Справа № 500/1953/21
05 липня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Збаразької міської ради Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі, також, - позивачка) з позовом до Збаразької міської ради (далі, також, - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Збаразької міської ради, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачці середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування з 02.12.2020;
стягнути із Збаразької міської ради ненараховану та невиплачену середньомісячну заробітну плату позивачці з 02.12.2020 по сьогодні;
зобов'язати Збаразьку міську раду нараховувати та виплачувати середньомісячну заробітну плату позивачці з сьогоднішнього дня, але не більше шести місяців з дня наступного, за днем звільнення, на період працевлаштування позивачки.
Ухвалою суду від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не забезпечив надання позивачці попередньої або рівнозначної роботи після звільнення позивача з виборної посади, а тому, зобов'язаний виплачувати позивачці середньомісячну заробітну плату, яку вона одержувала на виборній посаді секретаря Колодненської сільської ради. Позивачка зверталася 01.04.2020 до відповідача із заявою про нарахування та виплату їй середньомісячної заробітної плати з дня наступного, за днем звільнення, але не більше шести місяців на період її працевлаштування, проте, відповіді Збаразькою міською радою не надано. Позивачка вважає, що такою бездіяльністю відповідача порушено гарантовані права, адже при звільненні з посади секретаря сільської ради їй не було запропоновано іншу роботу у відповідача, а також відповідачем не здійснено виплати середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування за шість місяців. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Від відповідача на адресу суду 12.05.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (аркуші справи 27-29). В обґрунтування зазначено, що положеннями частин першої, другої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Відповідно до статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені Законом України "Про статус депутатів місцевих рад". Охорона трудових прав депутата місцевої ради починається на етапі його обрання на виборну посаду у раді. Саме від правильного звільнення з попереднього місця роботи депутата, обраного на виборну посаду у раді, залежить чи зможе він, у разі настання певних обставин, скористатися передбаченою цією статтею гарантією. Звертає увагу суду, що відповідно до записів трудової книжки позивачки її 18.10.2016 було переведено з посади спеціаліста з вчинення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану. Трудовий договір з депутатом має припинятися на підставі п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із переходом на виборну посаду, а не переведенням. Відповідач вказує, що в разі переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації звільнення працівника та прийом на нову посаду не відбуваються. Враховуючи, що позивачка була переведена, а не звільнена з посади, підстави для виплати середньомісячної заробітної плати відсутні. Тому, немає правових підстав для задоволення позовних вимог.
Представник позивача надав суду 18.05.2021 відповідь на відзив (аркуші справи 40-43), в якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві. Зокрема, зазначив, що твердження відповідача щодо неприпинення трудових відносин є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є перехід працівника на виборну посаду.
Також, відповідач подав на адресу суду 26.05.2021 заперечення (аркуші справи 54-55), в яких зокрема, зазначив, що Збаразькою міською радою було повідомлено позивачку про можливість її працевлаштування, проте позивач будь-яких звернень до міської ради щодо можливості (бажання) працевлаштування (окрім виплати коштів) з часу припинення повноважень на виборній посаді не здійснювала, що свідчить про відсутність у неї намірів працевлаштування.
Представник позивача подав на адресу суду 10.06.2021 заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі позивачки та її представника (аркуш справи 65).
Представник відповідача подав на адресу суду 10.06.2021 заяву, в якій просить розгляд справи проводити в порядку письмового провадження (аркуш справи 64).
Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені учасниками справи, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 27.11.2015 (аркуш справи 14-17) позивачка:
01.08.2016 прийнята на посаду спеціаліста з вчинення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану Колодненської сільської об'єднаної територіальної громади (запис на підставі розпорядження №113 від 29.07.2016);
18.10.2016 переведена з посади спеціаліста з вчинення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП, обрання секретарем сільської об'єднаної територіальної громади (рішення сесії №364 від 18.10.2016);
03.11.2016 звільнена з посади секретаря Колодненської сільської об'єднаної територіальної громади у зв'язку із достроковим припиненням повноважень згідно з ч. 5 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
03.11.2016 обрана секретарем Колодненської сільської ради;
01.12.2020 повноваження секретаря Колодненської сільської ради Тернопільської області припинено, пп. 4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» від 16.04.2020 року №562-ІХ» (рішення Збаразької міської ради №VIII/1/1 від 01.12. 2020).
Таким чином, останнім робочим днем позивачки на посаді секретаря Колодненської сільської ради Тернопільської області є 01.12.2020.
Дані відомості підтверджуються, також, розпорядженням від 18.10.2016 №157-А, рішенням від 18.10.2016 №364, рішенням від 03.11.2016 №367 (аркуші справи 33-34, 47).
Після припинення повноважень секретаря Колодненської сільської ради Тернопільської області позивачка 08.12.2020 звернулася в Збаразьку міську раду з заявою про виплату допомоги у розмірі не менше, ніж шестимісячний середній заробіток (аркуш справи 31).
У відповідь на таку заяву позивачки відповідач листом №03-2270/2.6 від 31.12.2020 повідомив, що Збаразька міська рада не вправі здійснити виплату вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України, оскільки повноваження позивачки як посадової особи були припинені відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування». Також, зазначив, що позивачка має право зайняти одну із нижчезазначених посад в Колодненській сільській раді, а саме, інспектора з правових питань, кадрових питань, спеціаліста І категорії - головного бухгалтера, а також, в Збаразькій міській раді спеціаліста загального відділу, в зв'язку із цим, запропоновано звернутися в міську раду (аркуш справи 30).
Надалі, позивачка 01.04.2021 повторно звернулася з письмовою заявою до Збаразького міського голови, із проханням виплатити їй з 02.12.2020 шестимісячну заробітну плату, яку вона одержувала на виборній посаді у Колодненській сільській раді в зв'язку із тим, що після звільнення з посади секретаря Колодненської сільської ради їй не запропоновано іншу рівноцінну роботу (посаду) на тому самому підприємстві організації (установі) у відповідності до ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (аркуш справи 9).
Проте, відповіді на зазначену заяву позивачки відповідачем на надано.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати позивачці з місцевого бюджету середньомісячної заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді секретаря Колодненської сільської ради, позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" 5 лютого 2015 року №157-VIII (далі - Закон №157-VIII) повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №157-VIII об'єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об'єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону №157-VIII об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
За правилами ч. 4 ст. 8 Закону №157-VIII з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об'єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.
Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
Отже, відповідач Збаразька міська рада є правонаступником прав та обов'язків Колодненської сільської ради, в якій позивачка працювала секретарем.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради визначає Закон України від 11 липня 2002 року №93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон №93-IV), який також встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.
Відповідно до частин 1, 2 ст.4 Закону №93-IV депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".
Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.
Згідно з ст. 6 Закону №93-IV депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.
Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.
Позивачка обрана та працювала секретарем Колодненської сільської ради на постійній основі, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.33 Закону України №93-IV у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.
З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.
Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.
Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов'язки на постійній основі.
Тобто, право на отримання середнього заробітку, отриманого на виборній посаді, має особа, якщо вона не є пенсіонером та не була забезпечена роботою після припинення повноважень. Такий заробіток зберігається на період 6 місяців і підлягає виплаті з відповідного місцевого бюджету.
Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Під рівноцінною роботою (посадою) треба розуміти роботу (посаду), не нижче за кваліфікацією чи посадою, за якою особа працювала до обрання на виборну посаду (відповідного голови/секретаря).
Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що законодавством гарантується право депутата місцевої ради на надання йому, після закінчення його повноважень за виборною посадою, попередньої або рівноцінної роботи (посади), а за її відсутності - збереження за ним середньої заробітної плати на строк не більше шести місяців або до дня його працевлаштування.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.08.2020 (справа №174/445/16-а (2-а/174/18/2016).
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом Закону №93-IV збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат місцевої ради (голова ради), від обов'язку вжити заходи до його працевлаштування. Закон №93-IV покладає на роботодавця обов'язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Так як встановлено судом вище, до обрання на виборну посаду секретаря Колодненської сільської ради позивачка працювала на посаді спеціаліста з вчинення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану Колодненської сільської ради.
18 жовтня 2016 року позивачка переведена з посади спеціаліста з вчинення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України в зав'язку з обранням секретарем сільської об'єднаної територіальної громади.
Суд звертає увагу, що як передбачено пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.
Верховний Суд у своїй постанові від 23.05.2018 у справі №219/2204/2016-ц зробив висновок, що гарантії, передбачені частиною другою статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" поширюються на колишніх секретарів сільради, які безпосередньо перед обранням на виборну посаду були працевлаштовані на іншій посаді і були звільнені з такого місця роботи згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП (перехід на виборну посаду).
Як наголосив суд касаційної інстанції, трудовий договір має бути припинено саме на підставі, передбаченій пунктом 5 статті 36 КЗпП. Запис про звільнення за такою підставою обов'язково має бути у трудовій книжці. Якщо звільнення буде оформлено за іншою підставою (наприклад, статті 38 КЗпП), то особа не може претендувати на гарантії частини другої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". Саме ці обставини, а не кількість каденцій на які було обрано посадову особу, визначають її право повернутися на місце роботи, де та працювала до обрання на зазначену виборну посаду.
Таким чином, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що однією з підстав вважати, що позивачка має право на виплату середнього заробітку, який вона отримувала на посаді секретаря Колодненської сільської об'єднаної територіальної громади, є дотримання умов звільнення з колишнього місця роботи за підставою, що передбачена пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України.
1 грудня 2020 року позивачка припинила повноваження секретаря Колодненської сільської ради Тернопільської області згідно з рішенням сесії Збаразької міської ради №VIII/1/1 від 01.12.2020.
Враховуючи те, що Збаразька міська рада є правонаступником прав та обов'язків Колодненської сільської ради, в якій позивачка до перебування на виборній посаді працювала на посаді спеціаліста з вчинення нотаріальних дій та реєстрації актів цивільного стану, ОСОБА_1 08.12.2020 звернулася в Збразьку міську раду з заявою, в якій просила здійснювати їй виплату допомоги в розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку, що отримувала на виборній посаді, додавши копію трудової книжки.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься лист-відповідь Збаразької міської ради №03-2270/2.6 від 31.12.2020 , в якому повідомлено, зокрема, що позивачка має право зайняти одну із нижчезазначених посад в Колодненській сільській раді, а саме, інспектора з правових питань, кадрових питань, спеціаліста І категорії - головного бухгалтера, а також, в Збаразькій міській раді спеціаліста загального відділу, в зв'язку із цим, запропоновано звернутися в міську раду (аркуш справи 30).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем даної відповіді відповідача, а також, інформації про можливе працевлаштування на попередній посаді або ж на іншій рівноцінній роботі (посаді) у тій же установі, або за її бажанням - в іншій.
На повторне звернення позивачки від 01.04.2021 про виплату шестимісячної заробітної плати, яку одержувала на виборній посаді у Колодненській сільській раді, відповідачем відповіді теж не надано.
Отже, судом встановлено, що відповідач не вжив достатніх заходів щодо надання позивачці попередньої роботи (посади), а за її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за її згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Також суд наголошує на тому, що Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" не передбачено обов'язку позивача доводити правомірність відмови попереднього роботодавця щодо працевлаштування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.10.2019 у справі №345/3102/16-а.
Після закінчення повноважень позивача на виборній посаді, відповідач зобов'язаний працевлаштувати її на попередній посаді або ж на іншій рівноцінній роботі (посаді) у тій же установі, або за її бажанням - в іншій. Водночас строки, протягом яких відповідач має виконати зазначений обов'язок запропонувати надати рівноцінну роботу, нормативно не встановлений. До часу працевлаштування такій особі повинна бути збережена середня заробітна плата, але не більше 6 місяців. У разі відмови особи від працевлаштування обов'язок роботодавця зі збереження такого заробітку особи припиняється.
У разі, якщо особа не працювала на жодній, окрім виборних посад, відповідач не має об'єктивної можливості надати їй попередню, тобто виборну посаду, проте не позбавлений обов'язку запропонувати рівноцінну, тобто, згідно з рівнем її кваліфікації тощо роботу в своїй чи іншій установі, організації, підприємстві.
Відповідач не довів суду жодним належним, допустимими і достовірним доказом, що у заявлених спірних правовідносинах запропонував позивачці таке працевлаштування, у тому числі, отримання від неї відмови з такого приводу.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що неможливість працевлаштування позивачки на попередню роботу (посаду) виникла не з її вини.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, в силу вимог ст.33 Закону України №93-IV, зобов'язаний був на період працевлаштування позивача, або до отримання відмови останнього у працевлаштуванні, зберегти за нею, але не більше шести місяців, середню заробітну плату, яку вона одержувала на виборній посаді у раді.
Суд звертає увагу сторін, що у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
Отже, законодавством гарантується право особи на надання, після закінчення її повноважень за виборною посадою, попередньої роботи (посади). В той же час, це право може бути реалізовано за умови наявності посади, або іншої рівноцінної посади. Такий правовий висновок викладений також у Постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі №570/3880/16-а.
Законодавець визначив обставини, за яких особі можуть бути надані такі гарантії. Виплата такої середньої заробітної плати належить особі, яка працювала за трудовим договором або у зв'язку з неможливістю роботодавця працевлаштувати на попередню роботу або неможливістю надати рівнозначну посаду.
Зважаючи на наведене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачці середньомісячної заробітної плати за період з 02.12.2020 (наступного дня з дня припинення повноважень секретаря Колодненської сільської ради) у відповідності до вимог статті 33 Закону України "Про статус місцевих рад".
Стосовно позовних вимог про стягнення із Збаразької міської ради ненараховану та невиплачену середньомісячну заробітну плату позивачці з 02.12.2020 по сьогодні та зобов'язати Збаразьку міську раду нараховувати та виплачувати середньомісячну заробітну плату позивачці з сьогоднішнього дня, але не більше шести місяців з дня наступного, за днем звільнення, на період працевлаштування позивачки суд зазначає наступне.
Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100), передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Абзацами 1, 2 пункту 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Суд вважає, що оскільки обчислення та нарахування таких виплат здійснюється відповідачем у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року за № 100, які не були нараховані позивачу, а тому суд не може перебирати на себе повноваження відповідача, здійснювати розрахунок та стягувати не нараховані суми середньої заробітної плати.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 21 березня 2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15 у справі №826/4418/14, яку суд враховує при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій/рішення. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення.
У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивачки є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення виплати позивачці середньої заробітної плати, яку вона отримувала на виборній посаді секретаря Колодненської сільської ради Тернопільської області на період працевлаштування; зобов'язання відповідача провести нарахування і виплату позивачці середньої заробітної плати, яку вона отримувала на виборній посаді секретаря Колодненської сільської ради Тернопільської області на період працевлаштування з 02.12.2020, але не більше шести місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в обраний судом спосіб.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Збаразької міської ралди щодо непроведення виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати, яку вона отримувала на виборній посаді секретаря Колодненської сільської ради Тернопільської області на період працевлаштування.
Зобов'язати Збаразьку міську раду провести нарахування і виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати, яку вона отримувала на виборній посаді секретаря Колодненської сільської ради Тернопільської області на період працевлаштування з 02.12.2020, але не більше шести місяців.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Збаразька міська рада Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, 4, м. Збараж, Тернопільська область, 47302; код ЄДРПОУ: 04058404).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.