01 липня 2021 року справа №380/8350/20
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Ізьо М.І.
за участю:
представника позивача - Іваненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Львові справу за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська міська рада про демонтаж самочинно влаштованих огорожі та прибудови до будинку,-
Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівська міська рада, про демонтаж самочинно влаштованих на земельній ділянці комунальної власності міста прибудови розміром 2,00*6, 00 до квартири АДРЕСА_1 та металевої огорожі на фундаменті довжиною 30м, якою відгороджено частину прибудинкової території.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 , що є власницею квартири АДРЕСА_1 , самовільно влаштувала на земельній ділянці комунальної власності міста прибудову розміром 2,00x6,00 до квартири АДРЕСА_1 та металеву огорожу на фундаменті довжиною 30м, що складається із трьох частин по 10м, якою відгороджено частину прибудинкової території. ЛКП «Левандівка» складено протокол від 25.06.2020 про адміністративне правопорушення вчинене гр. ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена статтею 152 КУпАП України. За результатами розгляду протоколу, адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради винесено постанову про адміністративне j правопорушення №123 від 30.06.2020. Районна адміністрація розпорядженням №421 від 11.08.2020 року рекомендувала відповідачу демонтувати самовільно влаштовані на земельній ділянці комунальної власності міста прибудову розміром 2,00x6,00 до квартири АДРЕСА_1 та металеву огорожу. ЛКП «Левандівка» скеровувало рекомендованою кореспонденцією відповідачу попередження « 2/1010 від 14.08.2020, №2/1048 від 21.08.2020 та №2/1081 від 28.08.2020 із вимогою демонтувати самовільно влаштовані на земельній ділянці комунальної власності міста прибудову та металеву огорожу. Проте, відповідач самочинно встановлені на землях комунальної власності міста огорожу та прибудову не демонтувала.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, явки уповноваженого представника в судове засідання також не забезпечив.
Як вбачається з матеріалів справи, до суду повернулися конверти з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі та судові повістки скеровані на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення", «за закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення» .
Відповідно до ч. 5 ст. 5 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, суд з метою участі відповідача в даному судовому процесі здійснював заходи щодо належного повідомлення останнього. Розгляд справи було призначено на 17.11.2020, 3.12.2020, 17.12.2020, 5.01.2021, 28.01.2021, 23.03.2021, 22.04.2021,6.05.2021, 20.05.2021, проте відповідач в судові засідання не з'являвся та жодних клопотань до суду не скеровував.
У зв'язку з чим 9.10.2020 суд скерував на адресу відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України у Львівській області запит про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
У відповідь на запит відділ адресно-довідкової роботи ГУДМС України у Львівській області скерував відповідь, в якій зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрована на АДРЕСА_2 .
Відповідача було повідомлено на сайті «Судової влади» про виклик до суду в адміністративній справі №380/8350/20 на 17.12.2021 о 10:20 год.
Проте, 1 липня 2021 року відповідач в судове засідання не з'явився, жодних клопотань не подав, а кореспонденцію скеровану на адресу місця його реєстрації не отримував.
Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Таким чином, враховуючи частину 11 статті 126 КАС України, такі обставини вказують, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівської міської ради явки представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
У встановлений судом строк від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівської міської ради не надійшли письмові пояснення.
Підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено, суд продовжив розгляд справи за відсутності відповідача та представника третьої особи.
29 жовтня 2021 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому засіданні 3 грудня 2021 року суд протокольною ухвалою закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач самовільно влаштувала на земельній ділянці комунальної власності міста прибудову розміром 2,00x6,00 до квартири АДРЕСА_1 та металеву огорожу на фундаменті довжиною 30м, що складається із трьох частин по 10м, якою відгороджено частину прибудинкової території.
ЛКП «Левандівка» складено протокол від 25.06.2020 про адміністративне правопорушення, вчинене гр. ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена статтею 152 КУпАП України.
За результатами розгляду протоколу, адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради винесено постанову про адміністративне правопорушення №123 від 30.06.2020.
Постанова адміністративної комісії при Залізничній районні адміністрації Львівської міської ради №123 від 30.06.2020 Відповідачем не оскаржувались, набрала законної сили та була скерована у Залізничний відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Залізнична районна адміністрація розпорядженням №421 від 11.08.2020 року рекомендувала відповідачу демонтувати самовільно влаштовані на земельній ділянці комунальної власності міста прибудову розміром 2,00x6,00 до квартири АДРЕСА_1 та металеву огорожу.
ЛКП «Левандівка» скеровувало рекомендованою кореспонденцією відповідачу попередження « 2/1010 від 14.08.2020, №2/1048 від 21.08.2020 та №2/1081 від 28.08.2020 із вимогою демонтувати самовільно влаштовані на земельній ділянці комунальної власності міста прибудову та металеву огорожу.
Проте, відповідач самочинно встановлені на землях комунальної власності міста огорожу та прибудову не демонтувала.
У зв'язку із не виконанням відповідачем в установленні строки, вимог позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, а також правовим підставам Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради для звернення з цим позовом до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.
За змістом підпункту 3 пункту «б» частини 1 статті 31 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Згідно зі статтею 154 Житлового кодексу Української РСР виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам.
Відповідно до частини 3 статті 52 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
Згідно з Положенням про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 01 листопада 2016 року № 977 (із змінами) до повноважень Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради віднесено здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам, а також прилеглих територій (підпункт 4.34 пункту 4 Положення); розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо) (підпункт 4.50 пункту 4 Положення).
Таким чином, з урахуванням наведеного, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради має право звертатися у встановленому порядку до суду із вимогами, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень, зокрема, у разі виявлення фактів самочинного будівництва під час здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам.
Відповідно до частини 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Частина 5 статті 319 Цивільного кодексу України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно з частиною 2 статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до частини першої статті 151 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Статтею 152 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
За змістом підпунктів 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3, 1.4.4 пункту 1.4 «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила) переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Відповідно до підпункту 1.4.6 пункту 1.4 Правил власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.
У листі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11 вересня 2006 року № 5/6-2198 вказано, що роботи з перепланування повинні проводитися відповідно до проекту, розробленого з дотриманням вимог чинних будівельних норм і правил (ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання», ДБН А.22-3-97 «Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»).
Пунктом 3 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 295 від 22 липня 2009 року передбачено, що реконструкція житлового будинку - це перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв'язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Встановлення на землях комунальної власності міста огорожі здійснене з порушенням Закону України «Про благоустрій населених пунктів», та Правил благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року.
Зокрема, п. 19.1.4, п.20.1.31 п.20.1.24 передбачено відповідальність за самовільне захоплення території (частини території) об'єкта благоустрою м. Львова та за самовільне встановлення огорож.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» до земель комунальної власності територіальних громад сіл селищ, міст передаються, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальне громади та держави.
Згідно з ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» об'єктом благоустрою є території загального користування.
У Правилах благоустрою м. Львова під територією розуміється сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів загального користування, вулиць, провулків у межах населеної пункту. Утримання земель загального користування покладається на органи місцево самоврядування відповідно до ст.15 Закону України «Про благоустрій населені пунктів».
Відповідно до ст.14 згаданого Закону утримання в належному стані території - і використання її за призначенням відповідно до правил благоустрою території населене пункту, збереження та відновлення об'єктів благоустрою. Об'єкти благоустрію використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Згідно з ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та правил благоустрою міста Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 року, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Відповідно до пунктів 7, 17 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відома виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів; видачі дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом.
Частина 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно із п. 4.32 Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 01.11.2016 р. №977 (зі змінами), та п. 4.1.4 Ухвали №777 від 14.07.2016 року «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (зі змінами) до повноважень районної адміністрації належить забезпечення благоустрою району, а відповідно до п. 4.50. належать повноваження щодо розгляду питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).
Відповідно до п. 19.1.1. Правил благоустрою у м. Львові державний і самоврядний контроль та нагляд за дотриманням законодавства у сфері благоустрою здійснюють також житлово-комунальні підприємства м. Львова.
За порушення вимог законодавства у сфері благоустрою і Правил благоустрою складаються документи, які зобов'язують усунути порушення (припис, вимога тощо), та протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до власних повноважень.
На об'єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом (ст.16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.22 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законом порядку.
У відповідача право на забудову не виникло в зв'язку із відсутністю документів про право землекористування.
Огорожа Відповідачем встановлена самочинно, без відведення земельної ділянки та без отримання відповідного дозволу.
Згідно із п.5.1. рішення № 834 Львівської міської ради від 09.09.2011 «Про затвердження положення про порядок влаштування огорож у м. Львові» особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати дозвіл (розпорядження голови районної адміністрації) на проведення таких робіт, незалежно від форми власності земельної ділянки на якій буде розташована огорожа.
Обов'язки власника у ЦК України на загальному рівні визначені через зобов'язування власністю (ч. 4 ст. 319 ЦК України); тягаря утримання майна (ст. 322 ЦК України); ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна (ст. 323 ЦК України).
Згідно з приписами ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно, будь-яке невиконання покладених на власника чи титульного володільця юридичних обов'язків може розглядатися як порушення приписів чинного законодавства.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач самовільно влаштувала на земельній ділянці комунальної власності міста прибудову розміром 2,00x6,00 до квартири АДРЕСА_1 та металеву огорожу на фундаменті довжиною 30м, що складається із трьох частин по 10м, якою відгороджено частину прибудинкової території.
Керуючись Ухвалою № 777 від 14.07.2016 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (із змінами), «Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради та її структури» (із змінами), що затверджене рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.11.2016 р. № 977, районна адміністрація розпорядженням №421 від 11.08.2020 року рекомендувала відповідачу демонтувати самовільно влаштовані на земельній ділянці комунальної власності міста прибудову розміром 2,00x6,00 до квартири АДРЕСА_1 та металеву огорожу на фундаменті довжиною 30м, якою відгороджено частину прибудинкової території.
ЛКП «Левандівка» скеровувало рекомендованою кореспонденцією відповідачу попередження « 2/1010 від 14.08.2020, №2/1048 від 21.08.2020 та №2/1081 від 28.08.2020 із вимогою демонтувати самовільно влаштовані на земельній ділянці комунальної власності міста прибудову розміром 2,00x6,00 до квартири АДРЕСА_1 та металеву огорожу на фундаменті довжиною 30м, якою відгороджено частину прибудинкової території.
Проте, відповідач самочинно встановлені на землях комунальної власності міста огорожу та прибудову не демонтувала, що підтверджується актом, складеним 01.09.2020 року ЛКП «Левандівка».
Факт невиконання відповідачем цього Розпорядження підтверджується актом, складеним 1 вересня 2021 року.
Під час розгляду справи доказів виконання чи скасування Розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 11.08.2020 року №421 відповідачем до суду не подано, як і не надано доказів оскарження такого Розпорядження.
Оскільки вимоги, що наведені у Розпорядженні Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 11.08.2020 року №421 не були виконані відповідачем добровільно, позивач як суб'єкт, що здійснює контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам та вживає заходів щодо виявлених фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу, тощо) на виконання своїх повноважень звернувся до суду із цим позовом.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати самовільно влаштовані на земельній ділянці комунальної власності міста прибудову розміром 2,00*6, 00 до квартири АДРЕСА_1 та металеву огорожу на фундаменті довжиною 30м, якою відгороджено частину прибудинкової території.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних у повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Адміністративний позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (79022, м. Львів, вул. І. Виговського, 34, код ЄДРПОУ 04056084) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська міська рада (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) про демонтаж самочинно влаштованих огорожі та прибудови до будинку - задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) демонтувати самовільно влаштовані на земельній ділянці комунальної власності міста прибудову розміром 2,00*6, 00 до квартири АДРЕСА_1 та металеву огорожу на фундаменті довжиною 30м, якою відгороджено частину прибудинкової території.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 05.07.21.
Суддя Р.М. Брильовський