Справа № 420/4737/21
29 червня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глуханчука О.В.,
секретар судового засідання - Любімова О.Є.
за участі:
представник позивача - Кресюн В.А. (адвокат, за ордером)
представник відповідача (Одеська обласна прокуратура) - Кавун А.В. (на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та службового посвідчення)
представник відповідача (Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області) - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання Одеської обласної прокуратури про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови, стягнення неотриманого грошового забезпечення та моральної шкоди,
29 березня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури при винесені Постанови про відмову у відшкодуванні шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури від 10.01.2020 р. та скасувати Постанову Одеської обласної прокуратури про відмову у відшкодуванні шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури від 10.01.2020 р., як незаконну;
стягнути з Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області шляхом списання на користь ОСОБА_1 не отримане ним грошове забезпечення за період з 08.05.2010 р. по 26.12.2016 р. у сумі 87284 ( вісімдесят сім тисяч двісті вісімдесят чотири) гривні 25 копійок, у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області;
стягнути з Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області шляхом списання на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 30000, 00 грн. (тридцять тисяч гривень), у зв'язку з відмовою у проведенні розрахунку не отриманого грошового забезпечення за період з 08.05.2010 р. по 26.12.2016 р. у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.
Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Станом на 29 червня 2021 року розгляд справи здійснюється на стадії підготовчого провадження.
30 квітня 2021 року відповідачем - Одеська обласна прокуратура подано відзив на позовну заяву.
05 травня 2021 року від відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до суду через канцелярію також надійшов відзив на позовну заяву з додатковими доказами.
Під час підготовчого провадження, відповідачем - Одеська обласна прокуратура подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
В обґрунтування подано клопотання зазначено наступне. Так, відповідач зазначає, що предметом позову є оскарження позивачем постанови про відмову у відшкодуванні йому шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури від 10.01.2020, та стягнення з Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України неотриманого середньомісячного грошового забезпечення у розмірі 87284,25 грн. за період з 08.05.2010 по 26.12.2016 включно. Також позивач ставить питання щодо стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 30000 грн., заподіяної, на його думку, обласною прокуратурою унаслідок невиконання вимог ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Отже, фактично ОСОБА_1 оскаржується винесена обласною прокуратурою постанова про відмову у відшкодуванні шкоди.
Однак, як зазначає відповідач, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №686/1049/18, у разі незгоди з прийнятою постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідач вважає, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 28.12.2019 у справі №460/357/19, надаючи оцінку належності спору до юрисдикції адміністративних судів, дійшов висновку про те, що оскільки предметом цього позову є не стягнення коштів чи незгода із постановою прокурора, а його протиправна бездіяльність щодо прийняття постанови про визначення розміру шкоди, завданої позивачам, тому на такий спір поширюється юрисдикція адміністративного суду, а не цивільного чи кримінального.
Отже, на переконання відповідача, виходячи зі змісту наведених висновків Верховного Суду у справі № 460/357/19, виниклий спір про стягнення коштів чи у зв'язку із незгодою з постановою прокурора належить розглядати в порядку цивільного чи кримінального судочинства.
У підготовчому засіданні 29 червня 2021 року представник Одеської обласної прокуратури клопотання про закриття провадження у справі підтримав та просив задовольнити, вказуючи на те, що предметом позову є незгода з прийнятою прокуратурою постановою від 10.01.2020 та стягнення грошового забезпечення у сумі 87284,25 грн., а не протиправна бездіяльність через не прийняття такої постанови, що означає, що на виниклий спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Від представника позивача 25 червня 2021 року через канцелярію суду засобами електронного зв'язку надійшли заперечення на клопотання Одеської обласної прокуратури про закриття провадження у справі.
В обґрунтування заперечень щодо закриття провадження у справі зазначено, що позивач - ОСОБА_1 звертався з позовною заявою до Приморського районного суду м. Одеси, де в суді загальної юрисдикції намагався, зокрема, визнати оскаржувану Постанову від 10.01.2020 р. про відмову у відшкодуванні шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури незаконною.
Однак, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2020 року по справі № 522/2438/20 закрито провадження у зазначеній цивільній справі, з підстав того, що даний спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства і судом 30.03.2020 року помилково було відкрито провадження у справі в порядку цивільного судочинства. Спірні правовідносини у цій справі витікають з проходженням позивачем публічної служи в органах внутрішніх справ, що свідчить про те, що дані правовідносини є публічно-правовими.
З боку відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області представник у підготовче засідання не з'явився, про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки не повідомляв.
Розглянувши клопотання Одеської обласної прокуратури про закриття провадження у справі, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
При цьому, ч. 1 ст. 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод або інтересів позивача, а саме: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням термінів, наданим в статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою прокуратури Одеської області від 10 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у визначенні розміру шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури.
Не погоджуючи із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до начальника другого процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області Чередник Роман Вікторович (м.Одеса, вул. Пушкінська, 3) про визнання Постанови про відмову у відшкодуванні шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури від 10.01.2020 року незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2020 року було відкрито провадження у справі за правилами ЦПК України (Справа № 522/2438/20).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2020 року провадження по цивільній справі № 522/2438/20 було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства). Суд зазначив, що спірні правовідносини у цій справі витікають з проходженням позивачем публічної служи в органах внутрішніх справ, що свідчить про те, що дані правовідносини є публічно-правовими.
Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2020 року набрала законної сили.
29 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, у якому позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури при винесені Постанови про відмову у відшкодуванні шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури від 10.01.2020 р. та скасувати Постанову Одеської обласної прокуратури про відмову у відшкодуванні шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури від 10.01.2020 р., як незаконну.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
1) постановлення виправдувального вироку суду;
1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою прокуратури Одеської області закрито кримінальне провадження №42015160000000264 стосовно позивача у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.
Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):
1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;
5) моральна шкода.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 вказаного Закону, у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.
За приписами статті 12 Закону, розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
Тобто Конституційний Суд України в цьому рішенні дійшов висновку, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
Відтак, враховуючи роз'яснення Конституційного Суду України, після закриття провадження прокурор припиняє виконувати владні процесуальні функції, що передбачені КПК України.
Натомість в силу статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» прокуратура наділена функціями з прийняття постанови про визначення розміру відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону. Ці функції не пов'язані з повноваженнями прокурора, визначеними КПК України, а тому мають характер публічно-владних управлінських функцій.
Оскільки прокуратура є суб'єктом владних повноважень, який Законом наділений повноваженнями на виконання публічно-владних управлінських функцій, то цей спір відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4, статті 19 КАС України належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Викладена позиція щодо належності спору до юрисдикції адміністративних судів підтверджується висновками, зробленими у постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №822/1720/16, від 28 грудня 2019 року у справі №460/357/19.
Що стосується доводів відповідача - Одеської обласної прокуратури у клопотанні про закриття провадження у справі, з посиланням на позицію Верховного Суду у постанові від 28.12.2019 у справі №460/357/19, про те, що предметом позову є незгода з прийнятою прокуратурою постановою від 10.01.2020 та стягнення грошового забезпечення у сумі 87284,25 грн., а не протиправна бездіяльність через не прийняття такої постанови, що означає, що на виниклий спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин в частині визначення юрисдикції спору висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 28 грудня 2019 року у справі №460/357/19, суд виходив із такого:
- по-перше, враховуючи роз'яснення Конституційного Суду України, Верховний Суд висновував, що після закриття провадження прокурор припиняє виконувати владні процесуальні функції, що передбачені КПК України. У свою чергу в силу статті 12 Закону прокуратура наділена функціями з прийняття постанови про визначення розміру відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону. Ці функції не пов'язані з повноваженнями прокурора, визначеними КПК України, а тому мають характер публічно-владних управлінських функцій.
Тобто, висновки про те, що функції прокуратури, визначені у статті 12 Закону, не пов'язані з повноваженнями прокурора, визначеними КПК України, а тому мають характер публічно-владних управлінських функцій, не стосується обставин конкретної справи, а є загальними та ґрунтуються, зокрема на Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001.
- по-друге, у постанові від 28 грудня 2019 року у справі №460/357/19 Верховний Суд вже стосовного конкретних фактичних обставин справи №460/357/19 погодився із судами попередніх інстанцій стосовно того, що предметом цього позову (тобто у справі №460/357/19) є не стягнення коштів чи незгода із постановою прокурора, а його протиправна бездіяльність щодо прийняття постанови про визначення розміру шкоди, завданої позивачам, тому на такий спір поширюється юрисдикція адміністративного суду, а не цивільного чи кримінального.
Отже, посилання відповідача на те, що до юрисдикції адміністративного суду належать лише спори у яких «предметом позову є не стягнення коштів чи незгода із постановою прокурора, а його протиправна бездіяльність щодо прийняття постанови про визначення розміру шкоди, завданої позивачам» є неприйнятними.
Окрім того, як вже було зазначено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2020 року було закрито провадження по цивільній справі № 522/2438/20 за позовом ОСОБА_1 щодо оскарження постанови про відмову у відшкодуванні шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури, - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Водночас, вирішуючи питання щодо належності цього спору до юрисдикції адміністративного суду, суд вважає, що цей спір належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, а відтак підстави для закриття провадження у справі, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, відсутні.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача - Одеської обласної прокуратури про закриття провадження у справі №420/4737/21.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5-9, 19, 205, 238, 245, 248, 256, 293 КАС України,
У задоволенні клопотання Одеської обласної прокуратури про закриття провадження у справі №420/4737/21 - відмовити.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Повний текст ухвали складений та підписаний судом 05 липня 2021 року.
Суддя О.В. Глуханчук