24 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/144/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури, вул. Міцкевича, 10, м. Бучач, 48400, в інтересах держави в особі :
1. Монастириської міської ради, вул. Шевченка, 19, м. Монастириськ, Монастириського району, Тернопільської області, 48300
2. Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008
до відповідача: Державного підприємства “Бучацьке лісове господарство”, вул. С.Бандери, 12, м. Бучач, Тернопільська область, 48400
про відшкодування шкоди в сумі 139 589,52 грн., завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев
За участі представників сторін:
Прокурора: Вигонни Ірини Валентинівни, посвідчення № 059832 від 09.02.2021 р., довіреність № 15-62вих 21 від 21.01.2021 р.
Позивача 1: не прибув.
Позивача 2: Пуршеги Ірини Василівни, тимчасове посвідчення № 1/21 від 27.01.2021 р., довіреність № 1-1-15-280 від 20.01.2021 р.
Відповідача: не прибув.
Суть справи:
16.03.2021 Заступника керівника Теребовлянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Монастириської міської ради та Державної екологічної інспекції у Тернопільській області звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства “Бучацьке лісове господарство” про відшкодування шкоди в сумі 139 589,52 грн., завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дереев.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання працівниками Державного підприємства “Бучацьке лісове господарство” своїх посадових обов'язків щодо охорони лісу від незаконних порубок дерев заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу на суму 139 589,52 грн.
Ухвалою суду від 18.03.2021 відкрито провадження у справі № 921/144/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.04.2021 на 10:30 год., з подальшим його відкладенням на 13.05.2021 о 10:30 год.
Ухвалою від 13.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2021 на 14:30 год.
01.06.2021 через канцелярію суду Тернопільською обласною прокуратурою подано клопотання № 15-487 вих-21 від 28.05.2021 (вх. № 4559 від 01.06.2021), в якому просить поновити строк для подачі додаткових доказів та долучити їх до матеріалів справи, а саме копії запиту Бучацької окружної прокуратури № 1134вих-21 від 20.05.2021р. та листа слідчого СВ відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області № 4703/103/051-2021 від 24.05.2021 р.
В судове засідання, яке відбулося 03.06.2021 представник прокуратури прибув, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення. Вважає за необхідне закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті.
В дане судове засідання представник позивача 1 не прибув, жодних заяв клопотань не подав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи).
Представник позивача 2 в судове засідання 03.06.2021 прибув, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення, щодо закриття підготовчого засідання та призначити справу до судового розгляду по суті не заперечував.
Ухвалою суду від 03.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.06.2021 на 10:30 год.
В судове засідання, яке відбулося 24.06.2021 представник прокуратури прибув, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.
Представник позивача 2 в судове засідання 24.06.2021 прибув, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.
Представник позивача 1 в судове засідання 24.06.2021 не прибув, однак про розгляд справи був повідомлений належним чином. В межах підготовчого провадження подав клопотання про розгляд справи без його представника № 425/02-20 від 08.04.2021 (вх. № 3276 від 15.04.2021).
Представник відповідача в судове засідання 24.06.2021 не прибув, однак про розгляд справи був повідомлений належним чином. Подане ним клопотання за вих. № 346 від 23.06.2021 (вх. № 5317 від 23.06.2021) про відкладення розгляду справи № 921/144/21, судом залишено без розгляду, як таке, що не містить електронного цифрового підпису заявника, виходячи з такого:
- відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника);
- згідно ст.ст. 3, 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі;
- статтею 170 ГПК України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області, на яку законодавством покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Теребовлянська місцева прокуратура Тернопільської області звернулася з листом №6842ВИХ-20 від 16.12.2020р. до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області, з проханням надати інформацію про те, чи зверталась Держекоінспекція до суду із позовною заявою до ДП "Бучацьке лісове господарство" про стягнення шкоди завданої неналежним виконанням своїх обов'язків лісником під час обходу №4.
На адресу Монастирського відділу Теребовлянської міської прокуратури Тернопільської області, Держекоінспекція надіслала відповідь лист №1-1-05-4567 від 18.12.2020р., в якому послалась на те, що позовна заява останніми не подавалась, оскільки кошти на сплату судового збору кошторисом установи передбачено в обмеженому обсязі.
Згідно з п.26 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, тому що органи державної влади не можуть посилатися відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Постановою Верховного суду України у справі №11/446 від 15.05.2012 визначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується із бюджету.
Як наслідок, вказана обставина (необхідність сплатити судовий збір при зверненні до суду) не могла слугувати перешкодою для подання позову до суду екологічною інспекцією, а відтак всі посилання останньої з даного приводу, судом оцінюються критично.
Отже із наведеного слідує, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Державною екологічною інспекцією не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 19.07.2018 у справі №822/1169/17.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено наступне.
Наказом начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства №10 від 28.01.2020 «Про проведення раптової ревізії» комісією у складі працівників Управління та ДП «Бучацьке лісове господарство» проведено раптову ревізію лісових масивів Монастириського лісництва ДП «Бучацьке лісове господарство».
Під час проведення ревізії обходу (дільниці) №4, яка складається з кварталів 48-51 та 53-62 Монастириського лісництва (відповідальний лісник Свінтельський В.В.), встановлено факт незаконної порубки дерев невстановленими особами, а саме: у кварталі 53 виділ 4 - невстановлені особи здійснили самовільну рубку трьох дерев породи бук, дванадцяти дерев породи граб та одного дерева породи береза, у кварталі 54 виділ 3 - одного дерева породи граб та одного дерева породи черешня, у кварталі 53 виділ 5 - трьох дерев породи був, та у кварталі 59 виділ 6 - чотирьох дерев породи вільха, про що складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 28.01.2020 та Акт раптової ревізії від 29.01.2020.
Відповідно до розрахунків розміру шкоди, проведених державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Дудою В.І, внаслідок незаконного вирубування дерев, державі завдано шкоду в розмірі 139 589,52грн.
З встановлених судом обставин справи вбачається, що:
- Відповідно до п.3.1, 3.2.6 Статуту ДП «Бучацьке лісове господарство», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.02.2018р. № 91, підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Основним напрямком діяльності підприємства є охорона лісів і захисних насаджень від незаконних порубок, пошкодження, притягнення до адміністративної відповідальності лісо порушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства України;
- Державне підприємство "Бучацьке лісове господарство" є постійним лісокористувачем обстежуваної лісової ділянки, а тому обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача;
- Наказом ДП «Бучацьке лісове господарство» №61-К від 28.02.2019р. ОСОБА_1 майстра лісу майстерської дільниці №5 Монастириського лісництва ДП «Бучацьке лісове господарство» переведено на посаду лісника обходу №4 вищезгаданого лісництва;
- відповідно до Наказу ДП «Бучацьке лісове господарство» №42 від 28.01.2019р. про реорганізацію лісових обходів лісництв, Монастириське лісництво квартали 48-51, 53-62 закріплено за лісником Свінтельським В.В.;
- згідно посадових інструкцій лісника, затвердженої наказом директора ДП "Бучацький лісгосп" 01.02.2019, лісник здійснює охорону лісів, стаціонарних пунктів спостереження за лісом, телефонних ліній, пізнавальних знаків для авіації, мостів і лісовпорядних знаків та інших об'єктів майна в закріпленому за ним обході, а також забезпечує охорону і захист лісу від самовільних рубок, випасу худоби, охорону іншого ввіреного йому майна в закріпленому за ним обході;
- із акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 28.01.2020 та акту раптової ревізії від 29.01.2020 щодо додержання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів;
- під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020210140000034 державними інспекторами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області 14.05.2020 прийнято участь в огляді місця події. Зазначеним оглядом лісових насаджень у лісовому урочищі «Яргорів» Монастириського лісництва ДП «Бучацьке лісове господарство» виявлено пні 25-ти незаконно зрізаних дерев, що зафіксовано у у польовій переліковій відомості та підтверджено підписами працівників ДП «Бучацьке лісове господарство» на вказаному документі;
- згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України та ст. 19 Лісового кодексу України, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особам;
- розмір заподіяної та невідшкодованої шкоди, розрахований відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" з урахуванням примітки 1 (плодові дерева) та примітки 2 (сухостійність).
При вирішенні спору суд виходить з того, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічної правової позиції дотримано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16). Дана позиція спростовує доводи відповідача стосовно відсутності обов'язку відповідача нести відповідальність за шкоду завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, здійснюється в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України та розмірах встановлених законодавством України.
Суд виходить з презумпції вини правопорушника (особа вважається винною якщо не доведе відсутності своєї вини).
Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Як визначено в абзацах 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
В силу приписів частини 1 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до приписів статей 68, 69 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 76-79, 123, 130, ч. 3 ст. 185, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" (вул. С. Бандери, 12, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00993030) на користь Монастириської міської ради (вул. Шевченка, 19, м. Монастириськ, Монастириського району, Тернопільської області, 48300, код ЄДРПОУ 04058433) шкоду завдану навколишньому природному середовищу в розмірі 139 589 (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 52 коп., які перерахувати в дохід спеціального фонду місцевого бюджету на р/р UA028999980333129331000019473, ГУК у Терн.обл./тг м. Монаст. / 24062100, МФО 899998, код одержувача 37977599, код економічної класифікації 24062100.
Стягувач: Монастириська міська рада (вул. Шевченка, 19, м. Монастириськ, Монастириського району, Тернопільської області, 48300, код ЄДРПОУ 04058433).
Боржник: Державне підприємство "Бучацьке лісове господарство" (вул. С. Бандери, 12, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00993030) .
3. Стягнути з Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" (вул. С. Бандери, 12, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00993030) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Стягувач: Тернопільська обласна прокуратура (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 02910098).
Боржник: Державне підприємство "Бучацьке лісове господарство" (вул. С. Бандери, 12, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00993030).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 05.07.2021 року
Суддя Н.М. Бурда