про залишення заяви без розгляду
Справа № 500/2422/21
05 липня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
У провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/600090/1 від 15 березня 2021 року та №UA209000/2021/600089/1 від 15 березня 2021 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 00 коп).
02 липня 2021 року представником позивача - адвокатом Тришаком Олегом Григоровичем подано до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 14000,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги. У заяві представник позивача вказує, що, як вбачається з резолютивної частини рішення суду від 30 червня 2021 року, судом не вирішено питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу. До заяви подано докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для призначення судового засідання по розгляду заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд встановив наявність підстав для залишення такої заяви без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України. Відтак, відсутня необхідність розгляду питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, судом розглянуто заяву про ухвалення додаткового судового рішення у письмовому провадженні.
Висновки суду про наявність підстав для залишення заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду грунтуються на таких положеннях КАС України та встановлених обставинах справи.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Тобто за приписами статті 132 КАС України судові витрати складаються не тільки із судового збору, але й інших витрат, що пов'язані з розглядом справи. Обов'язок подання доказів щодо розміру судових витрат, які сплачені або ж мають бути сплачені, покладається на учасника справи.
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною третьою статті 143 КАС України вказано, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, наведені вище норми передбачають можливість подання доказів понесених судових витрат після ухвалення судового рішення лише у разі, якщо під час судового розгляду до закінчення судових дебатів особа зробила про це відповідну заяву; неможливість подання доказів до вирішення справи по суті обумовлена поважними причинами. При цьому наслідки неподання у встановлений строк заяви або неподання відповідних доказів передбачені частиною сьомою статті 139 КАС України.
Як вбачається з рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, судом вирішено питання про розподіл судових витрат понесених позивачем у зв'язку зі сплатою судового збору. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00 грн.
Водночас жодних додаткових доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у тому числі витрат на правничу допомогу, на час розгляду справи суду надано не було.
Ні з позовною заявою, ні під час розгляду справи у суді позивачем (його представником) не подавалася до суду заява у порядку частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України, про подання відповідних доказів після ухвалення рішення по суті вимог.
У позовній заяві лише вказано, що позивач очікує понести судові витрати в розмірі вартості надання правничої допомоги. Проте зазначений вислів не є заявою про те, що докази на підтвердження судових витрат у цій справі будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у розмінні наведених положень статей 139, 143 КАС України.
Відповідно до ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року про відкриття провадження у справі визначено судовий розгляд цієї справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання на 01 червня 2021 року.
За змістом положень частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.
У свою чергу відповідно до частини восьмої статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи особливості здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, за яких усі заяви по суті подаються у відповідні строки для вчинення процесуальних дій, то представник позивача мав можливість оцінити та визначити вартість витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом цієї справи, та подати відповідну заяву та докази на підтвердження таких витрат до закінчення розгляду справи по суті.
Як слідує з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі 05 травня 2021 року позивач та його представник доказів понесених витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду справи по суті не подали.
При цьому суд зауважує, що договір про надання правничої допомоги був складений ще 24 березня 2021 року, тобто до подання позовної заяви в суд. Отже, про наявність правничої допомоги та про можливі очікувані витрати на її отримання позивач був обізнаний до подання позовної заяви, однак не подав заяви про її відшкодування в майбутньому після прийняття судового рішення та надання відповідних доказів на її понесення.
Суд зазначає, що відсутність судових дебатів при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не позбавляє права учасника справи подати в межах строку її розгляду відповідні докази понесених витрат на правничу допомогу чи зробити відповідну заяву про подання таких доказів після ухвалення рішення суду.
При цьому суд враховує, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 листопада 2020 року у справі №640/13697/19.
Крім того, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц також вказала на те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (в даному випадку частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.
Таким чином, зважаючи на ту обставину, що під час розгляду справи позивачем (його представником) не було подано доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, як і під час розгляду справи не подано заяву про надання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення, тому суд дійшов висновку, що заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення на підставі частини сьомої статті 139 КАС України слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 134, 139, 143, 248, 252, 256, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тришака Олега Григоровича про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено та підписано 05 липня 2021 року.
Суддя Чепенюк О.В.