23.06.2021 Справа № 920/1191/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1191/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 34013028),
до відповідачів 1)Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991),
2)Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (40000, м. Суми, вул.Г.Кондратьєва, 28, код ЄДРПОУ 43316700)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
про визнання права власності на майно,
за участю представників сторін:
від позивача: Мошкін К.О.,
від відповідачів: 1)Танчик О.М.,
2)Литвиненко О.О.,
від третьої особи: ОСОБА_1, Самохін А.М.
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
встановив:
30.11.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" право власності на автомобіль - КС 5579 на базі КАМАЗ 53213 (автокран-Е), колір зелений, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1997 року випуску, шасі № НОМЕР_3 та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1191/20 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 26.01.2021; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
22.12.2020 другим відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх №11426/20), в якому зазначений відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та просить суд у задоволенні позову відмовити.
26.01.2021 від третьої особи надійшла заява (вх № 560к), відповідно до якої третя особа просить суд: продовжити ОСОБА_1 строк на вчинення процесуальної дії - подання письмових пояснень щодо предмету спору; прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи письмові пояснення ОСОБА_1 від 25.01.2021.
26.01.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх № 710/21), в яких третя особа вважає позовну заяву безпідставною та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У підготовчому судовому засіданні 26.01.2021в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу, якою поновлено третій особі строк для надання письмових пояснень та прийнято до розгляду письмові пояснення третьої особи.
Ухвалою суду 26.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 920/1191/20.
03.02.2021 представник третьої особи подав заяву (вх № 1005/21), в якій просить суд долучити до матеріалів справи копію документу, а саме: копію акту про проведені електронні торги від 20.10.2020.
Ухвалою суду від 04.02.2021 задоволено заяву позивача про відкладення підготовчого засідання (вх № 1049/21 від 04.02.2021) та усне клопотання першого відповідача про відкладення підготовчого засідання; відкладено підготовче засідання у справі № 920/1191/20 на 02.03.2021.
23.02.2021 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх № 979к від 23.02.2021), відповідно до якого позивач просить зупинити розгляд справи №920/1191/20 до набранням законної сили рішенням Зарічного районного суду м. Суми по справі №951/1007/21.
25.02.2021 від представника другого відповідача надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх № 2025/21 від 25.02.2021), в якому представник другого відповідача зазначає, що об'єктивна неможливість розгляду справи Господарським судом Сумської області відсутня, а навпаки розгляд даної справи може вплинути на подальший розгляд справи Зарічним районним судом м. Суми, а тому просить суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
02.03.2021 від представника третьої особи надійшла заява (вх №2214/21), відповідно до якої представник третьої особи просить суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 920/1191/20, оскільки відсутня об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи №591/1007/21.
Ухвалою від 02.03.2021 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі (вх № 979к від 23.02.2021); закрито підготовче провадження та призначено справу №920/1191/20 до судового розгляду по суті на 30.03.2021.
У судовому засіданні 30.03.2021 з розгляду справи по суті в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву з розгляду справи по суті в судове засідання до 12.04.2021.
Разом з тим, 12.04.2021 суддя Котельницька В.Л. перебувала на лікарняному, а тому розгляд зазначеної справи не відбувся.
Ухвалою суду від 27.04.2021 призначено розгляд справи № 920/1191/20 по суті в судове засідання на 25.05.2021.
24.05.2021 представник позивача подав заяву (вх № 4858/21 від 24.05.2021) про відкладення розгляду справи, оскільки представник позивача перебуває на лікарняному та не має можливості прибути в судове засідання.
В судовому засіданні 25.03.2021 без виходу до нарадчої кімнати відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу, якою відмовлено в клопотанні представника позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 25.05.2021 судом відкладено розгляд справи №920/1191/20 по суті в судове засідання на 10.06.2021.
10.06.2021 першим відповідачем подане клопотання (вх№5465/21), в якому даний відповідач, керуючись ст. 42 ГПК України, зазначає, що надасть для огляду в судове засідання оригінали наступних документів: 1)договору купівлі-продажу №8/167 від 29.06.2011 (з додатками №1, № 2. № 3), укладеного між Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», 2)акту №1 прийому-передачі по Договору купівлі-продажу від 29.06.2011, 3)акту №2 прийому-передачі по Договору купівлі-продажу від 29.06.2011, 4)акту №3 прийому-передачі до Договору купівлі-продажу від 29.06.2011. Крім зазначених документів, керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, другий відповідач у клопотанні просить суд долучити до матеріалів справи копії таких документів як: 1)копію Договору купівлі-продажу №8/167 від 29.06.2011 на 3 арк.; 2)копію додатку №2 до договору купівлі-продажу №8/167 від 29.06.2011 на 163 арк.; 3)копію акту №2 прийому-передачі по договору купівлі-продажу від 29.06.2011 на 139 арк.
У судових засіданнях 10.06.2021 та 16.06.2021 під час розгляду справи по суті в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом оголошено протокольні ухвали про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 16.06.2021 та до 23.06.2021 відповідно.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник першого відповідача проти задоволення позову не заперечував.
Представник другого відповідача та третьої особи заперечували щодо задоволення позовних вимог.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті судом були досліджені оригінали документів, які подавались сторонами на підтвердження їх правових позицій у справі.
Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.06.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
29.06.2011 між Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. Б. Фрунзе» (надалі перейменоване в Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання») (далі - постачальник, перший відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу №8/167 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору передавальні пристрої, мережі комунікацій, робочі машини і обладнання, транспортні засоби, які надалі іменуються «Товар», ціна, кількісні та якісні характеристики якого викладені в Специфікаціях №№ 1-3 (Додатках до Договору), які є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 1.3. договору визначено, що Товар є предметом застави, відповідно до договорів:
-договір застави від 26.06.2008, укладений між постачальником і ВАТ «ВіЕйБі Банком»;
-договір застави рухомого майна №7.5-60 /З-1 від 31.03.2008, договір застави рухомого майна № ЮР/04-57/заст-2 від 25.08.2004, договір застави рухомого майна №ЮР/05-92/З-2 від 08.11.2005, укладений між постачальником і ВАТ «ПУМБ»;
-договір застави №11508Z31 від 21.11.2008, укладений між постачальником і ВАТ «Укрексімбанком».
Термін поставки Товару протягом 30 днів з моменту підписання Договору. Датою поставки Товару (партії Товару) вважається дата отримання Товару покупцем, зазначена в Акті прийому-передачі. Право власності на Товар та ризики переходять від постачальника до покупця з моменту поставки Товару відповідно до п. 2.3. даного договору (п.п. 2.2. - 2.4. договору).
Відповідно до п. 2.5. договору постачальник надає покупцеві наступні товаросупровідні документи: акт прийому-передачі; рахунок-фактура із зазначенням ціни, вартості Товару (партії Товару) та витрат в залежності від умов поставки; податкову накладну.
Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість договору складає 214249190,40 грн. (двісті чотирнадцять мільйонів двісті сорок дев'ять тисяч сто дев'яносто грн 40 коп.) в т.ч. ПДВ 35708198,40 грн. (тридцять п'ять мільйонів сімсот вісім тисяч сто дев'яносто вісім грн 40 коп.) і складається з вартості Товару (партії Товару) зазначеної в Специфікаціях №№1-3 (Додатках до Договору).
Відповідно до п. 3.2. договору покупець здійснює оплату на банківський рахунок постачальникм в розмірі 100% загальної вартості договору протягом 60 днів, з дати поставки Товару.
Пунктом 4.3. договору визначено, що зобов'язання покупця за договором вважаються виконаними з моменту отримання продавцем оплати в розмірі загальної вартості договору, зазначеної в пункті 3.1. даної угоди.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 (п. 9.4. договору).
Згідно з Специфікацією №2, що є Додатком №2 до договору купівлі-продажу №8/167 від 29.06.2011 транспортний засіб, що є предметом даного спору, ввійшов до переліку Товару, що за договором передається позивачу.
Відповідно до акту прийому-передачі за договором купівлі-продажу від 29.06.2011 перший відповідач передав позивачу серед іншого Товару в т.ч. і автокран КАМАЗ 532130 КС 5579 інвентаризаційний №30473 вартістю з ПДВ 1190232,00 грн, що є предметом спору (порядковий номер 5082 зазначеного акту).
Згідно з банківської виписки, підписаної директором ТОВ «СМНВО», позивачем здійснено оплату за договором №8/167 від 29.06.2011 на загальну суму 59847529,54 грн, водночас коли п. 3.1. договору вартість договору складає 214249190,40 грн.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з 27.08.2018 (постанова про об'єднання) перебуває зведене виконавче провадження №57084810 про стягнення з боржника - АТ «Сумське НВО» на користь групи стягувачів у загальному розмірі 207028959 грн.
19.03.2020 Регіональним сервісним центром МВС в Сумській області надано Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) інформацію щодо наявності транспортних засобів (лист №31/18-750), відповідно до якої транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53213, діючий номерний знак НОМЕР_2 перебуває у власності АТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе» (код ЄДРПОУ 5747991).
22.07.2020 постановою державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні №57084810 у зв'язку із невиконанням боржником рішення суду та несплатою заборгованості по виконавчим документам постановлено описати майно, серед якого в т.ч. і предмет даного спору - автомобіль КС 5579 КАМАЗ 53213, д/н НОМЕР_2 , кабіна зеленого кольору, кран - жовтого.
20.08.2020 Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Сумській області листом №31/18-565 повідомив державного виконавця щодо транспортних засобів, зазначених державним виконавцем в його запиті, які зареєстровані за АТ «Сумське НВО» (код ЄДРПОУ 5747991).
Відповідно до даного листа транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53213 10850, (1997 рік) зелений, номер шасі № НОМЕР_3 , діючий номерний знак НОМЕР_2 відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_4 від 27.12.2011 перебуває у власності ПАТ «СНВО ім. М.В. Фрунзе», що знаходиться за адресою вул. Горького, 58 в м. Суми.
В подальшому, відповідно до ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» вищезазначений транспортний засіб передано на реалізацію ДП «СЕТАМ».
Згідно з протоколом № 506151 проведення електронних торгів 12.10.2020 відбулись торги, на яких виставлено лот №444042 з найменуванням - КС 5579 на базі КАМАЗ 53213 (автокран-Е), колір зелений, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1997 року випуску, шасі № НОМЕР_3 ; місцезнаходження лоту - м. Суми, вул. Машинобудівників, 3. Переможцем торгів визнано ОСОБА_1 та суму, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця - 716385,50 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"права власності право власності на автомобіль - КС 5579 на базі КАМАЗ 53213 (автокран-Е), колір зелений, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1997 року випуску, шасі № НОМЕР_3 , обґрунтовуючи позовні вимоги укладеним договором купівлі-продажу від 29.06.2011 №8/167, актом №2 від 30.06.2011 прийому-передачі товару за договором від 29.06.2011 та банківською випискою (фактично довідкою позивача) про сплату суми 59847529,54 грн на виконання договору купівлі-продажу від 29.06.2011 №8/167 , водночас як ціна договору від 29.06.2011 №8/167 складає 214249190,40 грн.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень Цивільного кодексу України, з урахуванням загальних положень про договір, та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух», Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок), який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.
З огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на час підписання сторонами договору купівлі-продажу) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України.
Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють:
транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, - уповноважений орган Міністерства оборони України;
великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
трамваїв і тролейбусів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;
перегонових і спортивних транспортних засобів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань спорту;
тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.
Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.
Єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються державними стандартами України.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (в редакції, чинній на час підписання сторонами договору купівлі-продажу) встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень (пункт 2 Порядку в редакції, чинній на час підписання сторонами договору купівлі-продажу).
Згідно з п. 7 Порядку (в редакції, чинній на час підписання сторонами договору купівлі-продажу) власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Згідно з п. 8 Порядку (у редакції чинній на час підписання сторонами договору купівлі-продажу), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
У вказаному пункті Порядку наведено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, якими є: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб, договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб'єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб'єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на прав оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном рішення власників майна, уповноважених ними органів про передач) транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунально власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена б установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, як визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуск) таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6. виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація (450-2012-п) на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митних: органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби: інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, держави), реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Згідно з п. 33 Порядку, перереєстрація транспортних засобів проводиться, в тому числі у разі зміни їх власників. При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться.
За приписами п. 4.8. Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом МВС 11.08.2010 N 379, перереєстрація ТЗ у разі зміни їх власників проводиться на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання ТЗ. Зняття з обліку таких ТЗ не проводиться. Попередньо видані свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічні паспорти) вилучаються та долучаються до матеріалів перереєстрації. При цьому виконуються дії, передбачені пунктами 3.1-3.13, 3.15-3.18 глави 3 цієї Інструкції.
Таким чином, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах.
Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатом розгляду даної справи суд дійшов висновку, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, та сам по собі договір купівлі-продажу від 29.06.2011 вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.
Доводи про те, що право власності за договором купівлі-продажу автомобіля виникло у позивача з моменту передачі автомобіля за договором є безпідставними з огляду на зазначені вище обставини.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 30.10.2019 у справі №683/2694/16-ц.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилався, як на підставу позову, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в позові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити у задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2021.
Суддя В.Л. Котельницька