05 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1893/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8611,00 грн згідно квитанції АТ "ТАСКОМБАНК" №ПН1740526 від 28 жовтня 2020 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 28 жовтня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу позивач придбав квартиру. Для нотаріального посвідчення вказаного договору ним сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного майна в розмірі 8611,00 грн. Враховуючи те, що житло придбано вперше, позивач звертався до відповідача із заявою, в якій він просив сформувати та подати до відповідного органу Казначейства подання про повернення їй сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Однак відповідач відмовив у задоволенні заяви з тих підстав, що у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування окремих видів господарських операцій" нотаріусам надано право звільняти від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбаванні нерухомого майна, за умови надання особою підтверджуючих документів придбавання житла вперше. Зокрема пункту 15-2 доповнено підпунктами "в" і "г". Оскільки позивачем не було надано необхідний перелік документів ні нотаріусу під час реєстрації операції, купівлі-продажу нерухомого майна, ні при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, підстави для формування і та надання до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області подання на повернення помилково, або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету відсутні. Вказану відмову позивач вважає протиправною та необґрунтованою.
Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання заяв по суті справи; задоволено клопотання позивача та залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області; запропоновано третій особі у десятиденний строк з дня отримання копії позовної заяви з додатками подати до суду пояснення щодо позову, а в разі отримання відзиву у десятиденний строк з дня його отримання подати до суду пояснення щодо нього.
Відповідач щодо задоволення позову заперечував. У наданому суду відзиві на позовну заяву вказував, що він не наділений повноваженнями щодо визнання особи такою, що придбаває житло вперше, або під час придбання житла перебувала у черзі на отримання житла. Разом з цим, вказував, що згідно з положеннями Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03 листопада 1998 року встановлено, що за наявності зазначених у підпунктах "в" та "г" пункту 15-2 Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нотаріальне посвідчення купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Однак оскільки позивачем при реєстрації купівлі-продажу нерухомого майна не були надані документи, на підставі яких нотаріусу надано право звільняти покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, то сплата збору здійснена правомірно, а тому підстави для повернення сплаченого збору на державне пенсійне страхування у сумі 8611,00 грн як помилково чи надмірно сплаченого відсутні. З урахуванням наведеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Наполягав на задоволенні позовних вимог.
Правом подати заперечення відповідач не скористався.
Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області надало суду письмові пояснення, в яких, посилаючись на норми Бюджетного кодексу України, Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215 (зі змінами і доповненнями), Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, вказало, що підставою для повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є надання платником такого збору до відповідного органу Казначейства заяви про повернення коштів з бюджету з оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, а також подання органу, що контролює справляння коштів до відповідного бюджету. Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2020 року між фізичною особою ОСОБА_2 та позивачем укладено договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований в реєстрі за №4872 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Савчук В.Г., згідно з яким позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Вказане також підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12 січня 2021 року за №240113869.
Для оформлення договору купівлі-продажу квартири від 28 жовтня року позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 8611,00 грн, що підтверджується квитанцією №ПН1740526 від 28 жовтня 2020 року.
20 січня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій, посилаючись на те, що житло за вказаною адресою придбано ним вперше, просив сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області подання про повернення йому сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 28 жовтня 2020 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25 січня 2021 року №2400-0502-8/2336 позивача повідомлено про те, що з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", нотаріусам надано право звільняти від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбаванні нерухомого майна, за умови падання особою підтверджуючих документів придбання житла вперше.
Зокрема, пункт 15-2 доповнено підпунктами "в" і "г" такого змісту:
"в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, в також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних невикористання житлових чек: місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов".
Таким чином, оскільки позивачем не було надано необхідний перелік документів, підстави для формування на надання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Головного управління Державної казначейської служби у Чернівецькій області подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету відсутні.
Не погоджуючись з указаною відмовою, позивач звернулась до адміністративного суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Абзацом 2 пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР визначено, що нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно абзацу 3 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані і у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Отже, громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Разом з цим постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23 вересня 2020 року №866 внесено зміни до Порядку №1740, а саме:
- Пункт 15-2 доповнено підпунктами "в" і "г" такого змісту: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
- Пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту: нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, наведеними змінами до Порядку №1740, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, усунена правова невизначенність щодо розуміння юридичного терміну "придбавають". Зокрема, під "придбаває житло вперше" необхідно розуміти, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя. Тобто, визначення «придбаває», охоплює не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівля частки в спільному майні подружжі. Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що при оформленні договору купівлі-продажу квартири від 28 жовтня 2020 року позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9765,00 грн, що підтверджується квитанцією №ПН1740526 від 28 жовтня 2020 року.
При цьому відомості інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12 січня 2021 року за №240113869 свідчать про те, що позивачем не зареєстровано будь-яких операцій з придбання нерухомого майна, що в розумінні Податкового кодексу України належить до об'єктів житлової нерухомості, окрім придбання на підставі договору від 28 жовтня 2020 року, що зареєстрований в реєстрі за №4872 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Савчук В.Г., квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Будь-яких належних та достовірних доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна (об'єктів житлової нерухомості) та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
При цьому в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування правомірності оскаржуваних дій, рішень чи бездіяльності покладається саме на суб'єкта владних повноважень, тобто в даному випадку на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Крім цього, варто зазначити, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Окрім цього, відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Тому посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №819/33/17, від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17, які суд враховує відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо доводів відповідача в обґрунтування своєї позиції, викладеної у відзиві, то варто зазначити, що внесені Постановою №866 до Порядку №1740 зміни не позбавляють Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області обов'язку щодо складання та направлення до органів казначейства подання про повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
При цьому помилкова сплата такого збору під час нотаріального посвідчення операції з купівлі-продажу житла не може бути підставою для відмови у поверненні помилково сплаченого збору, оскільки в такому випадку порушується саме право на повернення безпідставно сплачених коштів.
Законодавство не містить норм щодо заборони повернення помилково сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у разі добровільної сплати таких коштів під час документального оформлення набуття права власності на житло.
Суд вважає посилання відповідача на ненадання позивачем документів та інформації, зазначеної у пп. "в" і "г" п.15-2 Порядку №1740 для формування подання про повернення коштів, необґрунтованим, оскільки пункт 15-2 Порядку №1740 регулює процес звільнення особи від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майн, а тому його дія не поширюється на правовідносини, які виникають між особою та органом пенсійного фонду з приводу повернення вже сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 8611,00 грн, сплаченого при придбанні житла вперше на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 жовтня 2020 року.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №988/18283, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Згідно підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, повернення помилково або надміру сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється органом Державної казначейської служби України за поданням відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, що контролює надходження цього збору до бюджету.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Враховуючи наведене та беручи до уваги положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено повноваження суду при вирішенні справи, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оформлену листом від 25 січня 2021 року №2400-0502-8/2336, якою відмовлено позивачу в задоволенні заяви від 20 січня 2021 року про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 9765,00 грн, та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9765,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією №ПН1740526 від 28 жовтня 2020 року.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення позову. Натомість доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, а згідно з наявною у справі квитанцією №76089 від 22 квітня 2021 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 132, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оформлену листом від 25 січня 2021 року №2400-0502-8/2336, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви від 20 січня 2021 року про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 8611,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8611 (вісім тисяч шістсот одинадцять) грн 00 коп., сплаченого згідно квитанції АТ "ТАСКОМБАНК" №ПН1740526 від 28 жовтня 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, сплаченого згідно з квитанцією №76089 від 22 квітня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 липня 2021 року.
Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вулиця Кобилянської Ольги, будинок 1/Площа Центральна, будинок 3, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області (вул. В. Аксенина, 2-Е, м. Чернівці, 58022, код ЄДРПОУ 37836095).
Суддя О.П. Лелюк