Справа № 500/964/21
29 червня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П. за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Мурована І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо проведення перевірки та накладення штрафних санкцій;
зобов'язати Головне управління ДПС у Тернопільській області скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.02.2021 року №00006960901 та податкове повідомлення-рішення від 28.08.2020 року №0003083201.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідками фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено відсутність реєстрації в єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а саме: 4 рівнемірів-лічильників та 3 витратомірів-лічильників на місцях відпуску пального наливом з акцизного складу за період з 01.04.2020 року по 06.07.2020 року, а також не забезпечення своєчасного подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального, чим порушено вимоги пп.230.1.2., 230.1.3, 230.1 ст.230 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до рахунку-фактури №555 від 19.02.2020 року, платіжним дорученням №454 від 24.02.2020 року позивачем було здійснено проплату приватній фірмі "Преф-Сервіс" за магнітострікційні рівноміри Alisonic для паливно-мастильних резервуарів. З даним суб'єктом господарювання було домовлено про встановлення та реєстрацію рівномірів-лічильників та витратомірів-лічильників в термін до 01.04.2020 року. Однак, враховуючи, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" в Україні було встановлено карантин, приватна фірма "Преф-Сервіс" відмовилась встановлювати в зазначений термін системи заміру рівнів і рівномірів. Зазначене вище обладнання було поставлено лише відповідно до видаткової накладної №555 від 29.05.2020 року та реально встановлено 24.06.2020 року згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1831.
Позивачем, будучи незгідним з податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2020 року №0003083201, оскаржено його в позасудовому порядку до ДПС України. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скарга позивача надійшла 11.09.2020 року, проте до 19.02.2021 року жодних рішень від податкового органу не надходило. Рекомендованим повідомленням про вручення, 19.02.2021 року позивач отримав нове податкове повідомлення - рішення від 09.02.2021 року за № 00006960901 про те, що на підставі рішення ДПС України про результати розгляду скарги № 35402/99-00-06-02-05-06 від 16.12.2020 року, яку задоволено частково, на нього накладено штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в меншому розмірі - 140000,00 грн. Однак контролюючий орган вищого рівня у строк, визначений у п.56.8 ст.56 ПК України, не прийняв вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги, а також письмово не повідомив про продовження строку розгляду скарги, у зв'язку з чим в силу вимог ПК України така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, а податкові повідомлення- рішення не чинними й не створюють будь-яких наслідків у вигляді настання факту узгодження податкових зобов'язань та, відповідно, податкового боргу.
За таких обставин, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, які підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 05.03.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.
Ухвалою суду від 15.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 15.03.2021 року представник Головного управління ДПС у Тернопільській області отримав 19.03.2021 року, що підтверджується відповідною відміткою на супровідному листі (а.с.61).
На адресу суду 05.04.2021 року надійшли клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про продовження процесуального строку та про здійснення процесуального правонаступництва відповідача.
Ухвалою суду від 12.04.2021 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України. Надано відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів) відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Клопотання про продовження процесуального строку до суду не надходило.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області подано до суду відзив на позов 17.05.2021 року. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним від 01.07.2019 року за №19070314201900118 терміном дії з 01.07.2019 року по 01.07.2024 року за адресою фактичного провадження діяльності: АДРЕСА_1 , автозаправна станція (АЗС).
Перевіркою встановлено, що на дату її проведення фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює реалізацію нафтопродуктів (пального) на АЗС з 4 резервуарів, які обладнані не зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів- лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр) 4 рівнемірами-лічильниками рівня нафтопродуктів (пального) у резервуарі та 3 витратомірами-лічильниками на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, чим порушено пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України.
Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем як розпорядником акцизного складу за період з 01.04.2020 року по 06.07.2020 року не подавались до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику щоденні дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, чим порушено пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України.
Відтак вважає, що за результатами розгляду матеріалів перевірки підставно винесено податкове повідомлення-рішення від 28.08.2020 року №0003083201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 237000,00 грн. (20000,00 грн. х 7 + 1 000,00 грн. х 97). Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позові та відповіді на відзив, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Відзначив, що у відзиві немає жодного слова про оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 28.08.2020 року №0003083201 до ДПС України, розгляд скарги і надання відповіді. А відтак, контролюючий орган вищого рівня у строк, визначений у п.56.8 ст.56 ПК України, вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги не прийняв, у зв'язку з чим, в силу вимог ПК України така скарга вважається задоволеною на користь платника податків, а податкові повідомлення-рішення нечинними. Водночас згідно вимог ПК України паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників. Однак надані перевіряючим формуляри колонок із записами проведених повірок були залишені поза увагою.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на безпідставність таких. Вказав, що за результатами перевірки контролюючим органом, винесено податкове повідомлення-рішення від 28.08.2020 року №0003083201 за порушення пп.230.1.2 та пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно п.128-1.1 ст.128-1 та п.128-1.3 ст.128-1 ПК України. В розрізі підстав позову щодо дотримання ДПС України строків визначених ст.56 ПК України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику з урахуванням преференцій, визначених абз.2 та 5 п.52-8 підрозділу 10 розділу XX ПК України доповненого згідно із Законом №540-ІХ від 30.03.2020 року, в редакції Закону №591-IX від 13.05.2020 року, дотримано строків прийняття та надіслання позивачу рішення від 16.12.2020 року №35402/6/99-00-06-02-05-06 про розгляд скарги на податкове повідомлення-рішенні від 28.08.2020 року №0003083201.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 11.09.2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.10-11).
Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області 01.07.2019 року видано позивачу ліцензію на роздрібну торгівлю пальним №19070314201900118, терміном дії з 01.07.2019 року по 01.07.2024 року, за адресою фактичного провадження діяльності: АДРЕСА_1 , автозаправна станція (АЗС) (а.с.128-129).
На підставі наказу від 27.07.2020 року №938 (а.с.134-135) та направлень від 27.07.2020 року №1331, №1332, №133, №1334, Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 , автозаправна станція (АЗС), з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством Україні, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі, зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, за результати якої складено акт від 05.08.2020 року №550/19-00-32-01/ НОМЕР_1 (а.с.130-133).
За висновками перевірки позивачем порушено:
пп.230.1.2 п. 230.1 ст.230 ПК України, а саме: відсутність реєстрації суб'єктом господарювання витратомірів-рівнемірів пального витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників у розрізі акцизних складів в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України, а саме: незабезпечення розпорядником акцизних складів формування даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах.
На підставі акта перевірки, 28.08.2020 року Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003083201, яким за порушення пп.230.1.2, 230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України застосовано до позивача фінансові санкції на підставі п.128-1.1, 128-1.3 ст.128 ПК України в розмірі 237000,00 грн. (а.с.15-16).
Будучи незгідним з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем надіслано до ДПС України скаргу, що зареєстрована 14.09.2020 року за №35583/6 (а.с.137-138).
За результатом розгляду скарги, рішенням ДПС України від 16.12.2020 року №35402/6/99-00-06-02-05-06 скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.08.2020 року №0003083201 в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 97000,00 грн. та залишено без змін зазначене податкове повідомлення -рішення в іншій частині (а.с.142-146). Таке рішення було надіслано на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернуто відправнику "за закінченням терміну зберігання".
На підставі акта перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, Головним управління ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2021 року №00006960901, яким за порушення п.230.1.2, 230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України застосовано до позивача фінансові санкції на підставі п.128-1.1, 128-1.3 ст.128-1 ПК України в розмірі 140000,00 грн. (а.с.25).
Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 09.02.2021 року №00006960901 та податкове повідомлення-рішення від 28.08.2020 року №000308320, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесених на підставі них спірних рішень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.
Як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).
У пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
У відповідності до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Положеннями п.86.1 ст.86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Відповідно до п.56.2 ст.56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п.56.3 ст.56 ПУ України).
Згідно з п.56.9 ст.56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
З матеріалів справи видно, що позивачем, будучи незгідним з податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2020 року №0003083201, оскаржено його в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України (а.с.137-138).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скарга позивача вручуна ДПС України 11.09.2020 року (а.с.18), проте рішення №35402/6/99-00-06-02-05-06 за результатами її розгляду прийнято 16.12.2020 року (а.с.142-146).
З підстав недотримання з боку ДПС України 20-денного строку надсилання рішення за скаргою, позивач вважає свою таку задоволеною, а спірні податкові повідомлення-рішення нечинними.
Проте, такі судження суд визнає помилковими, оскільки ґрунтуються на неврахуванні позивачем актуальних приписів чинного законодавства.
У зв'язку з цим суд доводить до відома позивача зміст окремих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVІD-19)" від 13.05.2020 року №591-IX, яким внесено зміни до п.52-8 підрозділу 10 Розділу ХХ "Перехідні Положення" ПК України, відповідно до якого тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню та території України коронавірусної хвороби (COVІD-19), зупиняється перебіг строків, встановлених ст.56 ПК України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVІD-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених ст.56 цього Кодексу.
З урахуванням внесених до ПК України змін слід констатувати, що ДПС України не зобов'язана була додатково надсилати платнику лист/повідомлення про зупинення перебігу строків для прийняття рішення за скаргою.
З аналізу вищенаведеного правового регулювання, судом не виявлено недотримання контролюючим органом процедури адміністративного оскарження, з огляду на що суд визнає безпідставними твердження позивача щодо недотримання ДПС України вимог п.56.9 ст.56 ПК України та, відповідно, безпідставними його судження з приводу задоволення скарги.
Водночас, п.5 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204, передбачено якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Наведена норма вказує на те, що у разі скасування за результатами адміністративного оскарження грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, контролюючий орган складає нове податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається зменшена сума відповідного донарахування.
Так, за результатом розгляду скарги позивача, рішенням ДПС України від 16.12.2020 року №35402/6/99-00-06-02-05-06 скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.08.2020 року №0003083201 в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 97000,00 грн. та залишено без змін зазначене податкове повідомлення -рішення в іншій частині (а.с.142-146).
На підставі акта перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, Головним управління ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2021 року №00006960901, яким за порушення п.230.1.2, 230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України застосовано до позивача фінансові санкції на підставі п.128-1.1, 128-1.3 ст.128-1 ПК України в розмірі 140000,00 грн. (а.с.25).
Встановлені обставини не дають підстав для висновків про порушення відповідачем наведених вище норм законодавства, якими визначено повноваження контролюючих органів та порядок проведення фактичних перевірок, та не вказують на порушення прав позивача, відтак позовні вимоги про визнання протиправними дії Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо проведення перевірки та накладення штрафних санкцій слід залишити без задоволення.
Разом з тим, в розрізі встановлених обставин справи, враховуючи, що оскаржуване податкового повідомлення-рішення від 28.08.2020 року №0003083201 скасоване за результатами адміністративного оскарження, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування такого в судовому порядку, тому відмовляє у вказаній частині позовних вимог також.
Надаючи оцінку наслідкам проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення від 09.02.2021 року №00006960901, яким за порушення п.230.1.2, 230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України застосовано до позивача фінансові санкції на підставі п.128-1.1, 128-1.3 ст.128-1 ПК України в розмірі 140000,00 грн. (а.с.25), по суті виявлених порушень, суд виходить з наступного.
Як передбачено пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
За змістом п.12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, норми п.230.1 ст.230 цього Кодексу щодо обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками застосовуються з 1 січня 2017 року.
Відповідно до вимог ст. 230 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року №891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку (далі - Порядок №891).
Резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці (пп.3 п.2 Порядку №829).
Відповідно до пп.4 п.2 Порядку №829 обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).
Враховуючи норми п.12 та п.22 5 "Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами- лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:
1) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яка перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;
2) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;
3) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1січня 2020 року.
Відповідно до п.128-1.1 ст.128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Разом з цим, згідно з абз.4 п.18 підрозділу 5 "Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу).
З матеріалів справи видно, що відповідно до акта перевірки від 05.08.2020 року №550/19-00-32-01/ НОМЕР_1 (а.с.130-133) за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зареєстровано акцизний склад АЗС за уніфікованим номером 10114557 (а.с.136), де здійснюється роздрібна торгівля пальним на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (а.с.128-129) та використовуються 4 резервуари та 3 паливо-роздавальні колонки, які виконують функції витратомірів-лічильників.
Перевіркою встановлено відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а саме: 4 рівнемірів-лічильників та 3 витратомірів-лічильників на місцях відпуску пального наливом з акцизного складу за період з 01.04.2020 року по 06.07.2020 року.
Позивачем не заперечувався факт відсутності у вказаний період реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, однак не з його вини. Позивачем було домовлено з приватною фірмою "Преф-Сервіс" про встановлення та реєстрацію рівномірів-лічильників та витратомірів-лічильників в термін до 01.04.2020 року. Однак, враховуючи, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" в Україні було встановлено карантин, даний суб'єкт господарювання відмовився встановлювати системи заміру рівнів і рівномірів в зазначений термін.
Суд відзначає, що на момент здійснення перевірки позивачем виконано вимоги ПК України щодо встановлення та реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
Водночас під час судового розгляду справи встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, який є розпорядником акцизного складу, для виконання вимог законодавства замовив у приватної фірми "Преф-Сервіс" магнітострікційні рівноміри Alisonic для паливно-мастильних резервуарів та сплатив кошти в сумі 142827,00 грн. за вказане обладнання платіжним дорученням від №454 від 24.02.2020 року (а.с.21) відповідно до виставленого рахунку-фактури №555 від 19.02.2020 року (а.с.20).
Проте, зазначене вище обладнання було поставлено відповідно до видаткової накладної №555 від 29.05.2020 року (а.с.22) та встановлено 24.06.2020 року, про що свідчить рахунок-фактура №1831 від 24.06.2021 року (а.с.23) на оплату послуг: монтаж, підключення та налаштування системи заміру рівнів і рівномірів за адресою фактичного провадження діяльності позивачем.
Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесені зміни в ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", яка наводить перелік форс-мажорних обставин та до таких віднесено карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.
При цьому, ПК України не визначається порядок реєстрації акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, а також не врегульовані на законодавчому рівні питання можливості призупинити реєстрацію акцизного складу при виникненні форс-мажорних обставин. Також Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" не передбачає можливості призупинити дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним при виникненні форс-мажорних обставин. Законом передбачено лише призупинення дії ліцензії у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.
Водночас, сам контролюючий орган у спірних правовідносинах посилається на дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVІD-19), що зумовило зупинення перебіг строків, встановлених ст.56 ПК України в частині процедури адміністративного оскарження щодо скарг платників податків, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVІD-19)" від 13.05.2020 року №591-IX.
Дослідивши надані позивачем доводи позову та надані ним докази, суд дійшов висновку про доведення позивачем тієї обставини, що карантин, встановлений постановою Кабінетом Міністрів України в Україні, став для контрагента позивача та самого позивача форс-мажором, тобто надзвичайною і не підвладною волі сторін договору щодо поставки приватною фірмою "Преф-Сервіс" позивачу магнітострікційних рівномірів Alisonic для паливно-мастильних та введення обладнання в експлуатацію позивачем. Вказана обставина була непередбачуваною та перешкоджала позивачу здійснити обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Натомість відповідачем у даній справі залишено поза увагою вимоги ст.162 КАС України, якою регламентовано порядок та строки подання відзиву на позовну заяву. Ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин супроводжувалось ненаданням доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, серед яких і матеріали перевірки за наслідками якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення. Такі докази надані представником відповідача лише в судовому засіданні 29.06.2021 року - в день ухвалення судом рішення у даній справі.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Для правильного вирішення цього спору визначальним є те, що в силу приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень в повному обсязі.
Разом з тим суд відмічає, що в силу принципу пропорційності притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 140000,00 грн. при виникненні форс-мажорних обставин не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є співмірним.
Прийняття рішень, вчинення дій повинно здійснюватися пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:
- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;
- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;
- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;
- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від от 6 лютого 2001 року (заява № 41205/98) по справі "Tammer v. Estonia" підкреслив, що "в межах своєї наглядової юрисдикції Суд повинен розглянути оскаржуване втручання у світлі всієї справи… Зокрема, Суд має визначити, чи було втручання у цій справі "пропорційним правомірній меті" та чи були підстави, наведені державними органами влади на виправдання даного втручання, "відповідними й достатніми".
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі Khristov v. Ukraine (заява №24465/04) наголошував на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (рішення у справі Brumarescu v. Romania).
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що відповідач при прийняті податкового повідомлення-рішення від 09.02.2021 року №00006960901 діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тобто непропорційно, що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача шляхом застосування штрафу, та, як наслідок, невідповідність такого критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені платіжними дорученнями від 26.02.2021 року №587 та від 05.03.2021 року №590 судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на суму 1400,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.02.2021 року №00006960901
Відмовити у скасуванні податкового повідомлення-рішення від 28.08.2020 року №0003083201.
Сягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області сплачений ОСОБА_1 судовий збір в сумі 14000 грн. згідно платіжних доручень №587, 590.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 липня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП );
Головуючий суддя Мандзій О.П.