Справа № 560/6700/21
іменем України
05 липня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Матущака В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2 групи за 2021 та 2019 роки відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551- XII в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХІУ від 25.12.1998, враховуючи рішення Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008, №3-р/2020 від 27.02.2020, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2021, 2019 роки.
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради здійснити нарахування (перерахунок) та виплату ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2 групи за 2021, 2019 роки відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХІУ від 25.12.1998, враховуючи рішення Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008, №3-р/2020 від 27.02.2020, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум за 2021 та 2019 роки, а саме 10246,00 грн. за 2021 рік (1769 *8=14152 - 3906= 10246) та 9953,60 грн. за 2019 рік (1669.20*8=13353,60 - 3400=9953.60).
Ухвалою суду від 10.06.2021 суддя залишив без руху поданий позивачем позов на підставі частини 1 статті 123 КАС України, оскільки позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду. Також запропоновано позивачу, у строк не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, вказати підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, якщо такі є.
На виконання ухвали від 10.06.2021 позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказав, що ним пропущений строк звернення до адміністративного суду з даним позовом з причин, які від нього не залежали, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та потребує лікування, тому постійно перебуває на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується виписками з медичної карти позивача. Відтак просить суд вважати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, вважаю, що у задоволенні поданого клопотання необхідно відмовити, а позовну заяву повернути позивачеві з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.
Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 05.08.2018 по справі №810/384/17.
Отже, законодавством передбачено, що у разі, якщо особа мала реальну можливість дізнатись про порушення свого права, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Підставою для звернення до суду з даним позовом слугували протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо недоплати йому допомоги до 5 травня за 2019 рік.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно з статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на наведене, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" необхідно обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року.
Аналогічна позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, а саме, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.
Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом необхідно обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога, тому строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2019 рік починається з 30.09.2019.
Дослідивши поданий позов та додані матеріали, встановлено, що позов поданий до адміністративного суду 08.06.2021, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення, визначений частиною 2 статті 122 КАС України.
З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суддя встановив, що як поважність причин строку звернення до адміністративного суду позивач вказує, що з вересня 2019 по 22.06.2021 перебував періодично на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підверджується випискою з медичної карти позивача.
Дослідивши вказані довідки суддя прийшов висновку, що вказані довідки не є достатніми та допустимими доказами в розумінні статті 74 та статті 76 КАС України в обґрунтування поважності строків пропуску звернення до суду.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до офіційного визначення амбулаторне лікування - організація медичної допомоги в медичному закладі хворим, що приходять у медичний заклад.
Амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню).
При цьому, позивачем до суду не надано жодних інших доказів в підтвердження неможливості своєчасного подання адміністративного позову.
Аналізуючи викладене, суддя приходить до висновку, що факт перебування позивача на амбулаторному лікуванні, не свідчить про відсутність можливості у позивача звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, а доказів перебування на постійному стаціонарному лікуванні позивач не надав.
Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" карантин на всій території України запроваджений з 12.03.2020. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 відновлена робота частини закладів та певних видів діяльності з 11.05.2020, зокрема й відділень поштового зв'язку та інших державних закладів та установ, що у свою чергу забезпечувало можливість звернення до суду. Однак, навіть враховуючи термін запровадження карантину, то з моменту його послаблення до моменту звернення позивача до суду минуло більше шести місяців, що також перевищує строк для звернення до адміністративного суду.
Крім того, як відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона в адміністративній справі може брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Частиною 2 вказаної статті визначено, що особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Однак позивач наданим їй правом на представництво в суді не скористався.
Як встановив суддя, ОСОБА_1 в період з серпня 2020 неодноразово звертався до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовними заявами та до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційним скаргами. Встановлені обставини спростовують твердження позивача про відсутність можливості в межах шестимісячного строку звернення, визначено КАС України, звернутися до суду з позовною заявою про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Отже, аналізуючи встановлені обставини, вважаю за необхідне зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Враховуючи вищевказане та те, що дотримання процесуальних строків є обов'язком сторін, суддя не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду поважними за обставин, викладених позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом, у звязку із чим суддя не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України. Відповідно до частини 1 та частини 2 даної статті зазначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Отже, враховуючи значний пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших поважних причин пропуску строку звернення до суду та не надано доказів поважності причин пропуску даного строку окрім тих, які суддя визнав неповажними, приходжу до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Разом з тим, згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, повернення адміністративного позову не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись частиною 2 статті 123, статтями 169, 248 КАС України, суд
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий суддяВ.В. Матущак