслідування обставини вчинення порушення вимог законодавства позивачем не з'ясовані, вина позивача не доведена, а фактичні докази на підтвердження порушення службової дисципліни позивачем в матеріалах службового розслідування відсутні.
Ні матеріали службового розслідування, ні інші доводи відповідача, не доводять наявності в діях позивача фактів та обставин, які б можна було розцінити як порушення позивачем службової дисципліни чи "Правил етичної поведінки поліцейських".
Суд зауважує, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 , яка міститься у матеріалах справи, встановлено, що за час служби в органах внутрішніх справ позивача нагороджено Відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «За відзнаку в службі ІІ ступеня», Відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «За відзнаку в службі І ступеня», Відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «За відзнаку в службі ІІІ ступеня», Почесним знаком Міністерства внутрішніх справ України, медаллю « 15 років сумлінної служби». За час проходження служби позивача заохочено подякою - два рази, грошовою винагородою - один раз. Рішенням міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 22.01.2015 року № 4/ІІІ/2/711 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій. Крім іншого, позивачем здобуто науковий ступінь кандидата юридичних наук відповідно до диплому кандидата наук ДК №059336, виданого на підставі рішення президії Вищої атестаційної комісії України від 01.07.2010 року.
Так, на думку суду, звільнення з посади позивача здійснено не у відповідності вимог Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України.
Суд зазначає, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не прийнято до уваги, що звільнення зі служби в поліції застосовується тільки у випадку доведеності, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, а також в крайніх випадках, коли інші заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.
При вирішенні спору, суд приходить до висновку, що відповідач при прийняті оскаржуваних наказів не врахував тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяну шкоду, попередню поведінку позивача, його ставлення до виконання службових обов'язків.
Суд констатує, що відповідач не надав доказів того, що дії позивача завдали істотної шкоди інтересам служби чи такі дії порочать честь працівника поліції, підривають довіру та авторитет органів поліції та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Європейський суд з прав людини неодноразово констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, включаючи процес прийняття оскаржуваного наказу.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як зазначено в рішенні ЄСПЛ по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини").
Суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для всіх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.
Відповідно ч. ч. 1-2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльність держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуваннями судової практики європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень статті 1 Протоколу N 1 держава зобов'язана вжити заходи у вигляді розслідування, то останнє повинно бути проведене об'єктивно, у розумні строки і неупереджено (див., mutatis mutandis, "Велікова проти Болгарії", N 41488/98, п. 80, CEDH 2000-VI). Суд нагадує, що мінімальний та ефективний критерій розслідування залежить від обставин справи, які оцінюються на основі сукупності фактів та беруться до уваги разом з реальною роботою, проведеною при розслідуванні.
Пункт 107 рішення ЄСПЛ: що стосується розслідування, то суд ще раз нагадує, що він не може заміняти функції внутрішніх органів, зокрема прокуратури, щоб вказувати їй, як вести розслідування або вчиняти будь-які інші дії. Суд, таким чином, не має компетенції у вивченні питання щодо факту того, чи володів заявник, in fine , двома бивнями мамонта, колекцією коштовностей чи інших об'єктів, і де вони можуть на даний час знаходитись. Проте Суд вважає за необхідне дослідити, чи було розслідування ефективним та послідовним з точки зору обставин, які були викладені заявником, і чи таке розслідування відповідало позитивним зобов'язанням відповідно до статті 1 Протоколу N 1.
Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що обставини, які стали підставою для накладення на полковника поліції ОСОБА_1 (0034644) начальника Департаменту вибухотехнічної служби дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та не вказують у достовірний спосіб на протиправну поведінку позивача, яка може мати своїм наслідком звільнення в порядку дисциплінарної відповідальності, оскільки не узгоджуються з вимогами статті 1 Протоколу N 1 де держава зобов'язана вжити заходи у вигляді розслідування, то останнє повинно бути проведене об'єктивно та неупереджено.
Зважаючи на те, що відповідачем не доведено суду правомірності застосування до позивача крайнього виду дисциплінарного стягнення, чим порушено принцип обґрунтованості, суд дійшов висновку, що наказ Голови НП України від 30.01.2018 року №111 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України» в частині притягнення начальника Департаменту вибухотехнічної служби НП України полковника поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, та наказу Голови НП України від 27.02.2018 №166 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» начальника Департаменту вибухотехнічної служби полковника поліції ОСОБА_1 (0034644) з 28.02.2018 року підлягають скасуванню як протиправні.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Національної поліції України від 30.01.2018 року №111 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України" в частині притягнення начальника Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Національної поліції України від 27.02.2018 року №166 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" начальника Департаменту вибухотехнічної служби полковника поліції ОСОБА_1 (0034644) з 28.02.2018 року.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2021 року.
Суддя Н.Г. Вєкуа