05 липня 2021 року Справа №480/2871/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазько С.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2871/21 за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення 43 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області № 43/35 від 03 листопада 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Вільшанську сільську раду Недригайлівського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки розміром 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до поданої заяви від 12 лютого 2020 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача, в якій просила передати їй безоплатно у власність земельну ділянку розміром 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. Розглянувши дану заяву 35 сесія 7 скликання Вільшанської сільської ради прийняла рішення від 04 березня 2020 року № 35/30, у відповідності до якого позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,30 гектара. Не погодившись з даним рішенням позивач подав заяву, в якій просив скасувати рішення 35 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради від 04 березня 2020 року № 35/30 як таке, що не базується на нормах закону. 03.11.2020 відповідачем на 43 сесії 7 скликання було прийнято рішення № 43/32, відповідно до якого, минуле рішення 35/30, про надання позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою було скасовано, а також було прийнято нове рішення № 43/33 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ", відповідно до пункту 1 якого рішення позивачеві надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у такому самому розмірі, який був визначений у рішенні № 35/30 - 0.30 гектара. Позивач вважає рішення відповідача прийняте на 43 сесії 7 скликання № 43/33 від 03.11.2020 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем рішення жодних підстав, які можуть обмежувати або унеможливлювати безоплатну передачу запитуваної позивачем земельної ділянки у власність не містить. Відтак, надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,30 гектара замість бажаної, орієнтовною площею 2 гектара призвело до безпідставного звуження обсягу його існуючого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах встановленого законом розміру.
Ухвалою суду від 20.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив, у якому позов не визнав та зазначив, що Вільшанська сільська рада, розглядаючи заяву позивача діяла в межах норм чинного законодавства та в інтересах місцевої громади, оскільки законодавством встановлено лише максимальний розмір земельної ділянки, що може бути виділено, а не її обов'язковий розмір. Пропозиція щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,30 га, винесена депутатами сільської ради під час обговорення звернення позивача на пленарному засіданні, що відповідає чинному законодавству України. Обґрунтування зменшення розміру площі земельної ділянки обумовлене великою кількістю заяв, що надходять до відповідача від громадян. З метою забезпечення принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах відповідачем прийнято оскаржуване рішення.
Представник позивача подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що у своїй заяві позивач вказав площу земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність із земель комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації встановлених Земельним кодексом України, а саме 2,00 га. Натомість, оскаржуване рішення відповідача не містить обґрунтувань причин, з яких неможливо задовольнити заяву позивача у повному обсязі та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку бажаною площею.
Ухвалою суду від 05.07.2021 змінено в адміністративній справі №480/2871/21 назву відповідача з "Вільшанська сільська рада Недригайлівського району Сумської області" на "Вільшанська сільська рада Роменського району Сумської області".
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 12.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області із заявою від 12.02.2020, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 2 гектара для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (а.с. 9). До заяви позивач додав копії паспорту, ідентифікаційного номера, графічні матеріали.
Розглянувши заяву позивача, Вільшанська сільська рада Недригайлівського району Сумської області прийняла рішення від 04.03.2020 № 35/30, яким вирішила надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,30 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області відповідно до доданих графічних матеріалів (а.с. 14).
22.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив скасувати рішення від 04 березня 2020 року №35/30 Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » як таке, що не ґрунтується на повному та об'єктивному дослідженні доводів, викладених у заяві від 12 лютого 2020 року, а саме: в безпідставному зменшенні розміру земельної ділянки, яка зазначена в прохальні частині заяви з 2 гектарів до 0,3 гектарів. Також у заяві позивач просив прийняти нове рішення згідно з яким надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2 гектара для ведення особистого селянського господарства на підставі ст. 118, 121 Земельного Кодексу України (а.с. 15).
Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 22.09.2020, Вільшанська сільська рада Недригайлівського району Сумської області прийняла рішення від 03.11.2020 № 43/32, яким вирішила скасувати рішення 35 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради від 04.03.2020 року № 35/30 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » (а.с.16).
Також, за результатами розгляду заяви позивача від 22.09.2020 відповідач прийняв рішення від 03.11.2020 № 43/33, яким вирішено надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,30 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Зеленківського старостинського округу Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області відповідно до доданих графічних матеріалів (а.с. 60).
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене, суд зазначає, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства мають право звернутися з відповідним клопотанням, з наданням відповідних документів.
Суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено порядок розгляду даної категорії питань, та зазначається, що відповідний орган місцевого самоврядування розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відмову.
Отже розгляд заяви позивача може завершитись її задоволенням, або вмотивованою відмовою у ненаданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Разом з тим ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
З аналізу зазначених норм суд вбачає, що за результатами розгляду, зокрема, заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, Вільшанською сільською радою повинно прийматися відповідне умотивоване рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову в його наданні.
Як встановлено судом, пунктом 1 спірного рішення від 03.11.2020 № 43/33 Вільшанською сільською радою надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,30 га.
Однак, у заяві від 12.02.2020 позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га.
Так, відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.
Тобто у своїй заяві позивач вказав площу земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність із земель комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації встановлених Земельним кодексом України, а саме 2,0 га.
Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5923581700:02:003:1423, в межах якої позивач просив надати йому земельну ділянку площею 2,0 га, загальна площа такої земельної ділянки 19,0173 га.
При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідача не містить обґрунтувань причин, з яких неможливо задовольнити заяву позивача у повному обсязі та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 2,0 га.
Суд зазначає, що пунктом 1 спірного рішенням відповідач безпідставно зменшив площу бажаної земельної ділянки, на отримання якої позивач подав заяву від 12.02.2020.
У зв'язку з чим суд доходить висновку, що рішення Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 03.11.2020 № 43/33, в частині надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га, замість 2,0 га є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача від 12.02.2020 у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача не надана її оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.02.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У позовній заяві зазначено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 3000,00 грн. та сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Відповідно до наявних у матеріалах справи ордера адвокатом позивача, який надає послуги, є Проценко О.А .
На обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн., представник позивача надав суду наступні письмові докази: копію договору про надання правової допомоги від 29.03.2021 № 16/20, укладеного між позивачем та адвокатом Проценком О.А. (а.с. 20); копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 29.03.2021 № 16/20 (а.с. 21); опис виконаних робіт від 30.03.2021 (а.с. 22); копію квитанції від 30.03.2021 на суму 3000,00 грн. (а.с. 22).
Відповідно до опису виконаних робіт від 30.03.2021 правова допомога складається з наступних послуг: усна консультація з вивченням документів - 500 грн. (1 год.); складання адвокатського запиту - 500 грн. (1 год.); складання позовної заяви - 2000 грн. (4 год.).
Вирішуючи питання про обґрунтованість витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом першим ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд вважає, що послуги з надання усної консультації та вивчення документів за своєю суттю охоплюються змістом послуги з складання позовної заяви та не підлягають відшкодуванню в окремому порядку.
Крім того, в описі виконаних робіт не зазначено, з яких саме питань навались консультації та які документи вивчались.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, для розгляду справи адвокат у судові засідання не з'являвся, надані адвокатом послуги зводилися виключно до формування позовної заяви та письмових пояснень, складання запиту, суд вважає розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 700,00 грн.
Також, судом встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції від 02.04.2021 (а.с. 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на сплату судового збору в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення 43 сесії 7 скликання Вільшанської сільської ради Недригайлівського району Сумської області № 43/33 від 03.11.2020 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Вільшанську сільську раду Роменського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до наданої ним заяви від 12.02.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області (вул. Київський шлях, 1-а, с. Вільшана, Недригайлівський район, Сумська область, 42127, код, ЄДРПОУ 04388478) витрати на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 700,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько